ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 580/3739/22
адміністративне провадження № К/990/6764/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 580/3739/22
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про стягнення коштів
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2023 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів: Мельничука В.П., Оксененка О.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), у якому просив:
1.1. стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням в розмірі 36765 грн;
1.2. стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь вихідну допомогу внаслідок порушення законодавства про працю у сумі 110295 грн;
1.3. стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь моральну шкоду у сумі 147060 грн.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що при звільненні відповідачем не проведено виплату суми вихідної допомоги при звільненні та вихідної допомоги внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, чим порушено вимоги статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Крім того, позивач зазначив, що внаслідок невиплати вихідної допомоги він зазнав моральних страждань, тому на його користь підлягає стягненню моральна шкода.
3. У поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема, звернув увагу на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року у справі №640/26052/19, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року залишено без змін, задоволено позов ОСОБА_1 . Скасовано рішення другої кадрової комісії від 3 грудня 2019 року № 3 про неуспішне проходження ним атестації та наказ Генерального прокурора про звільнення з посади від 21 грудня 2019 року № 2050к з 24 грудня 2019 року, поновлено ОСОБА_1 на посаді та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Оскільки трудові відносини з позивачем відновлено, тому відповідач уважав відсутніми підстави для виплати йому вихідної допомоги при звільненні.
3.1. Щодо вимоги про стягнення на користь позивача вихідної допомоги внаслідок порушення законодавства про працю відповідач наголосив, що виплата працівникові вихідної допомоги внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю здійснюється виключно у випадках, передбачених статтями 38 та 39 КЗпП України у випадках розірвання трудових договорів з ініціативи працівника, водночас у спірних правовідносинах позивач звільнений з посади прокурора та з органів прокуратури не з власної ініціативи.
3.2. Заперечуючи проти задоволення позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, відповідач зазначив, що позивач у позовній заяві не надав належних і допустимих доказів заподіяння йому моральних страждань.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
4. Наказом Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року № 2050к позивача звільнено з посади прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурора в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року.
5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2021 року у справі №640/26052/19, яке постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року залишено без змін, задоволено позов ОСОБА_1 . Скасовано рішення другої кадрової комісії від 3 грудня 2019 року № 3 про неуспішне проходження ним атестації, наказ Генерального прокурора про звільнення з посади від 21 грудня 2019 року № 2050к з 24 грудня 2019 року. Поновлено позивача на посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
6. Вважаючи, що позивач набув право на отримання вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури та вихідної допомоги внаслідок порушення законодавства про працю, представник позивача 6 липня 2022 року звернувся до відповідача з запитом вх №96292-22 про надання інформації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.
7. Листом від 13 липня 2022 року №21-875вих-22 повідомлено позивача про відсутність підстав для виплати вказаних допомог.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, з огляду на неврегульовання Законом України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) питання виплати вихідної допомоги внаслідок розірвання трудового договору прокурорів, на спірні правовідносини поширюються норми статті 44 КЗпП України. Разом з тим суд першої інстанції звернув увагу на те, що наказ про звільнення позивача скасовано в судовому порядку, рішенням суду поновлено його на займаній посаді та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Оскільки звільнення позивача визнано судом незаконним, тому трудові правовідносини вважаються відновленими, а позивач отримав право на компенсацію свого незаконного звільнення. Суд першої інстанції наголосив, що виплата середньомісячного заробітку внаслідок незаконного звільнення та стягнення вихідної допомоги при звільненні є взаємовиключними, тому, за висновком суду першої інстанції, позивач не має права на отримання вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.
9.1. Оскільки звільнення позивача відбулося за ініціативою роботодавця, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення статей 38, 39 КЗпП України, відповідно позивач не має права на отримання вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку, отже позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
9.2. У задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції відмовив з огляду на похідний характер цієї вимоги.
10. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 27 січня 2023 року скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року та ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково.
10.1. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв`язку із звільненням в розмірі 31 436,66 грн.
10.2. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 4 000,00 грн.
10.3. В іншій частині позову відмовлено.
11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України, визначений частиною п`ятою статті 51 Закону №1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України, не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання. З цих міркувань суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не має права на отримання вихідної допомоги у зв`язку із звільненням у розмірі середнього місячного заробітку.
11.1. Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не має права на отримання вихідної допомоги внаслідок порушення роботодавцем законодавства у розмірі тримісячного середнього заробітку, і як наслідок в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
11.2. Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, на переконання суду апеляційної інстанції, негативні емоції позивача внаслідок незаконного звільнення перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди. З огляду на викладене, а також характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, зокрема, суттєве погіршення стану здоров`я, виходячи з принципів "розумності" та "справедливості", суд апеляційної інстанції визнав за необхідне визначити позивачу та стягнути з відповідача суму моральної шкоди в розмірі 4000 грн.
ІV. Касаційне оскарження
12. 24 лютого 2023 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2023 року, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.
13. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, не врахував викладений у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі №280/880/21 у подібних правовідносинах висновок щодо застосування статті 44 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтями 116, 235 КЗпП України і дійшов помилкового висновку щодо права позивача на вихідну допомогу при звільненні.
13.1. У зв`язку із цим скаржник наполягає, що відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з Офісу Генерального прокурора вихідної допомоги пов`язана також з тим, що вихідна допомога є разовим платежем та виплачується працівникові при остаточному звільненні, якого у цьому випадку не було.
14. Касаційна скарга не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача.
15. Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
16. 29 березня 2023 року справа № 580/3739/22 надійшла до Верховного Суду.
17. Від позивача відзив на касаційну скаргу відповідача не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
18. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи
19. Частиною першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, у цьому касаційному провадженні Верховний Суд, надаючи оцінку викладеним у касаційній скарзі доводам щодо незгоди з оскаржуваним судовим рішенням суду апеляційної інстанції у частині задоволених позовних вимог, перш за все, має дати відповідь на питання, чи має позивач право на отримання вихідної допомоги при звільненні.
22. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначаються Законом № 1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року.
23. Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді. Відповідно до пункту 9 частини першої цієї статті прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
24. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-ІХ) статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
25. Законом № 113-ІХ було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме:
статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус";
статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус";