ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2023 року
м. Київ
справа № 803/45/16
касаційне провадження № К/9901/29113/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 (суддя Ксензюк А.Я.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 (головуючий суддя - Попко Я.С., судді - Сапіга В.П., Сеник Р.П.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним та скасування рішення, -
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду з позовом до Ківерцівської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.01.2016 №000001311, №000005311, вимогу про сплату бору (недоїмки) від 05.01.2016 №Ф-000002311, рішення від 05.01.2016 №000003311 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
На обґрунтування вимог позивач зазначив, що висновки, зроблені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, є суперечливими, не підтвердженими документально, а відтак оскаржувані рішення відповідача є протиправними. Вважає, що позивачем правомірно визначено суми доходів та витрат у податкових деклараціях про майновий стан і доходи від 07.02.2014 №9090024702, від 17.02.2014 №1400002163, від 22.01.2015 №9078993122. Зазначає, що оскільки заниження чистого оподаткованого доходу позивачем не вчинялось, тому донарахування йому єдиного внеску, нарахованого з чистого оподаткованого доходу є також протиправним.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 17.02.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017, адміністративний позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 05.01.2016 №000001311, №000005311, вимогу про сплату бору (недоїмки) від 05.01.2016 №Ф-000002311, рішення від 05.01.2016 №000003311про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинними документами бухгалтерського обліку позивача підтверджуються витрати позивача, які ним правомірно були включені до складу витрат, відтак податок з доходів фізичних осіб та єдиний внесок були правильно розраховані та сплачені позивачем, що свідчить про протиправність прийнятих відповідачем рішень.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - КАС України).
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Стверджує, що позивачем під час перевірки не надано документів в підтвердження понесених ним витрат на придбання будівельних матеріалів та оплату здійснених будівельних робіт.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу суду не надав, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.05.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою.
Верховний Суд ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 15.05.2023 - визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив розгляд справи на 16.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками; правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 24.12.2015 №113/1701/2191561155 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог: пунктів 177.2, 177.4 статті 177 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2013 рік в розмірі 149934,20 грн; пункту 176.2 статті 176 ПК України, підпунктів 3.1.7, 3.1.13 пункту 3.1, пунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6 Порядку заповнення податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 21.01.2014 №49, за формою №1ДФ в частині подання не у повному обсязі податкових розрахунків у I-IV кварталах 2013 - 2014 років про суми нарахованого та виплаченого доходу самозайнятим особам (157 ознака доходу); пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8, частини другої, третьої та дев`ятої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-IV, в результаті чого донарахований єдиний внесок в сумі 68160,12 грн із чистого оподаткованого доходу на 2013 рік.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 05.01.2016 №000001311, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на суму 224401,30 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 149934,20 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 74467,10 грн; податкове повідомлення-рішення від 05.01.2016 №000005311, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 510,00 грн; вимогу про сплату бору (недоїмки) від 05.01.2016 №Ф-000002311, якою запропоновано позивачу сплатити суму недоїмки з єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 68160,12 грн; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.01.2016 №000003311, ким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 3408,01 грн.
Збільшення позивачу грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та застосування до позивача штрафних санкцій за не нарахування єдиного внеску відповідач обґрунтовує висновком щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік внаслідок безпідставного включення позивачем до складу витрат витрати на придбання будівельних матеріалів та будівельних робіт, які, на думку податкового органу не підтверджені належними первинними документами.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктами 164.2.1, 164.2.2, 164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.
Платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (підпункт 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України).
Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (підпункт "а" пункту 171.2 статті 171 ПК України)
Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (підпункт "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України).