ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2023 року
м. Київ
справа №240/11052/20
адміністративне провадження № К/990/35082/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу №240/11052/20
за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року (суддя Черняхович І.Е.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року (суддя-доповідач - Капустинський М.М., судді: Сапальова Т.В., Смілянець Е.С.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 (по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі також - Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати: надбавки за роботу в умовах режимних обмежень в розмірі 10% посадового окладу за посадою начальника штабу Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області з 29 травня 2015 року по 29 вересня 2015 року (момент звільнення з органів внутрішніх справ), премії та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу 2950 грн; середнього заробітку за період з 29 травня 2015 року по дату проведення розрахунку; компенсації втрати частини доходів у зв`язку з їх несвоєчасною виплатою;
- зобов`язати відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10% посадового окладу за посадою начальника штабу Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області з 29 травня 2015 року по 29 вересня 2015 року (момент звільнення з органів внутрішніх справ), премії та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням посадового окладу 2950 грн, та виплатити різницю недоотриманої суми;
- зобов`язати відповідача провести ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за період з 29 травня 2015 року по дату проведення розрахунку відповідно до статті 117 Кодексу законів України про працю;
- зобов`язати відповідача провести ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з їх несвоєчасною виплатою відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушення строків їх виплати";
- виплатити ОСОБА_1 15000 грн моральної шкоди.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки з ним повного розрахунку при звільненні. Зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 4447,47 гривень за затримку з ним у період з 30 вересня 2015 року по 09 червня 2020 року повного розрахунку при звільненні. Визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 29 травня по 29 вересня 2015 року та премії за період з 29 травня по 29 вересня 2015 року, нарахованих на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №296/6615/17. Зобов`язано Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу за період з 29 вересня 2015 року по 09 червня 2020 року, у зв`язку з порушенням строків виплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період з 29 травня по 29 вересня 2015 року в розмірі 406,35 грн та премії за період з 29 травня по 29 вересня 2015 року в розмірі 787,45 грн, нарахованих на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі № 296/6615/17.
08 вересня 2021 року Житомирський окружний адміністративний суд видав ОСОБА_1 виконавчий лист № 10316 2021 р. про зобов`язання Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходу та виконавчий лист №10317 2021 р. про зобов`язання Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити йому середній заробіток за затримку повного розрахунку при звільненні.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року, задоволено заяву позивача про заміну сторони виконавчого провадження. Замінено боржника у виконавчих листах від 08 вересня 2021 року №10316 2021 р. та № 10317 2021 р., виданих Житомирським окружним адміністративним судом по справі № 240/11052/20, Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області (вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008; код ЄДРПОУ 08592164) на її правонаступника - Міністерство внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 00032684).
Замінюючи боржника у виконавчому провадженні, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що законодавством передбачено правонаступництво територіальних органів міністерства-юридичних осіб публічного права. Виключення становить лише випадок, коли держава відмовляється від виконання функцій та завдань, які виконував орган виконавчої влади, що ліквідовується. Однак окружний суд установив, що у даному випадку держава не відмовилася від виконання завдань і функцій з охорони громадського порядку та безпеки, які виконувало УМВС України в Житомирській області, вказані завдання і функції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 закріплені за МВС України. Відтак, на переконання суду, саме Міністерство являється процесуальним правонаступником УМВС України в Житомирській області. Тож оскільки боржник, зазначений у виконавчих листах від 08 вересня 2021 року № 10316 2021 р. та № 10317 2021 р., виданих Житомирським окружним адміністративним судом по справі № 240/11052/20, ліквідований, а його правонаступником є МВС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про заміну сторони у виконавчому провадженні.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
12 грудня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга МВС України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме: статті 104, 111 Цивільного кодексу України, статті 13, 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", пункти 15, 16 Типового положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 563, Положення про МВС України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878, постанову Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ", Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074.
Окрім того, при винесенні оскаржуваних судових рішень судами допущено порушення норм процесуального права - статей 242, 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо незастосування до спірних правовідносин висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № П/811/3414/15, від 27 лютого 2020 року у справі № 826/27239/15, від 25 червня 2020 року у справі № 420/6852/18, від 06 серпня 2020 року у справі № 821/3865/15-а, від 22 жовтня 2020 року у справі № 520/5147/19, від 05 листопада 2020 року у справі № 752/2391/17, від 04 серпня 2022 року у справі № 824/3161/14-а, а також у постановах Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а1.
Також, у порушення вимог частини другої статті 379 КАС України суд першої інстанції розглянув питання про заміну сторони виконавчого провадження за відсутності зацікавленої особи (касатора), на яку судом фактично покладено необґрунтований обов`язок щодо виконання рішення, а також не взяв до уваги приписи частини третьої статті 317 КАС України та розглянуто справу за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, і прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Наостанок, автор касаційної скарги звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що в оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій посилаються на постанову Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі № 804/8952/15, де відповідачем було Управління МВС України на залізничному транспорті, однак судами в оскаржуваних судових рішеннях не застосовано вищенаведену усталену судову практику Верховного Суду щодо питань правонаступництва, де відповідачем виступало відповідне Управління МВС України, як і у справі за позовом ОСОБА_1 .
Ухвалою від 26 грудня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу МВС України не надходив.
18 квітня 2023 року до Суду надійшло клопотання МВС України про долучення копії постанови Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 815/3599/15 до матеріалів касаційної скарги.
Ухвалою від 16 травня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
IV. Нормативне регулювання. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.
Спірним у розглядуваному випадку є питання визначення правонаступника боржника у виконавчому провадженні.
Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII у редакції, чинній на час звернення позивача до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом частини другої статті 15 Закону № 1404-VIII стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.
Абзацом 1 частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII обумовлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Аналізуючи наведені нормативні положення, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №812/1408/16 зазначив, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.
Згідно з частиною п`ятою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження є припинення юридичної особи та перехід її прав і обов`язків до іншої юридичної особи.
Як зазначалося вище, 08 вересня 2021 року Житомирським окружним адміністративним судом у справі №240/11052/20 видано виконавчі листи № 10316 2021 р. та № 10317 2021 р. щодо нарахування та виплатити коштів ОСОБА_1, де боржником зазначено Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області.