ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 907/741/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шундерюк Надії Дмитрівни
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30 січня 2023 року (головуючий - Якімець Г.Г., судді: Бойко С.М., Бонк Т.Б.) у справі
за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Галки Володимира Володимировича
до Фізичної особи-підприємця Шундерюк Надії Дмитрівни
про стягнення коштів
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Шундерюк Надії Дмитрівни
до Фізичної особи-підприємця Галки Володимира Володимировича
про визнання недійсним договору.
(представники сторін у судове засідання суду касаційної інстанції не з`явились)
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ
1. Учасниками цього спору є Фізична особа-підприємець Галка Володимир Володимирович (далі - ФОП Галка В.В.) і Фізична особа-підприємець Шундерюк Надія Дмитрівна (далі - ФОП Шундерюк Н.Д.).
2. У липні 2014 року ФОП Галка В.В. (поклажодавець) і ФОП Шундерюк Н.Д. (зберігач) уклали договір відповідального зберігання, на виконання умов якого ФОП Галка В.В. передав, а ФОП Шундерюк Н.Д. прийняла різні товари для дітей (іграшки, коляски і тп) з правом їх викупу.
3. В подальшому, поклажодавець звернувся до зберігача з вимогою про повернення переданих товарів із зберігання, однак така вимога зберігачем виконана не була. У зв`язку з цим ФОП Галка В.В. подав до господарського суду позов, в якому просив стягнути з ФОП Шундерюк Н.Д. грошові кошти у розмірі вартості переданого і неповерненого майна, а також штрафні санкції нараховані за неналежне виконання господарського зобов`язання.
4. В свою чергу, ФОП Шундерюк Н.Д. звернулась до місцевого господарського суду із зустрічним позовом про визнання недійсним, укладеного з ФОП Галкою В.В. договору відповідального зберігання. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вказаний договір є удаваним правочином, адже сторони вчинили його не з метою передачі дитячих товарів на зберігання, а задля одержання ФОП Галкою В.В. гарантій забезпечення виконання ФОП Шундерюк Н.Д. своїх боргових зобов`язань, що виникли раніше, оскільки згадані товари насправді були передані ФОП Шундерюк Н.Д. ще до укладення договору відповідального зберігання в рамках наявних між сторонами правовідносин купівлі-продажу.
5. Господарський суд першої інстанції у задоволенні первісного позову відмовив, зустрічний задовольнив, позаяк визнав обґрунтованими доводи ФОП Шундерюк Н.Д. про те, що укладений між сторонами договір відповідального зберігання є удаваним правочином, який істотно та непропорційно збільшив міру майнової відповідальності ФОП Шундерюк Н.Д. за прострочення грошових зобов`язань за договорами купівлі-продажу, реально вчиненими сторонами раніше.
6. Апеляційний господарський суд рішення місцевого господарського суду скасував і прийняв нове рішення, яким відмовив у задоволенні зустрічного позову, а первісний задовольнив частково. Суд апеляційної інстанції вирішив, що поданими ФОП Галкою В.В. належними і допустимими доказами доведено обставини того, що між сторонами цієї справи виникли саме правовідносини зберігання, тоді як докази, якими ФОП Шундерюк Н.Д. обґрунтовували свої заперечення та вимоги належними та допустимими не являються, обставин наявності між сторонами правовідносин купівлі-продажу, удаваності оспорюваного правочину як і вчинення його проти її волі не доводять.
7. У поданій касаційній скарзі, ФОП Шундерюк Н.Д. стверджувала про неправильність здійсненого апеляційним судом правозастосування (статті 235 Цивільного кодексу України, статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України) та помилковість зроблених ним висновків, однак суд касаційної інстанції з доводами касаційної скарги не погодився, у її задоволенні відмовив, а постанову апеляційного господарського суду залишив без змін.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст вимог і підстав позовів
8. ФОП Галка В.В. звернувся у Господарський суд Закарпатської області з позовом до ФОП Шундерюк Н.Д., в якому просив стягнути з останньої 193 090, 51 грн, з яких 39 969, 41 грн грошова компенсація неповернутого майна, 50 000 грн штрафу та 103 121,10 грн неустойки. Позов мотивував порушенням зберігачем умов укладеного між ними договору відповідального зберігання № 24/2014/1 від 24.07.2014 та неповернення майна з відповідального зберігання на вимогу поклажодавця.
9. В свою чергу ФОП Шундерюк Н.Д. звернулася до місцевого господарського суду із зустрічним позовом до ФОП Галки В.В., в якому просила визнати недійсним, укладений між сторонами договір відповідального зберігання. Зустрічний позов мотивувала тим, що оспорюваний договір є удаваним, нікчемним, таким, що вчинений проти її волі.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
10. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.08.2022 у задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі, а зустрічний позов задоволено. Суд визнав недійсним, укладений 24.07.2014 ФОП Галкою В.В. та ФОП Шундерюк Н.Д. договір відповідального зберігання майна № 24/2014/1.
11. Рішення суду мотивоване доведеністю ФОП Шундерюк Н.Д. обставин того, що дійсні відносини сторін у даному спорі більш вірогідно є відносинами саме купівлі-продажу, а не зберігання. Суд виснував, що наявними у справі доказами підтверджується, що оспорюваний договір зберігання сторонами укладено з метою, спрямованою не на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а на досягнення інших правових наслідків, а саме для забезпечення виконання зобов`язань ФОП Шундерюк Н.Д. перед ФОП Галкою В.В. за договорами купівлі-продажу на підставі накладних, що містяться у матеріалах справи, та для відтермінування сплати ФОП Шундерюк Н.Д. заборгованості за придбані товари. Тобто, оспорюваним договором істотно та непропорційно збільшено міру майнової відповідальності ФОП Шундерюк Н.Д. за прострочення грошових зобов`язань за договорами купівлі-продажу, реально вчиненими сторонами раніше, що порушує права ФОП Шундерюк Н.Д. і є підставою для визнання такого договору недійсним. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги ФОП Галки В.В. про стягнення грошових сум не підлягають задоволенню, оскільки заявлені на підставі визнаного судом недійсним договору зберігання товарів.
12. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 рішення господарського суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні зустрічного позову відмовлено, а первісний задоволено частково. Стягнуто з ФОП Шундерюк Н.Д. на користь ФОП Галки В.В. 39 969, 41 грн грошової компенсації неповернутого майна та 103 121, 10 грн пені.
13. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду суд апеляційної інстанції вказав про помилковість висновків суду попередньої інстанції про те, що між сторонами цього спору склалися правовідносини з купівлі-продажу, а не зберігання майна, оскільки констатував, що такі висновки господарський суд першої інстанції зробив на підставі поданих ФОП Шундерюк Н.Д. доказів, які не є належними та допустимими. Апеляційний суд відмітив, що долучені ФОП Шундерюк Н.Д. до справи видаткові накладні не містять підписів сторін; примірник договору купівлі-продажу, що нібито укладався сторонами раніше, також не підписаний сторонами, а містить лише печатку ФОП Галка В.В.; з документів, які на думку ФОП Шундерюк Н.Д. підтверджують оплату товару неможливо встановити призначення платежу, а записи із підписами невідомих осіб не можуть вважатися доказами оплати товару.
В той же час, ФОП Галкою В.В. належним чином доведено, що 24.07.2014 між ним та ФОП Шундерюк Н.Д. було укладено договір відповідального зберігання, на виконання умов якого він передав останній на зберігання майно (товари для дітей) на загальну суму 39 969,41 грн. Вимога поклажодавця про повернення майна зберігачем задоволена не була, а відтак його вимоги про стягнення вартості неповерненого майна з нарахованої на неї неустойкою, яка передбачена договором, є підставними і підлягають задоволенню. Заявлена ж ФОП Галкою В.В. до стягнення сума штрафу задоволенню не підлягає, оскільки передбачених договором зберігання умов для її стягнення у даному випадку не було.
Обставин того, що вказаний договір зберігання є удаваним чи таким, що вчинений під впливом насильства ФОП Шундерюк Н.Д. у цьому провадженні не довела, а тому і підстав для визнання його недійсним немає.
Касаційна скарга
14. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, ФОП Шундерюк Н.Д. звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
15. Скаржниця стверджує, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято з неправильним застосуванням приписів статті 235 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та без урахування висновку Верховного Суду щодо їх правильного застосовування, який було викладено у постанові від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.
ФОП Шундерюк Н.Д. пояснює, що відповідно до висновку Верховного Суду для визначення правочину удаваним слід встановити не тільки правочин, який сторони насправді вчинили, але й встановити, що правочин який сторони насправді вчинили не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Водночас, застосовуючи статтю 235 ЦК України суд апеляційної інстанції вирішив, що приховуваним правочином, який необхідно перевіряти на предмет відповідності загальним вимогам, додержання яких є необхідним для дійсності правочину є не оспорюваний договір зберігання, який (як правильно визначено судом першої інстанції) є правочином із забезпечення виконання зобов`язань за договорами купівлі-продажу, а самі договори купівлі-продажу в забезпечення яких він був укладений. Як наслідок апеляційний суд не здійснив обов`язкової перевірки правочину, який сторони насправді вчинили, а натомість безпідставно здійснив перевірку договорів, які вчинялися сторонами раніше.
16. Скаржниця також зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову судом апеляційної інстанції було порушено приписи статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) та не враховано висновків Верховного Суду щодо дотримання стандарту доказування "вірогідність доказів", які було викладено як у вже згаданій постанові суду касаційної інстанції так і у постанові від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
У цій частині ФОП Шундерюк Н.Д. наголошує, що при розгляді цієї справи суд апеляційної інстанції з надмірним формалізмом поставився до оцінки поданих нею доказів, оцінював їх окремо, а не у сукупності, не з`ясував дійсної спрямованості волі сторін при укладенні оспорюваного правочину, проігнорував, що нею було подано таку кількість доказів, яка переважила доводи іншої сторони спору.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
17. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Галка В.В. заперечує проти наведених у ній доводів, скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною. У зв`язку з цим у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржувану постанову залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
18. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду заслухав суддю-доповідача, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
20. Так, в ході розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції установлено, що 24.07.2014 між ФОП Галкою В.В. (поклажодавець) та ФОП Шундерюк Н.Д. (зберігач) було укладено договір № 24/2014/1 відповідального зберігання майна (далі договір зберігання), за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне безвідплатне зберігання майно, а саме: дитячі товари (санки, горшки, іграшки, коляски), асортимент та кількість якого визначається в актах прийому-передачі чи накладних, на підставі яких майно передається на зберігання.
1) Вартість майна, що передається на зберігання за цим договором є договірною та визначається в актах прийому-передачі чи накладних, на підставі яких майно передається на зберігання (пункт 1.2 договору зберігання).
2) Місце зберігання: Закарпатська область, м. Рахів, вул. Буркут, 88 (пункт 1.3 договору зберігання).
3) У пункті 2.1 договору зберігання сторони визначили обов`язки зберігача, зокрема, зберігач зобов`язався: вживати всіх заходів, необхідних для забезпечення схоронності майна в період дії цього договору, тобто до часу поки майно не буде повернуто зберігачем поклажодавцю; повернути майно поклажодавцю, яке було передано на зберігання по першій вимозі останнього, а у випадку неповернення майна, переданого на зберігання по першій вимозі поклажодавця, відшкодувати повну вартість переданого майна, виходячи із вартості майна, вказаній в актах прийому-передачі чи накладних; у випадку придбання відповідно до умов цього договору переданого на зберігання майна (його частини), оплатити поклажодавцеві вартість придбаного майна на протязі трьох банківських днів від дати отримання від поклажодавця письмової згоди, що підтверджується виставленням рахунку; у випадку втрати, пошкодження або відмови повернути на вимогу поклажодавця майно, передане на зберігання, відшкодувати поклажодавцю вартість цього майна у розмірі його вартості, яка вказана у актах приймання-передачі.
4) Пунктом 2.4 договору зберігання сторони погодили, що зберігач має право придбати особисто майно (його частину), що передане на зберігання за цим договором, повідомивши попередньо про це поклажодавця у письмовій формі. В даному випадку зберігач зобов`язаний оплатити поклажодавцю вартість цього майна (його частини), яка визначається відповідно до рахунків, виставлених поклажодавцем.
5) Згідно з підпунктом 3.2.3 договору зберігання поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення переданого на зберігання майна повністю або частково.
6) Відповідно до пунктів 4.1-4.3 договору зберігання передача майна на збереження здійснюється за актом прийому-передачі чи накладною, які підписуються представниками сторін. При передачі майна на збереження до зберігача не переходить право власності на це майно. У випадку придбання зберігачем майна (його частини), у відповідності до умов п. 2.4 цього договору, перехід права власності на придбане майно відбувається у момент проведення зберігачем повного розрахунку за це майно.
7) У пункті 5.1 договору зберігання сторони узгодили, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна, переданого поклажодавцем на збереження з дати передачі на зберігання і до дати повернення його (майна) поклажодавцю. Зберігач повинен за власний рахунок повернути поклажодавцю рівну кількість аналогічного майна у належному стані.
8) У випадку неповернення майна поклажодавцю за вимогою останнього на протязі більше одного дня, зберігач повинен виплатити поклажодавцю неустойку в розмірі 2% від вартості неповернутого (несвоєчасно повернутого) майна за кожен день затримки, включаючи день фактичного повернення (пункт 5.3 договору зберігання).