ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
справа № 240/10575/22
провадження № К/990/4784/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Кашпур О. В., Шевцової Н. В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дубка Сергія Миколайовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року (суддя Нагірняк М.Ф.) і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року (судді: Боровицький О. А., Курко О. П. Шидловський В. Б.) та
в с т а н о в и в:
1. У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
- визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення його з військової служби без проведення остаточного розрахунку, а саме без проведення виплати належного грошового забезпечення в сумі 50069,29 грн;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити середній заробіток за 319 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 13 червня 2021 року по 27 квітня 2022 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення за останні два місяці служби на кількість днів затримки виплати грошового забезпечення.
2. Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
З 12 червня 2021 року ОСОБА_1 - у зв`язку зі звільненням з військової служби - виключений зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення.
При звільненні з військової служби позивачеві не виплатили [в повному обсязі] грошового забезпечення (за період з 29 січня 2020 року по 12 червня 2021 року), що спричинило звернення до суду з позовом щодо їх нарахування і виплати.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 28 жовтня 2021 року у справі № 240/19714/21 (залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2021 року) частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 ; визнав протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у частині непроведення перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 12 червня 2021 року, викладену в листі від 9 серпня 2021 року; зобов`язав військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (усіх його складових) ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 12 червня 2021 року з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови [Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року] №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
На виконання цих судових рішень (у справі № 240/19714/21) військова частина НОМЕР_1 нарахувала позивачеві грошове забезпечення на суму 50069,29 грн, яке виплатила 28 квітня 2022 року.
Після того позивач звернувся до суду з уже цим позовом, у якому, спираючись на положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 13 червня 2021 року по 27 квітня 2022 року.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
3. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 25 жовтня 2022 року адміністративний позов задовольнив частково; визнав протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 19 квітня 2022 року по 27 квітня 2022 року включно.
Суд першої інстанції погодився з тим, що позивач має право отримати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби на підставі статті 117 КЗпП України. Цей суд, коли визначав період затримки розрахунку при звільненні, виходив з того, що право позивача на отримання грошового забезпечення (щодо виплати якого після звільнення з військової служби виник спір) підтверджене рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 240/19714/21, яке набрало законної сили відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2022 року.
Грошове забезпечення в сумі 50069,29 грн - нараховане на виконання судових рішень у справі № 240/19714/21 - відповідач виплатив 28 квітня 2022 року. Отож періодом затримки виплати цих коштів, який підлягає оплаті середнім заробітком відповідно до статті 117 КЗпП України, з погляду суду першої інстанції, є період з 19 квітня 2022 року по 27 квітня 2022 року.
Зауважив також, що з огляду на спірний характер цієї заборгованості і дії сторін вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме наведеним вище критеріям та обставинам цієї справи, якщо визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат шляхом зобов`язання його нарахувати та виплатити середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні за період з 19 квітня 2022 року по 27 квітня 2022 року включно.
4. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 січня 2023 року скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року в частині зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні з військової служби за період з 19 квітня 2022 року по 27 квітня 2022 року включно. Ухвалив в цій частині нову постанову, якою зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку з грошового забезпечення при звільненні з посади за період з 13 червня 2021 року по 27 квітня 2022 року у розмірі 9765,10 грн. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що при вирішенні справи зважив на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 30 квітня 2020 року (справа № 805/4458/17-а), відповідно до якої частина перша статті 117 КЗпП України передбачає виплату компенсації за затримку виплати працівникові належних йому сум при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку за весь період затримки до дати фактичного розрахунку, але за умови, коли спору щодо суми заборгованості немає. Тобто, за текстом зазначеної постанови, тут істотними є факт невиплати належних працівникові сум при звільненні та факт остаточного розрахунку з ним. За текстом тієї самої постанови, інша правова ситуація виникає, коли є спір щодо суми заборгованості із заробітної плати, яку роботодавець повинен виплати працівникові при звільненні. У цьому випадку працівник, за змістом частини другої статті 117 КЗпП України, має право на відшкодування, передбаченого в цій статті, якщо спір буде вирішено на його користь. Якщо ж вимоги працівника буде задоволено частково, то розмір відшкодування встановлює орган, який вирішує спір, у цьому випадку - суд. В останньому випадку суму заборгованості із заробітної плати, а також суму відшкодування за час затримки її виплати визначає суд, враховуючи, з-поміж іншого, такі чинники для його (відшкодування) визначення, як розмір спірної суми, яка підлягає стягненню, істотність цієї частки порівняно з середнім заробітком, інші обставини, які у кожній конкретній ситуації мають значення для визначення розміру відшкодування.
Суд апеляційної інстанції в цьому контексті згадав також позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, та, зіставляючи її з обставинами цієї справи, підсумував, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Опираючись на цей підхід суд апеляційної інстанції зауважив, що ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу відділу та всіх видів забезпечення 12 червня 2021 року, тому строк для обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні бере відлік з 13 червня 2021 року, тобто з наступного дня після виключення позивача зі списків особового складу.
Керуючись положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100) суд апеляційної інстанції визначив суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача. Для цього суму грошового забезпечення, який позивач отримав за два місяці перед місяцем, в якому відбулося його звільнення (27380,00 грн), суд апеляційної інстанції поділив на кількість днів й отримав середньоденну заробітну плату (448,85 грн), суму якої помножив на кількість днів затримки за період з 13 червня 2021 року по 27 квітня 2023 року (319) й таким чином визначив суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 143183,15 грн.
Водночас апеляційний суд додав, що з уваги на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення (50069,29 грн) буде занадто стягувати з відповідача усю суму середнього заробітку за час затримки розрахунку (у розмірі 143183,15 грн), бо ця сума істотно перевищує розмір несвоєчасно виплаченої суми. Для того, щоб визначити співмірну суму середнього заробітку суд апеляційної інстанції, за змістом його постанови, керувався критеріями, наведеними у згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, а також у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, від 23 грудня 2020 року у справі № 825/1732/17, від 29 грудня 2020 року у справі № 520/11337/18.
Опираючись на ці критерії апеляційний суд зазначив, що загальна сума виплачених позивачу коштів при звільненні - відповідно до інформації відповідача від 3 січня 2023 року № 47 - становить 341346,21 грн, з яких: грошове забезпечення - 5476,00 грн; компенсація за неотримане речове майно - 105148,36 грн; одноразова грошова допомога при звільненні - 171125,00 грн; індексація грошового забезпечення - 166,16 грн; грошова допомога на оздоровлення - 13690 грн; компенсація за невикористані дні відпустки - 44720,69 грн; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 1020,00 грн.
Далі в постанові апеляційного суду мовиться про те, що грошове забезпечення в сумі 50069,29 грн, яке позивач отримав із затримкою (на виконання судових рішень у справі № 240/19714/21), становить 6,82% від загальної суми виплачених позивачу коштів при звільненні (341346,21 грн). Від суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 143183,15 грн (за період з 13 червня 2021 року по 27 квітня 2023 року (319 днів) ця частка (6,82%) дорівнюватиме 9765,10 грн, які суд апеляційної інстанцій зобов`язав відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача.
Касаційне оскарження
5. У касаційній скарзі представник позивача - адвокат Дубок С. М. просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року і рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Касаційну скаргу її автор подав з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та пояснив, що суд апеляційної інстанції при ухваленні своєї постанови застосував положення статей 116, 117 КЗпП України без урахування висновків Верховного Суду, викладеного у постановах від 14 липня 2021 року у справі № 240/12178/20 та від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16.
На думку касатора, апеляційний суд не дотримався настанов Верховного Суду до визначення співмірної (пропорційної) суми середнього заробітку, яка підлягатиме стягненню за затримку розрахунку при звільненні (відповідно до статті 117 КЗпП України). Покликаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та постанову Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 представник позивача зазначив, що при звільненні позивача не виникало спору щодо розміру грошового забезпечення, тому якщо зважити на зазначені в цих постановах висновки, то не було, на думку представника позивача, підстав зменшувати суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (за період з 13 червня 2021 року по 27 квітня 2022 року).
Водночас представник позивача пише й про те, що розмір (сума) середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні позивача, якщо дотримуватися підходу Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, а також Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, має щонайменше відповідати відсотковому відношенню "затриманої" при звільненні суми до загальної суми заробітку. З погляду представника позивача, у такому разі розмір належного позивачу - відповідно до статей 116, 117 КЗпП України - середнього заробітку має складати 532641,32 грн (143183,15 грн * 372% (відсоткове відношення заборгованої позивачеві при звільненні суми (тобто 50069,29 грн) до суми середнього [місячного] грошового забезпечення позивача (13465,50 грн).
Зазначена сума, за пояснення представника позивача, є справедлива, але ж суд апеляційної інстанції не врахував позиції Верховного Суду (пункти 91.2, 91.4 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц) без наведення відповідних мотивів відступу від цієї позиції.
Після того представник позивача зазначив, що суд апеляційної інстанції мав би звернути увагу також на постанову Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 240/12178/20, в якій, своєю чергою з посиланням на постанову Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, теж мовиться про те, яким чином можна визначити суму середнього заробітку, щоб вона була співмірна (пропорційна) сумі заборгованості при звільненні, щодо виплати якої виник спір.
З урахуванням наведених там висновків касаційного суду та в зіставленні з обставинами цієї справи представник позивача зазначив, що відсоткове відношення розміру невиплаченої (заборгованої) суми грошового забезпечення до розміру усієї суми грошового забезпечення, що належало виплатити позивачу при звільненні, треба розраховувати так: 50069,29 грн / 341346,21 грн * 100% = 15%. Позаяк повний розмір належного позивачу середнього заробітку за час затримки виплати грошового забезпечення становить 143183,15 грн, то сума середнього заробітку, яка відповідає відсотковому відношенню заборгованості (50069,29 грн) при звільненні, дорівнює 21477,48 грн (143183,15 грн * 15% = 21477,48 грн).
На думку касатора, суд апеляційної інстанції, коли визначав суму середнього заробітку, яку належить виплатити позивачеві за затримку розрахунку при звільненні, не врахував висновків Верховного Суду, тому висновки цього суду по суті спору помилкові.
6. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні. На його думку, суд апеляційної інстанції якраз взяв до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, й з уваги на позицію касаційного суду щодо розгляду подібних спорів (підпункти 91.2, 91.4 згаданої постанови) встановив: розмір простроченої заборгованості (тобто грошове забезпечення у сумі 50069,29 грн), загальну суму грошового забезпечення, яку виплатили позивачеві при звільненні (341346,21 грн), період затримки виплати позивачеві грошового забезпечення на суму 50069,29 грн (з 13 червня 2021 року по 27 квітня 2022 року), повну суму середнього заробітку за несвоєчасну виплату грошового забезпечення (143183,15 грн), відтак визначив суму середнього заробітку, пропорційну сумі заборгованості при звільненні.
Відповідач висловив також думку про те, що до спірних правовідносин, тобто до відносин, пов`язаних з проходженням військової служби, не можуть застосовуватися положення загального трудового законодавства, надто ті, які стосуються відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні з військової служби.
Крім того, за текстом відзиву, немає підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (відповідно до статті 117 КЗпП України) у ситуації, коли спір про суму заборгованості вирішений в судовому порядку й далі йдеться вже тільки про виконання судового рішення. У цьому контексті згадав про рішення Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 8 квітня 2010 року (заява № 377/02), а також постанови Верховного Суду, у яких висловлений такий самий підхід до застосування статті 117 КЗпП України (постанова від 27 червня 2018 року у справі № 810/1543/17, постанова від 28 січня 2020 року у справі № 822/2663/15).