ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 140/13270/21
адміністративне провадження № К/990/25392/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 (суддя - Ковальчук В. Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022 (колегія суддів у складі: Улицького В. З., Кузьмича С. М., Матковської З. М.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 05.10.2021 за № 2 про неуспішне проходження прокурором відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області ОСОБА_1 атестації у формі співбесіди; визнання протиправним та скасування наказу керівника Волинської обласної прокуратури № 719к від 28.10.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області з 29.10.2021; поновлення ОСОБА_1 у Волинській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області з 30.10.2021; стягнення з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, з урахуванням статті 81 Закону України "Про прокуратуру", починаючи з 30.10.2021 та до моменту фактичного поновлення на роботі та понесених судових витрат.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що наказом прокурора Волинської області від 17.08.2020 № 319к позивача було звільнено з посади та органів прокуратури, а наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 13.01.2021 № 16к, виданим на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі № 140/13530/20, поновлено на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області. Наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 28.10.2021 за № 719к позивача звільнено із займаної посади, на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ). Підставою для звільнення позивача слугувало рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 05.10.2021 за № 2.
Позивачка вважає, що її звільнення є незаконним та безпідставним, а рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 05.10.2021 за № 2 та наказ керівника Волинської обласної від 28.10.2021 № 719к підлягають скасуванню. При цьому зазначає, що у зв`язку із успішним проходженням І та II етапів атестації, які полягали у складанні іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, та складанні іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, її допущено до співбесіди. 05.10.2021 позивачка виконала практичне завдання, після чого Шістнадцятою кадровою комісією проведено співбесіду, за наслідком якої прийнято рішення про неуспішне проходження нею атестації. Позивачка вважає, що оцінка її професійної компетентності була здійснена Кадровою комісією лише на підставі виконаного практичного завдання та без урахування того, що вона успішно пройшла попередні етапи атестації. Також оскаржуване рішення кадрової комісії не містить, на її думку, жодних даних, які б об`єктивно вказували на протиправність набуття її чоловіком земельних ділянок у приватну власність, а земельні ділянки, що перебувають у власності позивача набуті у законний спосіб. Вважає рішення Шістнадцятої кадрової від 05.10.2021 за № 2 заздалегідь передбачуваним і прийнятим щодо неуспішного проходження позивачем співбесіди ще до її початку.
Також позивачка вважає, що наказ керівника Волинської обласної прокуратури від 28.10.2021 № 719к, який прийнятий на підставі оскаржуваного рішення кадрової комісії є незаконним, оскільки має місце порушення принципу юридичної визначеності щодо підстави звільнення, який є однією із складових принципу верховенства права.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури Волинської області з 17.07.2009; з 16.12.2014 - на посаді прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Волинської області; з 14.04.2016 - на посаді прокурора відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області; з 19.07.2018 - на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області.
Наказом прокурора Волинської області від 17.08.2020 № 319к позивачку звільнено з посади та органів прокуратури, а наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 13.01.2021 № 16к, виданим на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2020 у справі № 140/13530/20, поновлено на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області.
Наказом керівника Волинської обласної прокуратури від 28.10.2021 за № 719 к позивачку звільнено із займаної посади, на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ.
Підставою для звільнення слугувало рішення Шістнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 05.10.2021 за № 2.
У рішенні Шістнадцятої кадрової комісії зазначено, що під час написання практичного завдання надано неправильні відповіді на перші два запитання до завдання, прокурор проявила нещирість, надавала суперечливі відповіді на запитання членів кадрової комісії, намагалася викручуватися та ухилятися від пояснень, що у сукупності із відповідями та поведінкою прокурора під час проходження співбесіди у кадрової комісії викликає обґрунтований сумнів щодо відповідності прокурора ОСОБА_1 вимогам професійної компетенції, професійної етики та доброчесності.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Шістнадцятої кадрової комісії № 2 від 05.10.2021 "Про неуспішне проходження прокурором атестації". Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Волинської обласної прокуратури № 719к від 28.10.2021 про "Про звільнення ОСОБА_1". Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області, з 30.10.2021. Стягнуто з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 26 563,97 грн. Рішення суду в частині поновлення позивачки на посаді та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7641,69 грн допущено до негайного виконання. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оцінка професійної компетентності позивачки була здійснена Кадровою комісією лише на підставі виконаного практичного завдання та без урахування того, що вона успішно пройшла попередні етапи атестації. Таким чином, на думку суду, висновки кадрової комісії щодо невідповідності позивачки вимогам професійної компетентності з мотивів неповного та частково неправильного виконання практичного завдання не можуть визнаватися обґрунтованими.
Також суд зазначив, що оскаржуване рішення кадрової комісії також не містить жодних даних, які б об`єктивно вказували на протиправність набуття позивачкою та її чоловіком земельних ділянок у приватну власність. Суд зазначив, що ці обставини не підтверджено жодними перевірками, у тому числі перевіркою, передбаченою Законом України "Про очищення влади", яка, згідно з поданих позивачкою та її чоловіком ОСОБА_3 у 2015 році заяв, також включала у себе перевірку достовірності відомостей щодо майна (майнових прав), зазначених у їх деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, які в праві проводити компетентні органи державного контролю чи спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції. Отже, суд дійшов висновку, що повноваження стосовно здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції і можуть бути реалізовані в порядку, визначеному Законом України "Про запобігання корупції". Відтак, на думку суду, належних обґрунтувань невідповідності позивачки вимогам професійної етики та доброчесності оскаржуване рішення Шістнадцятої кадрової комісії не містить. Також суд зазначив, що наведені у спірному рішенні кадрової комісії формулювання є загальними та нечіткими, які не дають можливості встановити, чому у членів Комісії виникли обґрунтовані сумніви щодо не відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення кадрової комісії стосовно позивачки не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки відповідачами не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, достовірність даних, які були взяті кадровою комісією до уваги, а зміст оскаржуваного рішення фактично є констатацією сумніву у професійній компетентності, етиці та доброчесності прокурора, без наведеного обґрунтування такого висновку. Відтак, члени Шістнадцятої кадрової комісії, приймаючи оскаржуване рішення, керувались інформацією, належність, допустимість, достовірність та достатність якої неможливо перевірити, з огляду на ненадання відповідних доказів суду. Ненадання доказів, які містять інформацію про обставини, на які посилається комісія у рішенні від 05.10.2021 № 2, свідчить або про відсутність таких, або про нівелювання обов`язком доказування.
Також суд дійшов висновку, що оскільки наказ керівника Волинської обласної прокуратури від 28.10.2021 за № 719к про звільнення позивачки є похідним від рішення Шістнадцятої кадрової комісії від 05.10.2021 № 2, відповідно, також є протиправним та підлягає скасуванню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій до Верховного Суду з касаційною скаргою звернувся Офіс Генерального прокурора, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження Офіс Генерального прокурора зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 9, 12, 15, 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ; пункту 8 розділу І, пунктів 9, 15, 16 розділу IV Порядку № 221; пункту 12 Порядку № 233 в частині повноважень кадрових комісій надання оцінки прокурорам вимогам професійної компетентності з врахуванням результату виконаного ними практичного завдання та надання судами цьому критерію своєї оцінки, скасовуючи таке рішення кадрової комісії.
Також скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що в силу приписів пунктів 12, 17 розділу II Закону № 113-ІХ, пункту 8 розділу І, пунктів 15, 16 розділу IV Порядку № 221, пункту 12 Порядку № 233, саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження, що в свою чергу і є повноваженнями кадрових комісій у тому числі в частині надавання оцінки професійній компетентності прокурора з врахуванням результату виконаного ними практичного завдання.
Крім того, Офіс Генерального прокурора зазначає про те, що рішення кадрової комісії не є стенограмою чи іншим документом, де необхідно фіксувати дослівний зміст обговорення, та виступи кожного з членів комісії, воно оформлене із дотриманням загальних вимог законодавства до оформлення документів. Саме до повноважень кадрових комісій входить дослідження, обговорення результатів атестації прокурора та прийняття рішень про успішне чи неуспішне її проходження.
Наголошує на тому, що завданням кадрової комісії є не доведення того, що прокурор порушив закон, а визначення наявності обґрунтованих сумнівів щодо його рівня професійної компетентності, відповідність вимогам професійної етики і доброчесності.
Також зазначає, що ні Законом № 113-ІХ, ні Порядком не передбачено врахування результатів іспитів для інших цілей, ніж для допуску до наступних етапів атестації. Кадрові комісії не мають правових підстав для використання таких результатів окрім як для цілей передбачених законодавством. Успішне проходження кандидатами перших двох етапів атестації вже враховане шляхом допущення їх до співбесіди, а отже не може бути враховане ще раз під час неї.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій вважає законними та обґрунтованими.
Рух касаційної скарги
19.09.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 140/13270/21.
Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Статтею 4 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина третя статті 16 Закону № 1697-VII передбачає, що прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Законом № 113-IX, який діє з 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Згідно з пунктом 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
Абзацами першим, другим, третім пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Пунктами 4-6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ передбачено, що день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України". Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
Абзацом першим пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
Відповідно до пункту 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктами 11, 12 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Пунктом 13 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що атестація прокурорів включає такі етапи: 1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди; 2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Відповідно до пункту 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень. Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.
Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію. Повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
Підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX передбачено, що прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Пунктом 1 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 (далі - Порядок № 221) визначено, що атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Відповідно до пункту 5 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Згідно з пунктом 6 розділу І Порядку № 221 атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Пунктом 8 розділу І Порядку № 221 передбачено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Згідно з пунктом 2 розділу ІV Порядку № 221 до початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками.
Відповідно до пункту 8 розділу ІV Порядку № 221 співбесіда проводиться кадровою комісією з прокурором державною мовою в усній формі. Співбесіда з прокурором може бути проведена в один день із виконанням ним практичного завдання.
Пунктом 9 розділу ІV Порядку № 221 передбачено, що для проведення співбесіди кадрова комісія вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі про: 1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та їх результати; 2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг; 3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора; 4) інформацію про зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, у тому числі на визначену кадровою комісією електронну пошту, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Кадровою комісією під час проведення співбесіди та ухвалення рішення без додаткового офіційного підтвердження можуть братися до уваги відомості, отримані від фізичних та юридичних осіб (у тому числі анонімно) (пункт 10 розділу ІV Порядку № 221).