Постанова
Іменем України
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 205/6803/19
провадження № 61-10133св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_7, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2022 рокуу складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 про стягнення боргу.
Позов мотивований тим, що 01 листопада 2014 року між нею та ОСОБА_8 укладено договір позики № 2, за умовами якого позикодавець передала позичальнику грошову суму у розмірі 2 776 332,50 дол. США зі сплатою за користування позикою 10,5 % річних, а ОСОБА_8 зобов`язався повернути позику до 31 грудня 2015 року, проте зобов`язання не виконав і кошти не повернув.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Іщика М. В. заяву про вимогу (претензію) кредитора до спадкоємців за обов`язками спадкодавця. Проте спадкоємці не задовольнили вимоги кредитора спадкодавця.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, як спадкоємців після смерті ОСОБА_8, на користь ОСОБА_1 в межах вартості отриманого у спадщину майна заборгованість за договором позики №2 від 01 листопада 2014 року по 694 083,00 дол. США з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кожного та 1 388 166,25 дол. США з ОСОБА_2, а також судові витрати.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2, ОСОБА_3, як спадкоємців після смерті ОСОБА_8, на користь ОСОБА_1, в межах вартості отриманого у спадщину майна, заборгованість за Договором позики № 2 від 01 листопада 2014 року: 694 083, 00 дол. США з ОСОБА_3 та 1 388 166,20 дол. США з ОСОБА_2 . В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_5, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, про приєднання до апеляційної скарги залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2019 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 14 травня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_4, яка подана законним представником ОСОБА_5, залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2020 року залишено без змін.
У червні 2022 року ОСОБА_6 - особа, яка не брала участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2019 року закрито.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_6 в суді першої інстанції не приймав участі у розгляді цієї справи як сторона або третя особа. В апеляційній скарзі ОСОБА_6 посилається на те, що оскарженим рішенням порушено його інтерес як кредитора на задоволення вимог до спадкоємців ОСОБА_8, оскільки 17 квітня 2015 року між ним та ОСОБА_8 також було укладено договір позики № 2-2015, предметом якого були грошові кошти в сумі 845 950,00 дол. США. У зв`язку з цим ОСОБА_6 вважав, що оскаржене рішення впливає на право інших кредиторів щодо задоволення вимог до спадкоємців ОСОБА_8 .
Однак наведені скаржником обставини не можуть бути визнані апеляційним судом такими, що підтверджують факт вирішення судом у оскарженому ОСОБА_6 рішенні питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, з огляду на наступне. У цій справі правовідносини з приводу повернення коштів, отриманих ОСОБА_8 від позивача за договором позики, виникли між ОСОБА_1 та спадкоємцями ОСОБА_8 . Обставини, на які посилається ОСОБА_6, знаходяться у сфері відносин між ним та спадкоємцями ОСОБА_8 . Той факт, що ОСОБА_1 (позивач у даному спорі), так само як і ОСОБА_6, є кредитором ОСОБА_8 за іншим договором позики, жодним чином не свідчить, що у цьому спорі про стягнення заборгованості за договором позики, суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_6 . За таких обставин, оскаржене рішення суду першої інстанції безпосередньо не стосується прав і обов`язків саме ОСОБА_6 .
Аргументи учасників справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_6 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати для продовження розгляду до апеляційного суду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спадщину після ОСОБА_8 прийняли батьки, а також син. 13 червня 2016 року ОСОБА_6 подав до приватного нотаріуса Іщика М. В. заяву про вимогу (претензію) кредитора до спадкоємців за зобов`язаннями спадкодавця. 05 вересня 2016 року представник ОСОБА_6 надіслав на адресу ОСОБА_3, ОСОБА_9 письмові вимоги про сплату одноразовим платежем суми боргу за договором позики, укладеним з померлим ОСОБА_8 . Кредиторські вимоги ОСОБА_6 задоволені не були, заборгованість спадкоємцями ОСОБА_8 не погашена.
Апеляційний суд не надав жодної оцінки посиланням ОСОБА_6 на те, що реалізація спадкового майна в рахунок виконання рішення в цій справі призведе до неможливості задоволення кредиторських вимог ОСОБА_6 за рахунок того ж самого спадкового майна. Можливості задоволення вимог кредиторів спадкодавця за рахунок майна спадкоємців, яке перебуває поза межами вартості майна, одержаного у спадщину, стаття 1282 ЦК України не передбачає. Норми ЦК України не передбачають черговості задоволення вимог кредиторів спадкодавця, отже кредитори спадкодавця мають рівні права на задоволення своїх вимог за рахунок однієї і тієї ж спадкової маси. Надання одному з кредиторів пріоритету, шляхом розгляду виключно його вимог, без надання можливості іншим кредиторам заявити свої вимоги в рамках того ж провадження, порушує права інших кредиторів спадкодавця.
У постановах Верховного Суду від 31 серпня 2020 року у справі № 201/9231/17 і від 30 березня 2021 року у справі № 200/16143/16-ц, які стосувалися задоволення вимог кредиторів за рахунок спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8, Верховним Судом сформована правова позиція, за якою можливим є лише спільний (в одній справі) розгляд вимог усіх кредиторів спадкодавця, оскільки протилежний підхід призведе до порушення прав тих кредиторів, які не були залучені до участі у справі.
Отже, ОСОБА_1 при зверненні до суду повинна була визначити ОСОБА_6 як співвідповідача у справі, не залучення якого до участі у справі позбавило його можливість заявити в цій справі свої вимоги до спадкоємців, взяти таким чином участь у подальшому розподілі коштів, отриманих від реалізації спадкової маси на стадії виконавчого провадження. Реалізація спадкової маси для задоволення вимог виключно одного кредитора унеможливлює стягнення іншим кредитором суми боргу за рахунок того ж самого спадковою майна, унаслідок чого останній має підстави вважати своє право на отримання суми боргу порушеним. Тому суди надали не передбачений законом пріоритет вимогам ОСОБА_1 перед вимогами ОСОБА_6 .
Також ОСОБА_6 у разі наявності підстав, передбачених статтею 403 ЦПК України, просив вирішити питання про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Верховного Суду. Вказав, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду віл 09 лютого 2022 року у справі № 205/6803/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження, вказавши, що позивач у цій справі, як і скаржник, є кредитором спадкодавця за іншим договором позики, однак це не свідчить, що в цьому спорі про стягнення заборгованості за договором позики, суд виріши питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скаржника. 30 березня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши справу № 200/16143/16, вказав, що розгляд позовних вимог кредиторів в окремих судових провадженнях призведе до порушення прав кредиторів, які не брали участі у розгляду такої справи, враховуючи, що вимоги кожного із кредиторів можуть бути задоволені за рахунок того ж самого спадкового майна. 31 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши справу № 201/9231/17, вказав на порушення прав інших кредиторів спадкодавця, які не були залучені до участі у справі. Отже наявне неоднакове застосування частини першої статті 1282 ЦК України в контексті того, чи є порушеним право одного кредитора спадкодавця в разі реалізації спадкової маси для задоволення вимог виключно іншого кредитора спадкодавця, частини першої статті 17, частини першої статті 352 ЦПК України в контексті чи має право кредитор спадкодавця, не залучений до участі у справі, право на апеляційне оскарження рішення суду про задоволення вимог іншого кредитора спадкодавця.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_10 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що історія відносин між спадкоємцями померлого ОСОБА_8 та його кредиторами почалась у 2016 році, коли кредитори, отримавши з боку спадкоємців померлого відмову у задоволенні своїх вимог у добровільному порядку, звернулись з позовами про стягнення грошових коштів (справа позивача ОСОБА_1 № 200/7849/16-ц, справа позивачів ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12 № 200/16143/16-ц). На той час ОСОБА_6 чомусь не залучав ОСОБА_1 до розгляду справи про стягнення зі спадкоємців грошових коштів. Захищаючи свої права окремо та отримавши рішення суду щодо стягнення зі спадкоємців заборгованості, яку останні сплачувати у добровільному порядку відмовились, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про погашення заборгованості за рахунок звернення стягнення на спадкове майно (справа № 201/9231/17) та отримала рішення щодо задоволення своїх вимог. Вказане рішення саме ОСОБА_6 не оскаржував. З апеляційними скаргами звернулись ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, в результаті чого рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05 травня 2017 року у справі № 201/9231/17 було скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року на підставі того, що до розгляду справи не були залучені інші кредитори. Таку ж позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2020 року. В той же час ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 отримали рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №200/16143/16 за позовом до спадкоємців про стягнення боргу за договорами позики, але вказане рішення було оскаржено ОСОБА_4, до апеляційної скарги якого долучилась ОСОБА_1, оскільки на той час рішення у справі №201/9231/17 за її позовом про звернення стягнення було скасовано саме за скаргами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Суди апеляційної та касаційної інстанції скасували рішення у справі № 200/16143/16, обґрунтовуючи їх незалученням до розгляду справи ОСОБА_1 . Але в обґрунтуванні рішення Верховний Суд зазначив, що зробив свої висновки з урахуванням апеляційного оскарження ОСОБА_11 та ОСОБА_12 рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 03 серпня 2017 року у справі № 201/9231/17. Таким чином, позиція Верховного Суду щодо позовних вимог ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вирішувалась саме таким чином, у зв`язку з оскарженням вказаними кредиторами рішення ОСОБА_1 у справі № 201/9231/17, що відповідає принципу цивільного права щодо справедливості правосуддя.
Окрім того, було скасоване рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська у справі № 200/7849/16-ц за позовом ОСОБА_1 до спадкоємців про стягнення боргу за договором позики. Скасування рішення не стосувалось не залучення до розгляду справи інших кредиторів, які до речі його навіть не оскаржували. ОСОБА_1 була змушена звернутися до суду з новим позовом до спадкоємців щодо стягнення суми заборгованості за договором позики, в результаті чого отримала рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2019 року у справі № 205/6803/19 про часткове задоволення своїх вимог. Зазначене рішення було оскаржено ОСОБА_2, ОСОБА_12 та ОСОБА_11, але справедливо було залишено в силі. Лише тоді ОСОБА_11 оскаржив це ж рішення, який до цього жодного рішення у численних судових справах між спадкоємцями та кредиторами не оскаржував. Такі дії ОСОБА_6 не направлені на захист його прав та інтересів, а є прямим зловживанням своїми процесуальними права, що порушує права ОСОБА_1, яка вже тривалий час не може захистити свої інтереси.
У цій справі апеляційний та касаційний суди проаналізували спірні відносини та зробили правильні висновки щодо відсутності прав та інтересів інших кредиторів у справі ОСОБА_1 до спадкоємців про стягнення боргу. Твердження ОСОБА_6 щодо ненадання судом жодної оцінки факту задоволення вимог кредиторів спадкоємців за рахунок одного і того ж спадкового майна не можна взяти до уваги, оскільки наявність такої умови не позбавляє ОСОБА_1 права на захист своїх порушених прав саме шляхом стягнення зі спадкоємців грошових коштів і не може бути поставлено в залежність від волевиявлення інших осіб. Кожна особа має право звертатися до суду самостійно.
Також не зрозумілою є позиція скаржника щодо надання одному кредитору пріоритету шляхом розгляду виключно його вимог, без надання можливості іншим кредиторам заявити свої вимоги в рамках того ж провадження, замість того, щоб звернутися до суду з самостійним позовом про стягнення грошових коштів. Окрім того, на час звернення до касаційного суду в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська здійснюється розгляд цивільної справи № 225/6253/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про визнання договору позики недійним. Аналогічна справа за позовом ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним розглядається Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська відносно відповідача ОСОБА_12 (№ 242/5120/16-ц). Наявність таких справ ставить під сумнів вимоги кредиторів ОСОБА_6 та ОСОБА_12 до спадкоємців ОСОБА_8, тому твердження вказаних кредиторів про порушення їх прав в рамках справи № 205/6803/19 є передчасними.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що01 листопада 2014 року між ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_8 (позичальник) укладений договір позики № 2, відповідно до умов якого позикодавець передала позичальнику грошові кошти в розмірі 2 776 332,50 дол. США зі сплатою 10,5 % річних, а позичальник зобов`язався повернути позику разом з нарахованими відсотками за користування грошовими коштами до 31 грудня 2015 року. На підтвердження укладення договору позики позичальник видав письмову розписку про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. На час смерті ОСОБА_8 боргові зобов`язання за договором позики залишились не погашеними.
Після смерті ОСОБА_8 приватний нотаріус Павлоградського міського нотаріального округу Іщик М. В. відкрив спадкову справу № 51/215. З заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернулись: діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4, батьки померлого ОСОБА_2 і ОСОБА_9