ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
справа №640/20727/21
адміністративне провадження №К/990/4677/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерсен ЛТД" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року (колегія суддів: Епель О.В., Губська Л.В., Карпушова О.В.) у справі №640/20727/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерсен ЛТД" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
У липні 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерсен ЛТД" (далі - ТОВ "Лерсен ЛТД", підприємство, позивач, скаржник) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган, податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 квітня 2021 року:
- №0301020707, яким накладено штраф за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України у сумі 20000,00 грн.
- №0301030707, яким накладено штраф за порушення пунктів 11, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у сумі 1007871,16 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що встановлені під час фактичної перевірки обставини не відповідають дійсності, а висновки контролюючого органу щодо наявності порушень не відповідають нормам податкового законодавства, а саме:
- обладнання резервуарів зі скрапленим газом рівнеміром-лічильником рівня пального у резервуарі не є обов`язковим,
- відсутність журналу надходження нафтопродуктів, змінних звітів про рух нафтопродуктів не свідчать у повній мірі про відсутність обліку нафтопродуктів на підприємстві, оскільки зазначені документи не є первинними, а вся необхідна інформація вноситься через реєстратор розрахункових операцій;
- наказ на проведення перевірки не містить визначених Податковим кодексом України підстав для її призначення, а тому протиправність проведення перевірки нівелює її наслідки, в тому числі податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатом проведення такої перевірки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Зазначене рішення мотивоване тим, що під час розгляду справи було встановлено, що оператором АЗС не було складено змінний звіт за формою №17-НП, що свідчить про те, що суб`єкт господарювання не надав документів, які підтверджують облік товарів.
Окрім цього, суд першої інстанції звертає увагу, що підставою для проведення перевірки є підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, який передбачає можливість проведення фактичної перевірки, серед іншого, для здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, а отже при призначенні перевірки відповідач діяв у спосіб, що визначений нормами Податкового кодексу України, а доводи позивача у цій частині є безпідставними.
Щодо обладнання резервуарів зі скрапленим газом рівнеміром-лічильником суд першої інстанції зазначив, що не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильникам акцизні склади, на яких здійснюється виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується у тарі виробника без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, тоді як позивач здійснює саме реалізацію скрапленого газу з резервуару, який не обладнаний лічильником.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ "ЛЕРСЕН ЛТД" оскаржило його в апеляційному порядку.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2022 року апеляційну скаргу задовольним частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2022 року скасував та ухвалив нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2021 року №0301020707 (щодо необладнання резервуара зі скрапленим газом рівноміром-лічильником), а у задоволенні позову в іншій частині відмовив.
Мотивуючи зазначену постанову, апеляційний суд зазначив, що у матеріалах справи міститься довідка про реєстрацію акцизного складу, до якого включено спірний резервуар (автомобільний газозаправний модуль №5/1012156). При цьому у цій довідці зазначено про встановлення у колонці рівноміра-лічильника, що також підтверджується сертифікатом відповідності лічильника вимогам чинного законодавства, а тому висновки контролюючого органу не підтвердились під час розгляду справи.
Щодо порушення обліку нафтопродуктів, суд апеляційної інстанції погодився з висновками контролюючого органу та зазначив, що позивач не здійснював належний облік пального на АЗС, станом на день перевірки змінний звіт за формою №17-НП за 18 березня 2021 року не був наданий контролюючого органу, як і не було надано жодних пояснень та/або доказів щодо його складення.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:
Судом першої інстанції установлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, у період з 11 березня 2021 року по 19 березня 2021 року посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві проведено фактичну перевірку АЗС з магазином, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 68а, що належить суб`єкту господарювання ТОВ "ЛЕРСЕН ЛТД".
За результатами вказаної перевірки складено акт від 19 березня 2021 року №586/26/15/07/42671567, в якому зафіксовано порушення позивачем:
1) пунктів 11, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
2) підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України.
Контролюючий орган установив факт наявності в реалізації та на зберіганні на АЗС позивача паливно-мастильних матеріалів, необлікованих у встановленому порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання, на загальну суму 501385,58 грн, а саме: бензину автомобільного А-92-Євро 5-Е5 у кількості 5139,21 л по ціні 25,88 грн; бензину автомобільного А-95-Євро 5-Е5 у кількості 3721,39 л по ціні 26,88 грн; бензину автомобільного А-95-Євро 5-Е5 у кількості 1936,36 л по ціні 22,78 грн; палива дизельного ДЛ-3-Євро 5-ВО у кількості 7818,78 л по ціні 25,48 грн; газу нафтового скрапленого у кількості 1565,65 л по ціні 15,98 грн.
В акті перевірки зазначено, що вказані обставини встановлено згідно даних вимірювання станом на 15:25 год. 19 березня 2021 року. Після завершення зміни 18 березня 2021 року оператор АЗС не склав змінні звіти за формою №17-НП в двох примірниках, з яких один з доданими ТТН здається до бухгалтерії служби, а другий повинен залишатись на АЗС.
Такі обставини, за висновком контролюючого органу, свідчать про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Також в акті перевірки встановлено, що ТОВ "Лерсен ЛТД" на АЗС здійснює реалізацію газу скрапленого з одного резервуару, який не обладнаний рівнеміром-лічильником.
Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на такий акт.
Листом від 16 квітня 2021 року №39858/6/26-15-07-07-01-13 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило ТОВ "ЛЕРСЕН ЛТД" про те, що висновки акту фактичної перевірки залишено без змін.
20 квітня 2021 року на підставі таких висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:
1) №0301030707, яким до ТОВ "ЛЕРСЕН ЛТД" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1007871,16 грн;
2) №0301020707, яким до ТОВ "ЛЕРСЕН ЛТД" застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 20000,00 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лерсен ЛТД", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Позивач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішення застосував норми матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме:
- пункту 12 статті 3, статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" згідно постанови Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №812/1508/17 та від 05 березня 2019 року у справі №806/2402/16, де встановлено, що для застосування передбаченої статтею 20 зазначеного Закону відповідальності контролюючий орган повинен довести, що підприємство здійснювало реалізацію необлікованих товарів.
Відповідачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пунктом 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Закон Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІУ (далі - Закон №996-ХІУ) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.