ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2023 року
м. Київ
справа № 825/861/16
касаційне провадження № К/9901/37563/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 (головуючий суддя - Непочатих В.О., судді - Житняк Л.О., Соломко І.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (головуючий суддя - Мамчур Я.С, судді - Файдюк В.В., Желтобрюх І.Л.) у справі за позовом Приватного підприємства "Укрінтеркомпані" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ ДФС Чернігівської області, Державної фіскальної служби України (правонаступником якої є Державна податкова служба України) про зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Укрінтеркомпані" (далі - Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові ГУ ДФС Чернігівської області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просило: зобов`язати Інспекцію відобразити показники (дані) від`ємного значення податкового кредиту з податку на додану вартість, що зараховуються до складу податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів, визначені в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість (реєстраційний номер 9215379944) в розмірі 691841,00 грн, поданому позивачем в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача; зобов`язати ДФС України внести до системи електронного адміністрування суму від`ємного значення податкового кредиту з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів, зазначених в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість (реєстраційний номер 9215379944) в розмірі 691841,00 грн, поданому позивачем у зв`язку з виправленням самостійно заявлених помилок.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що ним було здійснено уточнення задекларованого від`ємного значення податкового кредиту з податку на додану вартість, але вказана сума не відобразилася в жодному рядку витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість. Посилаються на те, що уточнюючий розрахунок є однією з форм податкової звітності, яку позивач надав до контролюючого органу, проте відповідачами безпідставно його не прийнято до уваги.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 01.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, позов задовольнив частково: зобов`язав ДФС України внести до системи електронного адміністрування суму від`ємного значення податкового кредиту з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступних звітних (податкових) періодів, зазначену в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно заявлених помилок в розмірі 691841,00 грн, поданому платником.
Задовольняючи позовні вимоги у визначеній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач мав право подати уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а контролюючий орган, отримавши уточнюючу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, яка прийнята згідно квитанції №2, своєчасно не забезпечив відображення її показників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
ДФС України, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема статті 200-1, пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких після обнуління показників формули реєстраційна сума збільшується на суму від`ємного значення, що задекларована платником податків виключно у рядках 24 та 31 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року та не перераховується надалі у зв`язку з уточненням показників такої звітності. Контролюючий орган доводить, що результати уточнення показників звітності за червень 2015 року в частині збільшення рядка 24 декларації з податку на додану вартість підлягають відображенню в податковій декларації того звітного періоду, в якому було подано уточнюючий розрахунок (в декларації за липень 2015 року). Збільшення реєстраційної суми на суму від`ємного значення здійснюється одноразово за результатами податкової звітності за червень 2015 року та не підлягає перерахунку внаслідок уточнення показників такої звітності.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень першої та апеляційної інстанцій просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін судові рішення попередніх інстанцій.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.06.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою ДФС України та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.05.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження та визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні 16.05.2023.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача у справі - Державної фіскальної служби України його правонаступником - Держаною податковою службою України (ЄДРПОУ 43005393).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємством подано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, де в рядку 26 було відображено суму залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів в розмірі 691841,00 грн, яка була зарахована на електронний рахунок позивача №37512000132844 в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Вказана податкова декларація прийнята і зареєстрована контролюючим органом за № 9043473521, що підтверджується квитанцією № 2.
Згідно витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість від 13.07.2015 №7 за платником рахувалася сума збільшення, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в розмірі 691841,00 грн.
13.07.2015 позивачем подано електронну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, у якій задекларовано показник рядка 24 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) у розмірі 44751,00 грн.
Зі змісту наданого витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість від 13.08.2015 №13303856 від`ємне значення, на яку збільшується показник ЕНакл складає 44751,00 грн.
Платником 13.08.2015 подано податкову декларацію за липень 2015 року, в якій відображено у рядку 20 від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 44751,00 грн, а в рядку 24 суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 17671,00 грн.
Виявивши у вказаній декларації відсутність суми податкового кредиту у розмірі 691841,00 грн, платник 20.10.2015 подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2015 року, в якому було відображено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у розмірі 693577,00 грн.
Також, 01.03.2016 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2015 року, в якому було відкориговане від`ємне значення податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 691841,00 грн.
Позивач 15.03.2016 звернувся до Інспекції з листом, оскільки за поданими уточнюючими розрахунками податкових зобов`язань декларації з податку на додану вартість коригування від`ємного значення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість не відбулось.
В подальшому, 24.03.2016 позивач звернувся до ДФС України зі скаргою про визнання бездіяльності територіальних органів ДФСУ щодо незабезпечення автоматичного збільшення реєстраційного ліміту на величину від`ємного значення за червень 2015 року та збільшити такий реєстраційний ліміт на величину втраченого від`ємного значення за червень 2015 року.
На вказану скаргу 07.04.2016 ДФС України повідомило позивача про те, що згідно з інформаційними базами даних підприємства за результатами декларування червня 2015 року реєстраційна сума в системі електронного адміністрування збільшено на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, становить 44751,00 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 цієї ж статті контролюючий орган зобов`язаний, зокрема, самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Положеннями пунктів 50.1, 50.2 статті 50 ПК України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.
Відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Таким чином, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ПК України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.
Єдиною підставою для відмови у прийнятті податкової декларації засобами електронного зв`язку в електронній формі є недійсність електронного цифрового підпису такого платника податків, у тому числі у зв`язку із закінченням строку дії сертифіката відкритого ключа, за умови що така податкова декларація відповідає всім вимогам електронного документа і надана у форматі, доступному для її технічної обробки (пункт 49.3 статті 49 ПК України).
Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо), забороняється (пункт 49.10 статті 49 ПК України).