ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2023 року
м. Київ
справа № 160/19572/21
адміністративне провадження № К/990/22073/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В. М.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 (суддя-доповідач - Прудник С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 у справі №160/19572/21 (у складі колегії суддів: Головко О.В. (суддя-доповідач), Ясеневої Т.І., Суховарова А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заборгованості з виплати пенсії та стягнення моральної шкоди,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати відмову Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком у порядку статтей 7, 12, 19, 22, 56, 64, 65, 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ та статтей 24, 26, 41, 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV протиправною;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплатою пенсії з 28.06.2015 у сумі - 419 218,36 грн та у подальшому нараховувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням пенсійного стажу - 35 років 1 місяць 11 днів та розмір заробітної плати - 7 775,72 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість з виплатою ОСОБА_1 пенсії з 28.06.2015 у сумі - 419 218,36 грн;
- стягнути відшкодування за моральну шкоду з Пенсійного фонду України у сумі 4 000,00 грн, а з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у сумі 6 000,00 грн;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 заборгованість з виплатою пенсії з 28.06.2015 у сумі - 419 218,36 грн та відшкодування за моральну шкоду з Пенсійного фонду України у сумі 4 000,00 грн з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у сумі 6 000,00 грн на особистий рахунок ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, позовну заяву залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 6 108,18 грн; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав такого поновлення; позовної заяви для суду та її копій врученням іншим учасникам справи із чітко сформованими позовними вимогами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022, позовну заяву повернуто позивачеві.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 отримано позивачем 13.11.2021, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Проте станом на 20.12.2021 вимоги ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконані.
Не погодившись із такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.06.2022 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. Зазначає, що є непрацюючим пенсіонером і єдиним джерелом доходів є пенсійні виплати, а тому надана суду першої інстанції довідка Пенсійного фонду є належним доказом відсутності фінансових можливостей сплатити судовий збір. Скаржник зазначає про неправильність, неповноту дослідження доказів та встановлення обставин у справі, оскільки існують достатні підстави для звільнення від сплати судового збору. Зокрема, скаржник наголошує, що суд першої інстанції відповідно до приписів частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" зобов`язаний звільнити його від сплати судового збору, а не відмовляти у задоволені заяви про звільнення від сплати судового збору, оскільки наявні підстави, встановлені пунктом 1 частини 1 статтею 8 Закону України "Про судовий збір". Обґрунтувань щодо інших недоліків, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, доводи касаційної скарги не містять.
Відповідачами до закінчення встановленого судом строку відзиву на касаційну скаргу подано не було, що не перешкоджає її розгляду по суті.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд дійшов таких висновків.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року №R(81)7.
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Приписами частини 3 статті 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із частиною 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За змістом пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Судом першої інстанції встановлено, що копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 про залишення позовної заяви без руху отримано позивачем 13.11.2021, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Проте станом на момент постановлення ухвали про повернення позовної заяви від 20.12.2021 позивач не усунув недоліків позовної заяви. Жодних клопотань, заяв про виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху не надіслав.
Поверненню позовної заяви передувало вирішення судом першої інстанції клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Так, звертаючись з позовною заявою, позивач просив суд звільнити його від сплати судового збору за подання позовної заяви відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", посилаючись на скрутне матеріальне становище. На підтвердження зазначеної обставини надав довідку про доходи №0557 5150 0773 7513 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області стосовно отримання пенсії за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року, що загалом склало 32 013,76 гривень.
Суд першої інстанції у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовив та залишив позовну заяву без руху.
Відмовляючи у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд виходив з того, що надана позивачем довідка не є достатнім доказом, на підтвердження майнового стану, за якого неможливо сплатити судовий збір, оскільки вона не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо). Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого майнового стану, заявником не надано. Звернув увагу позивача, що достатнім доказом для підтвердження скрутного майнового становища позивача, серед іншого, може бути в за останні 12 місяців.
Позивач зазначає, що суд першої інстанції на підставі наданої ним довідки мав можливість встановити його скрутне матеріальне становище та неможливість сплатити судовий збір. Вважає, що вимагання судом першої інстанції вказаної довідки є надмірним формалізмом та створює для нього перешкоди для доступу до правосуддя.
Позивач наполягає на застосуванні до спірних правовідносин частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір", оскільки наявні підстави, встановлені пунктом 1 частини 1 статтею 8 Закону України "Про судовий збір", а відтак вважає, що він повинен бути саме звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
За правилами статті 132 КАС, судовий збір належить до судових витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, які несуть сторони в судах усіх рівнів.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, процесуальна норма частини 2 статті 132 КАС є бланкетною та в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до Закону України "Про судовий збір".
Закон України "Про судовий збір" є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України "Про судовий збір" (стаття 2 цього Закону).