Постанова
іменем України
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 158/273/20
провадження № 51-3267 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030100000809, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 березня 2019 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 26 травня 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід щодо ОСОБА_7 залишено у вигляді тримання під вартою.
За цим же вироком ОСОБА_7 визнано невинуватим і виправдано за ч. 1 ст. 263 КК України, у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат і долі речових доказів.
Рівненський апеляційний суд ухвалою від 09 листопада 2021 року залишив без змін зазначений вирок.
Верховний Суд постановою від 15 вересня 2022 року скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
За наслідками нового розгляду Волинський апеляційний суд ухвалою від 22 листопада 2022 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Згідно з вироком місцевого суду, ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 20 грудня 2019 року близько 19:00, перебуваючи у с. Муравище Ківерцівського району Волинської області, діючи повторно, проник до будинку АДРЕСА_2, де із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров`я ОСОБА_8, яке виразилося в тому, що він завдав потерпілій один удар кулаком по обличчю, що спричинило їй фізичний біль, заволодів належними останній двома мобільними телефонами з однією сім-картою та грошовими коштами в сумі 500 грн, чим заподіяв останній матеріальної шкоди на загальну суму 1200 грн.
Крім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він за невстановлених обставин без передбаченого законом дозволу придбав суміш, що має здатність вибухового перетворення і є сумішшю вибухових речовин метальної дії промислового виробництва - нітроцелюлозного (одноосновного) і димного (чорного) пороху, та незаконно зберігав її у кімнаті за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_3 до моменту вилучення працівниками поліції 17 січня 2020 року близько 08:00 під час санкціонованого обшуку його житла.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокурор зазначив, що апеляційний суд належним чином не обґрунтував свої висновки щодо законності рішення місцевого суду про виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України, всупереч ст. 419 КПК України не перевірив доводів, наведених в апеляційний скарзі прокурора, та не навів мотивів відмови у її задоволенні. Також стверджує, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 439 КПК України, не виконав вказівок суду касаційної інстанції, наведених в постанові Верховного Суду від 15 вересня 2022 року, та у процесі нового розгляду в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України не дослідив повторно обставини, встановлені під час кримінального провадження. Крім цього, прокурор наводить доводи щодо невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок м`якості.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу в частині доводів про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419, ч. 2 ст. 439 КПК України при перевірці доводів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, про незаконне виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України. Натомість доводи прокурора щодо невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 186 КК України тяжкості цього кримінального правопорушення та його особі вважала необґрунтованими, оскільки підстав для застосування суворішого покарання, передбачених ч. 3 ст. 439 КПК України, під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції не було.
Захисник ОСОБА_6 вважала ухвалу апеляційного суду законною, а касаційну скаргу прокурора - необґрунтованою.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру (ч. 2 ст. 433 КПК України).
Підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого (ст. 438 КПК України).
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вказаним вимогам повинна відповідати й ухвала апеляційного суду, при цьому апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
В ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою (ст. 419 КПК України). Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2, 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.
Водночас, якщо суд апеляційної інстанції переглядає вирок місцевого суду після скасування судом касаційної інстанції попереднього рішення апеляційного суду, то за приписами ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Вказаним правилом законодавець створює додаткові процесуальні засоби усунення порушень матеріального чи процесуального закону, допущених судами першої та апеляційної інстанцій у випадках, коли за наслідками касаційного розгляду судом касаційної інстанції не ухвалюється кінцеве рішення у кримінальному провадженні.
А тому, дотримання цього правила має важливе значення не лише як гарантія дієвості судового контролю, що здійснюється вищою судовою інстанцією, за законністю та обґрунтованістю рішень судів першої та апеляційної інстанцій, але й щодо забезпечення єдності судової практики в цілому.
Однак апеляційний суд під час перегляду вироку місцевого суду щодо ОСОБА_7 не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Так, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 вже двічі був предметом перегляду в апеляційному порядку. При цьому, попередня ухвала апеляційного суду від 09 листопада 2021 року була скасована касаційним судом у зв`язку з істотним порушенням вимог статей 404, 419 КПК України в частині залишення апеляційним судом без уваги доводів сторони обвинувачення щодо необґрунтованого виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263 КК України. Як зазначив суд касаційної інстанції в постанові, апеляційний суд належним чином не перевірив доводів прокурора про неправильну оцінку доказів місцевим судом та невідповідність вироку фактичним обставинам кримінального провадження, яка полягає в тому, що місцевий суд, виправдавши ОСОБА_7, надав оцінку у вироку лише показанням останнього про непричетність до вчинення кримінального правопорушення, та водночас не надав жодної оцінки в аспекті ст. 94 КПК України іншим докази, на які сторона обвинувачення посилалася при доведенні незаконного привласнення ОСОБА_7 знайденої вибухової речовини та її зберігання без передбаченого законом дозволу. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд не створив необхідні умови для реалізації стороною обвинувачення своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, як це встановлено положеннями ст. 22 КПК України, оскільки, всупереч вимогам ст. 404 КПК України, залишив поза увагою заявлене прокурором клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, та належним чином не перевірив доводів, на які сторона обвинувачення посилалася в апеляційній скарзі.
Відповідно до вимог ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.