ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 640/23598/19
касаційне провадження № К/9901/26842/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів -Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2020 року (головуючий суддя - Федорчук А.Б.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сорочко Є.О.; судді: Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.)
у справі № 640/23598/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач; платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області; відповідач; контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення від 12 вересня 2019 року № 0001103304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2464-VI), вимогу від 12 вересня 2019 року № Ф-0001113304 про сплату боргу (недоїмки), рішення від 12 вересня 2019 року № 0001123304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2019 року № 0001133304, від 12 вересня 2019 року № 0001143304, від 12 вересня 2019 року № 0001153304, від 12 вересня 2019 року № 0001163304, від 12 вересня 2019 року № 0001173304.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 16 липня 2020 року адміністративний позов задовольнив повністю
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 15 червня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ГУ ДПС у Київській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2021 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на тому, що систематичний продаж нерухомого майна, в тому числі і власного, з метою одержання прибутку є підприємницькою діяльністю та підтверджує, що діяльність ОСОБА_1 з будівництва та реалізації квартир у багатоповерхових житлових будинках спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та здійснювалася з метою одержання прибутку, а тому є підприємництвом, а платник - підприємцем.
Верховний Суд ухвалою від 22 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
11 жовтня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов`язаної з будівництвом та продажем об`єктів нерухомого майна, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 01 серпня 2019 року № 688/10-36-13-03/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
- пункту 44.1 статті 44, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на ненадання Книги обліку доходів і витрат та первинних документів, які пов`язані з предметом перевірки;
- пункту 49.2, підпункту 49.18.5 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.11 статті 177 ПК України з підстави неподання декларацій про майновий стан і доходи за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки;
- пунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України у зв`язку із заниженням податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1259714,59 грн, у тому числі за 2015 рік - 141069,07 грн, за 2016 рік - 476741,80 грн, за 2017 рік - 590373,34 грн, за 2018 рік - 51630,38 грн;
- абзацу першого пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8, частини другої статті 9 Закону № 2464-VI в частині заниження єдиного соціального внеску за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року в розмірі 384612,08 грн, у тому числі за 2015 рік - 32515,28 грн, за 2016 рік - 94941,00 грн, за 2017 рік - 109725,00 грн, за 2018 рік - 147430,80 грн;
- пунктів 2, 9, 11 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435, з підстави неподання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2015, 2016, 2017, 2018 роки;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 203.2 статті 203 ПК України з огляду на заниження в період з 01 липня 2016 року по 31 грудня 2018 року податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягають декларуванню та сплаті до бюджету, в сумі 1582674,04 грн, у тому числі за 2016 рік - 594976,80 грн, за 2017 рік - 908266,68 грн, за 2018 рік - 79431,36 грн;
- пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в частині заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 47116,28 грн, у тому числі за 2015 рік - 12274,86 грн, за 2016 рік - 13619,82 грн., за 2017 рік - 20771,60 грн, за 2018 рік - 450,00 грн;
- статті 58, частини шостої статті 128 Господарського кодексу України у зв`язку з безпідставним провадженням господарської діяльності без державної реєстрації фізичною особою-підприємцем та незабезпеченням ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства;
- статті 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 755-IV) з огляду на неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичною особою-підприємцем.
Зокрема, з`ясовано, що ОСОБА_1 набував у власність об`єкти нерухомого майна шляхом їх будівництва, замовником якого він безпосередньо виступав, після введення об`єктів нерухомості в експлуатацію на підставі внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державними реєстраторами та приватними нотаріусами. У подальшому позивач реалізовував об`єкти нерухомого майна на підставі договорів купівлі-продажу, які посвідчувалися нотаріально.
На думку контролюючого органу, вищезазначена інформація підтверджує, що діяльність платника з будівництва багатоповерхових житлових будинків з метою подальшої реалізації об`єктів нерухомого майна спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та здійснюється з метою одержання доходу, а відтак систематичний продаж нерухомого майна, у тому числі власного, з метою одержання прибутку є підприємницькою діяльністю, а ОСОБА_1 - підприємцем.
На підставі названого акта перевірки відповідачем 12 вересня 2019 року прийнято:
- рішення № 0001103304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом № 2464-VI, у розмірі 680,00 грн;
- вимогу № Ф-0001113304 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 384612,08 грн;
- рішення № 0001123304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 78176,49 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0001133304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 1259714,59 грн за податковими зобов`язаннями та 314928,65 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення № 0001143304, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 680,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0001153304, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 510,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення № 0001163304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1582674,84 грн за податковими зобов`язаннями та 395668,71 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
- податкове повідомлення-рішення № 0001173304, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 47116,28 грн за податковими зобов`язаннями та 11779,07 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарською є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з частиною другою статті 3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.
За приписами статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до частини п`ятої статті 128 ГК України громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 цього Кодексу.