ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
справа №500/2030/20
адміністративне провадження № К/9901/41587/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №500/2030/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року (суд у складі головуючого судді Чепенюк О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року (суд у складі головуючого судді Довгополова О.М., суддів: Гудима Л.Я., Святецького В.В.) у справі №500/2030/20
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ від 17 грудня 2019 року;
зобов`язати ГУ ПФУ провести перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням вислуги років, що становить 29 років 07 місяців 15 днів, починаючи з дати її призначення, а саме з 06 березня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов`язуватися не з категорією працівників, що реалізують право на пенсію за вислугу років, а із спеціальним статусом, якого особи набули в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку, період часу.
Позивач вважає визначальною підставою у питанні можливості пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівників певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій чи інших соціальних виплат.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивовані тим, що для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова прийнята в результаті неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року по справі №805/3923/18а.
Касатор зазначає, що пільгове обчислення періоду проходження військової служби може визначатись підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393.
4. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 листопада 2021 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі № 500/2030/20.
5. Відповідач відзиву на касаційну скаргу до суду не надав.
6. Верховний Суд ухвалою від 16 травня 2023 року призначив справу №640/18901/18 до розгляду у попереднє судове засідання на 17 травня 2023 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. З 26 серпня 1996 року по 06 березня 2018 року, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України безперервно до дня свого звільнення, що підтверджується копією трудової книжки.
Наказом Державної установи "Чортківська установа виконання покарань (№26)" від 06 березня 2018 року №19/ОС-18 "з особового складу" ОСОБА_1 підполковника внутрішньої служби, старшого оперуповноваженого оперативної групи державної установи "Чортківська установа виконання покарань (№26)", звільнено зі служби 06 березня 2018 року.
Вислуга років на день звільнення становить: в календарному обчисленні 21 рік 06 місяців 10 днів, у пільговому обчисленні: 29 років 07 місяців 15 днів.
Вислуга років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні складає 21 рік 06 місяців 10 днів.
Обчислена вислуга років підтверджується також розрахунком вислуги років для призначення пенсії від 19 червня 2018 року.
07 березня 2018 року позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як інваліду ІІІ групи в розмірі 40 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
10 грудня 2018 року позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
Листом ГУ ПФУ в Тернопільській області від 19 грудня 2018 року №982/Ш-11 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з тим, що для набуття права на вказану пенсію позивач на день звільнення повинен мати календарну вислугу років, не менше 23 роки 6 місяців, що є необхідною умовою для призначення зазначеного виду пенсії за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 та статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", однак вислуга років позивача є меншою за необхідну для набуття ним права на спірну пенсію.
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі №500/3/19 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ГУ ПФУ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у справі №500/3/19 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дій ГУ ПФУ в частині надання ОСОБА_1 відповіді про відсутність підстав для призначення пенсії за віком відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та зобов`язано ГУ ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про переведення його на пенсію за вислугою років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у відповідності до вимог пункту 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №3-1 від 30 січня 2007 року та врахуванням висновків, викладених в мотивувальній частині цього рішення.
Листом від 09 грудня 2019 року №11995/03-19 ГУ ПФУ повідомлено позивача, що на виконання вказаної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду, повторно розглянуто його звернення від 10 грудня 2018 року та зазначено, що календарна вислуга років позивача на день звільнення зі служби є недостатньою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому підстави для її призначення відсутні.
11 грудня 2019 року позивач повторно звернувся із заявою до відповідача про призначення пенсії за вислугу років.
За наслідками розгляду заяви позивача від 11 грудня 2019 року ГУ ПФУ прийнято рішення від 17 грудня 2019 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" по причині відсутності необхідної календарної вислуги років, про що також повідомлено позивача листом від 17 грудня 2019 року №12160/03-19.
16 червня 2020 року позивач звернувся із заявою про виконання рішення суду на ім`я начальника ГУ ПФУ ОСОБА_2 .
Листом від 01 липня 2020 року №1299-1309/Ш-03/8-1900/20 позивача повторно проінформовано про те, що для набуття права на пенсію за вислугу років він повинен мати станом на 06 березня 2018 року (день звільнення зі служби) вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.
Не погодившись з рішенням відповідача від 17 грудня 2019 року про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
9. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів КАС Верховного Суду дійшла таких висновків.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.