Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 226/502/22
провадження № 61-11774св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Обласне комунальне підприємство"Донецьктеплокомуненерго",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"
на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 06 липня
2022 року у складі судді Клепка Л. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю.,
Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (далі -
ОКП "Донецьктеплокомуненерго")про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, зобов`язання виплатити середню заробітну плату за час відсторонення від роботи.
Позовну заяву мотивував тим, що він працює машиністом екскаватора 6-го розряду автотранспортної дільниці відокремленого підрозділу "Виробнича одиниця ОКП "Донецьктеплокомуненерго" "Мирноградтепломережа". 12 січня 2022 року йому було вручено повідомлення щодо необхідності обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби СОVID-19,
а 07 лютого 2022 року у зв`язку з відсутністю щеплення винесено наказ № 61-к про відсторонення його від роботи.
Зазначений наказ про відсторонення від роботи вважає незаконним, оскільки згідно із Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" щеплення від СОVID-19 не внесено до переліку обов`язкових щеплень,
а нормами трудового законодавства не передбачено відсторонення працівників від роботи у зв`язку з відсутністю в них такого щеплення.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ ОКП "Донецьктеплокомуненерго" від 07 лютого 2022 року № 61-к про відсторонення його від роботи з 07 лютого 2022 року без збереження заробітної плати на період до усунення причин,
що зумовили відсторонення;
- зобов`язати ОКП "Донецьктеплокомуненерго" виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь період його відсторонення від роботи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 06 липня
2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним і скасовано наказ ОКП "Донецьктеплокомуненерго" від 07 лютого 2022 року № 61-к про відсторонення від роботи з 07 лютого
2022 року без збереження заробітної плати на період до усунення причин,
що зумовили відсторонення машиніста екскаватора 6-го розряду автотранспортної дільниці відокремленого підрозділу "Виробнича одиниця ОКП "Донецьктеплокомуненерго" "Мирноградтепломережа" ОСОБА_1
Зобов`язано ОКП "Донецьктеплокомуненерго" виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь період його відсторонення від роботи.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що відсторонення позивача від роботи є втручанням у конституційне право людини на працю шляхом його обмеження, яке може бути дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать постанова Кабінету Міністрів України та наказ Міністерства охорони здоров`я України, на що посилається відповідач.
Оскільки наказ ОКП "Донецьктеплокомуненерго" від 07 лютого 2022 року
№ 61-к про відсторонення позивача від роботи прийнято у спосіб,
що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції України та статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", він підлягає скасуванню.
Фактичною підставою для відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи стала його відмова надати документ, який підтверджує обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, що не відповідає нормам чинного законодавства. Окремого закону, який би передбачав сам порядок (процедуру) відсторонення працівника від роботи у разі відмови чи ухилення його у встановленому законом порядку від встановленого законодавством обов`язкового профілактично щеплення саме проти COVID-19 законодавцем не прийнято
і ні постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236,
ні статтею 46 КЗпП України, ні статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" не передбачено.
У зв`язку із скасуванням незаконного наказу про відсторонення позивача від роботи, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу середній заробіток за час такого відсторонення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОКП "Донецьктеплокомуненерго" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
03 квітня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що наразі суди
по-різному тлумачать норми матеріального права, які регулюють питання відсторонення від роботи з підстав відсутності щеплення від гострої респіраторної хвороби СОVID-19.
Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки обставинам справи
та не врахували, що відповідач правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи на час відсутності щеплення без збереження заробітної платиОСОБА_1, як працівника комунального підприємства, діяв у спосіб та в межах повноважень, визначених діючим законодавством
та дотримав усі вимоги щодо відсторонення працівника від роботи
Крім того, у судовому рішенні не сформульовано грошовий розмір виплати середнього заробітку за час відсторонення позивача від роботи, а зобов`язано відповідача виплатити середній заробіток за час відсторонення, що робить незрозумілим виконання цього судового рішення.
Відзив на касаційну скаргу позивач до Верховного Суду не подав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 працює машиністом екскаватора 6-го розряду на автотранспортній дільниці експлуатаційно-ремонтного теплового району № 1 у відокремленому підрозділі "Виробнича одиниця ОКП "Донецьктеплокомуненерго" "Мирноградтепломережа" (а.с. 14-15).
12 січня 2022 року позивачу вручено повідомлення за підписом Генерального директора ОКП "Донецьктеплокомуненерго" про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19, згідно із яким до 26 січня 2022 року він мав надати відповідачу документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від СОVID-19, сертифікат (міжнародний, внутрішній або іноземний), що підтверджує вакцинацію, або довідку про абсолютні протипоказання до щеплень. Цим же повідомленням попереджено, що в разі ненадання одного з цих документів до 26 січня 2022 року, 31 січня 2022 року позивача буде відсторонено від роботи на підставі статті 46
КЗпП України та статті 12 Закону України "Про захист населення
від інфекційних хвороб" без збереження заробітної плати (а.с. 16).
Згідно з наказом ОКП "Донецьктеплокомуненерго" від 07 лютого 2022 року
№ 61-к на виконання пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України
від 09 грудня 2020 року № 1236, наказу Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ) від 30 листопада 2021 року № 2664 "Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" ОСОБА_1 на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ "Про захист населення від інфекційних хвороб" відсторонено від роботи з 07 лютого 2022 року без збереження заробітної плати на період до усунення причин, що зумовили відсторонення (а.с. 17).
Підставою зазначено повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19 та акт від 07 лютого 2022 року про відмову надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти СОVID-19.
Наказом ОКП "Донецьктеплокомуненерго" від 28 лютого 2022 року № 113-к дію наказу від 07 лютого 2022 року № 61-к щодо ОСОБА_1 про відсторонення його від роботи зупинено до завершення воєнного стану в Україні (а.с. 34).
За цим наказом позивач, як раніше відсторонений від роботи працівник
у зв`язку з відсутністю у нього щеплення, повинен приступити до виконання трудових обов`язків на своєму робочому місці. З цим наказом позивача ознайомлено 28 лютого 2022 року (а.с. 34).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, а також в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга ОКП "Донецьктеплокомуненерго" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У справі, яка переглядається, існує спір щодо правомірності відсторонення працівника - машиніста екскаватора 6го розряду на автотранспортній
дільниці експлуатаційно-ремонтного теплового району № 1 у відокремленому
підрозділі "Виробнича одиниця ОКП "Донецьктеплокомуненерго" "Мирноградтепломережа" - від роботи на час відсутності щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом
SARS-CoC-2.
Частиною першою статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Термін "законодавство" широко використовується у правовій системі, в основному в значенні сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин. Цей термін використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 розділу XV Перехідних положень Конституції України). У законах залежно від важливості та специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається
в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших в обсяг поняття "законодавство" включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України,
а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.
Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (Рішення від 09 липня 1998 року № 12-рп/98) офіційно розтлумачив термін "законодавство". Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін "законодавство", який вживається в частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту
як особливої форми трудового договору, потрібно розуміти так,
що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети
і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень
та відповідно до Конституції України і законів України.
У Рішенні від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 у справі № 1-14/2020(230/20) за конституційним поданням Верховного Суду Велика Палата Конституційного Суду України зазначила, що обмеження конституційних прав і свобод людини
і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 4 ЦК України,
якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.
Згідно з пунктами "б", "г" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством
про охорону здоров`я.
Закон України "Про захист населення від інфекційних хвороб" визначає правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, спрямованої на запобігання виникненню і поширенню інфекційних хвороб людини, локалізацію та ліквідацію їх спалахів та епідемій, встановлює права, обов`язки та відповідальність юридичних і фізичних осіб у сфері захисту населення від інфекційних хвороб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" протиепідемічні заходи - це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.
Згідно зістаттею 11 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" організація та проведення медичних оглядів і обстежень, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян, інших заходів, передбачених санітарно-гігієнічними та санітарно-протиепідемічними правилами і нормами, у межах встановлених законом повноважень покладаються на органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, заклади охорони здоров`я, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, а також на громадян.
Частиною першою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими
і включаються до календаря щеплень.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених
видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина друга статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
У разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями (частина третя статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб").
Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику