ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа №400/7421/21
адміністративне провадження № К/990/17793/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №400/7421/21
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Дяченка Олексія Володимировича
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року (головуючий суддя: Гордієнко Т.О.)
і постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року (головуючий суддя: Градовський Ю.М., судді: Танасогло Т.М., Шеметенко Л.П.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Військової частини НОМЕР_1, у якому просив суд:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 29 лютого 2016 року до 21 червня 2016 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
1.2. зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період 29 лютого 2016 року до 21 червня 2016 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі: 7719,13 грн із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1, де з 29 лютого 2016 року до 21 червня 2016 року йому не нараховувалася і не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Стверджував, що через таку бездіяльність відповідач порушив вимоги Закону України "Про індексацією грошових доходів населення", а також його права й інтереси.
2.1. ОСОБА_1 доводив, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за указаний період є січень 2008 року, оскільки саме тоді Уряд підвищив оклади військовослужбовців.
2.2. У цьому контексті позивач стверджував, що відповідач не наділений дискреційними повноваженнями діяти на власний розсуд, визначаючи інший місяць базовим, ніж січень 2008 року, для проведення індексації грошового забезпечення за період з 29 лютого 2016 року до 21 червня 2016 року.
2.3. Також ОСОБА_2 зазначав, що на основі податкових правил відповідач повинен нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та компенсацією суми податку з доходів фізичних осіб.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2022 року, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року, позовні вимоги задоволено частково:
3.1. визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 29 лютого 2016 року до 21 червня 2016 року;
3.2. зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 29 лютого 2016 року до 21 червня 2016 року;
3.3. у задоволенні решти вимог відмовлено.
4. Частково задовольняючи позов, суд виходив з того, що індексація грошового забезпечення є державною соціальною гарантією і у зв`язку із інфляцією відповідач був зобов`язаний її нарахувати й виплатити позивачу. Установивши, що з 29 лютого 2016 року до 21 червня 2016 року відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цю індексацію, суд констатував обґрунтованість вимог в частині визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача її усунути.
5. Водночас суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визначення базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення, дійшовши висновку про їхню передчасність і належність такого питання до дискреційних повноважень відповідача.
6. Представник позивача оскаржував рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в частині відмови у визначенні січня 2008 року базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 29 лютого 2016 року до 21 червня 2016 року включно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги і відзиву
7. Скаржник просить Верховний Суд скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
8. В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - "КАС України").
9. Скаржник стверджує, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, щодо застосування січня 2008 року у якості базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період з 1 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року включно, а також стосовно відсутності у військової частини дискреційних повноважень у питанні визначення базового місяця для такої індексації.
10. Позиція скаржника полягає в тому, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні позовних вимог в частині визначення січня 2008 року базовим місяцем для проведення індексації грошового забезпечення позивача з 29 лютого 2016 року до 21 червня 2016 року включно.
11. Військова частина у відзиві на касаційну скаргу висловила позицію, яка полягає в запереченні доводів і вимог скаржника та твердженні про їхню необґрунтованість. Просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. У період з 29 лютого 2016 року до 21 червня 2016 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
13. 9 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо нарахування й виплати індексації грошового забезпечення з 29 лютого 2016 року до 21 червня 2016 року із урахуванням базового місяця - січень 2008 року.
14. Відповідач листом від 1 липня 2021 року повідомив, що ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби з 29 лютого 2016 року до 21 червня 2016 року не нараховувалась та не виплачувалась.
15. Вважаючи бездіяльність військової частини протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою її оскарження.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Відповідно до частини першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
17. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
18. Водночас за правилами частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
19. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
20. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надавши оцінку правильності застосування судами першої й апеляційної інстанції норм матеріального права, виходить із такого.
21. Спір у цій справі виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою військовою частиною у період з 29 лютого 2016 року до 21 червня 2016 року позивачу (військовослужбовцю) індексації грошового забезпечення.
22. У рамках касаційного перегляду спірні правовідносини обмежені питанням правильності застосування судами норм матеріального права і обґрунтованості їхніх висновків у частині ненарахування й невиплати індексації за вказаний період із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
23. Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - "Закон №2011-XII", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
24. Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
25. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
26. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-XII).
27. Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року №2017-III (далі - "Закон №2017-II"I) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
28. Відповідно до статті 19 цього ж Закону №2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
29. Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
30. На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
31. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 3 липня 1991 року №1282-XII (далі - "Закон №1282-XII", у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
32. Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
33. Згідно з положеннями статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
34. Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII (у редакції Закону №911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 1 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
35. Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону №1282-XII).
36. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону №1282-XII).
37. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону №1282-XII).
38. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - "Порядок №1078").
39. Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
40. У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
41. Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).
42. За змістом частини першої статті 9 Закону №1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
43. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
44. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №206/4411/16-а).