ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 817/1669/17
адміністративне провадження № К/9901/49527/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду 11 грудня 2017 року (суддя Комшелюк Т.О.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року (головуючий суддя Капустинський М.М., судді: Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Торгово-закупівельна база" до Головного управління ДФС у Рівненській області про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2017 року Товариство з додатковою відповідальністю "Торгово-закупівельна база" (далі - Товариство, позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Управління, відповідач) про зобов`язання Управління зарахувати Товариству кошти, сплачені за платіжним дорученням №527 від 17 травня 2016 року у розмірі 76 075,87 грн., в рахунок сплати податкового зобов`язання з єдиного податку за 1 квартал 2016 року; зобов`язання Управління врахувати в інтегрованій картці обліку єдиного податку наявну оплату цього податку з боку Товариства згідно з платіжним дорученням №527 від 17 травня 2016 року у розмірі 76 075,87 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначало, що відповідачем протиправно не враховано кошти в сумі 76 075,87 грн., сплачені ним згідно з платіжним дорученням від 17 травня 2016 року №527, в рахунок сплати податкового зобов`язання з єдиного податку за 1 квартал 2016 року та не відображено відповідну інформацію в інтегрованій картці платника податків; разом з тим, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року у справі №817/904/16, яка набрала законної сили, встановлено відсутність з боку позивача порушень у зв`язку зі здійсненням заходів щодо перерахування коштів в рахунок сплати єдиного податку за 1 квартал 2016 року та його вини щодо незарахування таких коштів до відповідного бюджету.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду 11 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди виходили з того, що позивачем були вчинені всі необхідні дії для фактичної сплати податкового зобов`язання з єдиного податку за 1 квартал 2016 року у сумі 76 075,87 грн., а тому відповідачем безпідставно не відображено відповідні дані в його інтегрованій картці.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Управління звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В касаційній скарзі податковий орган зазначав, що згідно з даними інтегрованої картки платника податку сплати позивачем узгодженого грошового зобов`язання з єдиного податку за 1 квартал 2016 року не відбулося; до того ж відсутній законодавчо визначений порядок відображення в інтегрованій картці обліку платника податку сплати відповідного податку, коли така сплата здійснена через банківську установу, однак кошти з незалежних від платника обставин не були зараховані на відповідний рахунок Державного казначейства.
Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами з`ясовано, що Товариство зареєстроване як юридична особа й у 2016 році перебувало на спрощеній системі оподаткування.
25 квітня 2016 року позивач подав до податкового органу податкову декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 1 квартал 2016 року, відповідно до якої задекларував податкові зобов`язання в сумі 15 053,52 грн.
17 травня 2016 року Товариством на підставі платіжного доручення №527 перераховано кошти в сумі 76 075,87 грн. з метою сплати єдиного податку за 1 квартал 2016 року.
Втім, оскільки відомості про сплату податкового зобов`язання з єдиного податку за 1 квартал 2016 року згідно з вказаним вище платіжним дорученням відповідачем в інтегрованій картці платника податку Товариства не відображені, останнє звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею ж 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (пункту 294.1 статті 294 ПК України).
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
За приписами підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Отже, суди визначили, що останнім днем сплати позивачем єдиного податку за 1 квартал 2016 року було 19 травня 2016 року.
Також суди встановили, що позивачем єдиний податок за 1 квартал 2016 року в сумі 76 075,87 грн. перераховано згідно платіжного доручення №527 від 17 травня 2016 року через поточний рахунок № НОМЕР_1 у Публічному акціонерному товаристві "ФІДОБАНК".