ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
справа №815/6329/16
адміністративне провадження № К/9901/39563/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 (головуючий суддя Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Крусян А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Капітал" до Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайм Капітал" (далі - позивач, скаржник, Товариство, ТОВ "Тайм Капітал") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (якого Верховним Судом замінено на правонаступника - Головне управління ДПС в Одеській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0006981401 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 458 277 грн, в т.ч. за основним платежем на суму 305 518 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 152 759 грн.
Мотивуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність тверджень відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із ТОВ "ТЕМП", правовідносини з яким були предметом перевірки, та які, на думку податкового органу, фактично не відбулися, виключно з посиланням на податкове інформацію відносно контрагентів останнього, з якими позивач безпосередньо не мав будь-яких фінансово-господарських взаємовідносин.
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 10.02.2017 у задоволенні позову відмовив. Приймаючи таке рішення, суд врахував доводи податкового органу про те, що за результатами перевірки контрагента позивача - ТОВ "ТЕМП" встановлено, що товар, який реалізовувався на адресу ТОВ "Тайм Капітал", за документами придбано у ТОВ "Ленд Тран" та ТОВ "Ноілім", однак такі операції фактично не відбувались та були лише задокументовані.
Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.05.2017 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове про задоволення позову.
Апеляційний суд своє рішення аргументував помилковістю позиції податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ТЕМП", зазначивши, що факт взаємовідносин даного товариства із підприємствами, що порушують податкове законодавство, не є достатнім доказом на підтвердження нереальності його господарських операцій з позивачем. Судом наголошено, що доводи податкового органу про відсутність поставки ТОВ "Темп" сільгосппродукції від ТОВ "Ленд Транс" спростовуються вироком Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.08.2016 у справі №490/7616/16-к, яким встановлено, що, зокрема, ТОВ "Ленд Транс" створене з метою отримання незаконних прибутків від здійснення незаконної діяльності шляхом придбання у невідомих осіб сільськогосподарської продукції та подальшого її продажу суб`єктам господарювання реального сектору економіки. Крім того, судом вказано про неправильне визначення суми штрафних санкцій в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні, що є додатковою підставою для його скасування.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на залишення судом поза увагою доводів про те, що ТОВ "Темп" під час перевірки не надав контролюючому органу належних доказів реальності господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції у ТОВ "Ленд Тран" та ТОВ "Ноілім", що, як наслідок, спростовує можливість поставки такого товару на адресу позивача. Просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2017.
Товариство подало заперечення на касаційну скаргу, у якому просило залишити судове рішення апеляційного суду без змін, оскільки таке прийнято за правильно встановлених обставин справи, з наданням їм належної правової оцінки.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 21.04.2016 у справі №759/5801/16-к відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1, пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Тайм Капітал" з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 по проведеним фінансово-господарським операціям з ТОВ "ТЕМП".
За результатами перевірки відповідач склав акт від 19.08.2016 №177/15-32-14-01-36970194, відповідно до висновків якого позивачем порушено приписи підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України шляхом заниження задекларованого податку на прибуток за 2014 рік на суму 305518 грн.
Зі змісту акта перевірки слідує, що до таких висновків податковий орган дійшов внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Темп" щодо поставки зернових, а саме ріпаку, врожаю 2014 року, враховуючи наявність у ланцюгу постачання суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, а саме контрагентів-постачальників ТОВ "Ленд Транс" та ТОВ "Ноілім".
На підставі складеного акта перевірки Головне управління ДФС в Одеській області 29.08.2016 винесено податкове повідомлення-рішення №0006981401, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток на суму 458 277 грн, в т.ч. за основним платежем - 305 518 грн та штрафними санкціями 152 759 грн.
Державна фіскальна служба України рішенням про результати розгляду скарги №23954/6/99-99-11-01-01-25 від 08.11.2016, залишила вказане податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу Товариства - без задоволення.
В подальшому позивач оскаржив зазначені рішення контролюючого органу в судовому порядку.
Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час їх виникнення).
За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у розділі "Податок на прибуток підприємств" об`єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Положеннями пунктів 135.1, 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено що доходи, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За приписами підпунктів 139.1.3, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частина друга статті 9 Закону №996-XIV встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з положеннями частин четвертої-шостої статті 9 Закону №996-XIV регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації Товариство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.