ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2023 року
м. Київ
справа № 340/8992/21
адміністративне провадження № К/990/23530/22
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛМАШ" до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛМАШ" на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2022 (головуючий суддя - Чумак С.Ю., судді: Чабаненко С.В., Юрко І.В.) у справі №340/8992/21.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛМАШ" звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Кіровоградській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3146838/43683877 від 23.09.2021 про відмову у реєстрації податкової накладної від 04.08.2021 №106 на суму ПДВ 115800,00грн та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну від 04.08.2021 №106 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 позов задоволено повністю.
Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 заяву про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково. Ухвалено стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛМАШ" понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3272,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду 29.07.2022 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.02.2022 залишено без змін.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022 скасовано додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.04.2022 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛМАШ" звернулося до Другого апеляційного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00грн.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2022 в ухваленні додаткового рішення за заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛМАШ" відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛМАШ" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022 та залишити в силі додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.04.2022, а також скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2022, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 19.09.2022 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛМАШ" на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2022 у справі №340/8992/21. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛМАШ" на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2022 у справі №340/8992/21 залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 24.10.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛМАШ" на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2022 у справі №340/8992/21.
Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2023 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження.
В обґрунтування доводів касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЛМАШ" зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та всупереч положень статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України прийняв "ухвалу", а не "додаткову постанову". Також позивач вказує, що матеріалами справи спростовуються висновки суду щодо відсутності (неподання) будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру, що були надані представником позивача. Відповідачами не було надано клопотань про зменшення сум, які були заявлені позивачем, не надано обґрунтовані аргументи щодо неспіврозмірності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДПС у Кіровоградській області зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами першою, другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення, визначені статтею 244 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
Отже, суд вирішує питання щодо судових витрат під час ухвалення рішення, про що зазначає у його резолютивній частині (частина перша статті 143, частина п`ята статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Стаття 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зазначені в частині першій статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України питання не можуть вирішуватись по суті шляхом постановлення ухвали про відмову в ухваленні додаткового судового рішення. Така ухвала постановляється виключно у випадку відсутності передбачених процесуальною нормою підстав для ухвалення додаткового судового рішення (наприклад, питання чи вимога, щодо якої подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, фактично вирішено судом в основному рішенні).
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в ухвалі від 19.01.2022 у справі № 500/2632/19, та Верховного Суду - в постановах від 19.03.2020 у справі №640/6209/19, від 31.08.2022 у справі №560/4650/20.
Отже, з урахуванням вищевикладеної правової позиції, у випадку, коли суд визнає, що ним не було вирішено питання про судові витрати в основному судовому рішенні і розглядає питання наявності/відсутності підстав для стягнення судових витрат з тієї чи іншої сторони, суд має ухвалити судове рішення у формі ʼʼдодаткового рішенняʼʼ або ʼʼдодаткової постановиʼʼ з урахуванням форми ухваленого основного судового рішення.
У справі, що розглядається, заяву про ухвалення додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат представник позивача подав після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови за результатами апеляційного розгляду справи по суті.
Вирішуючи вказану заяву, апеляційний суд надав оцінку поданим позивачем доказам та обґрунтуванням щодо відповідності заявлених витрат на професійну правничу допомогу і дійшов висновку, що такі витрати не підтверджено.
Таким чином, постановлення за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення і висновку про відсутність підстав для стягнення судових витрат судового рішення у формі ухвали є порушенням норм статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо суті заяви представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктами 4, 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.