Постанова
Іменем України
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 576/1421/20
провадження № 51-3943 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 10 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 03 червня 2015 року за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч.ч. 1, 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 13 вересня 2018 року після відбуття строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2021 року ОСОБА_7 засуджений до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 185 КК України - на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК України - на строк 5 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк відбування покарання рахувати з 10 березня 2021 року, зарахувавши у строк покарання час попереднього ув`язнення ОСОБА_7 з 10 березня по 06 травня 2021 року та з 08 червня 2021 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 10 жовтня 2022 року апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок міськрайонного суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 15 червня 2020 року, приблизно о 12:00 год., у квартирі АДРЕСА_2, умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав належне його вітчиму ОСОБА_8 майно на загальну суму 4583 грн.
Також ОСОБА_7 15 липня 2020 року, приблизно о 20:00 год., у квартирі АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_9, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин зі ОСОБА_10, які переросли у конфлікт, у ході якого повторно, умисно, з корисливих мотивів, відкрито, шляхом ривку забрав із рук останнього мобільний телефон "HUAWEI" з карткою пам`яті, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 2059 грн.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.
Зазначає, що судовий розгляд відбувся неповно, кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України є невірною, висновки суду про вчинення ним грабежу ґрунтуються лише на показаннях потерпілого та свідка.
Суд не перевірив версію сторони захисту стосовно відсутності у обвинуваченого корисливого мотиву на вчинення цього злочину та залишив поза увагою, що телефон потерпілого був зданий до ломбарду не обвинуваченим, а свідком ОСОБА_11 .
Крім того суд послався на недопустимий доказ - показання з чужих слів свідка ОСОБА_12, крім того, не допитав свідка ОСОБА_9, хоча послався на її показання, дані на досудовому слідстві.
Ці доводи висловлювалися в апеляційній скарзі обвинуваченого, проте суд, усупереч вимог ст. 419 КПК України, не дав на них умотивованих відповідей.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений подав до суду касаційної інстанції заяву, в якій підтримав доводи, викладені в скарзі захисника, стверджував про відсутність у нього умислу на вчинення грабежу та вважав кваліфікацію його дій за ст. 186 КК України неправильною.
Захисник у судовому засіданні підтримала скаргу в повному обсязі, просила її задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судові рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України та кваліфікація його дій у цій частині в касаційному порядку не оскаржуються. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Перевіряючи доводи, наведені у скарзі, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами. З огляду на наведені положення процесуального закону, неповнота судового розгляду та невірне, на думку касатора, встановлення фактичних обставин не може бути предметом перевірки Суду.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Суд першої інстанції, виконуючи приписи наведеної норми закону, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку.