ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/2019/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Росущан К.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2023 року (головуючий - Шапран В.В., судді: Руденко М.А., Ткаченко Б.О.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло"
до Обухівської міської ради Київської області,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: (1) Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області і (2) Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області
про стягнення коштів.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ
1. Учасниками цього спору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Київщина-Житло" (далі "Позивач", ТОВ "Київщина-Житло"), Обухівська міська рада Київської області (далі "Відповідач", Міська рада, Місто), Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі "Третя особа - 1") і Виконавчий комітет Обухівської міської ради (далі "Третя особа - 2").
2. У 2006 році Місто прийняло ряд рішень із земельних питань, на виконання яких із складу лісового фонду місцевого лісництва було вилучено земельну ділянку, яку в подальшому передано на 10 років в оренду ТОВ "Київщина-Житло" з метою будівництва житлового комплексу.
3. У 2018 році згадані рішення Міста, а також укладений між ним та ТОВ "Київщина-Житло" на їх виконання договір оренди земельної ділянки у судовому порядку було визнано недійсними з підстав того, що відведена в оренду Позивачеві земельна ділянка лісового фонду знаходилась у власності держави і Міська рада не мала повноважень на розпорядження нею.
4. Стверджуючи про те, що скасованими рішеннями Міста ТОВ "Київщина-Житло" нанесено збитки у вигляді сплаченої ним з 2006 по 2018 роки орендної плати, останнє звернулося до господарського суду з позовом у цій справі, де просило стягнути їх в порядку приписів статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), тобто як шкоду, завдану незаконними рішеннями органу місцевого самоврядування.
5. Звідси, перед судом у даній справі головним постало питання: "Чи довів Позивач, що внаслідок скасування прийнятих Відповідачем рішень він поніс збитки у розмірі сплаченої орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою?"
6. Справа розглядалася судами неодноразово. В результаті Північний апеляційний господарський суд негативно відповів на сформульоване вище питання, а тому у задоволенні позову відмовив.
7. Постанова апеляційного суду була оскаржена Позивачем до Верховного Суду, який погодився із судом попередньої інстанції, касаційну скаргу ТОВ "Київщина-Житло" залишив без задоволення, постанову апеляційного господарського суду про відмову у позові - без змін.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Фактичні обставини, установлені судами попередніх інстанцій
8. Рішенням 30 сесії Міської ради № 297-30-ІУ від 23.02.2006 було вирішено надати дозвіл ТОВ "Київщина-Житло" на виготовлення матеріалів відбору земельної ділянки орієнтовною площею 5,8 га, наміченої для відведення в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу в м. Обухів на вул. Каштановій при умові відшкодування збитків Державному підприємству "Київський лісгосп". Крім того, цим рішенням вирішено вилучити із складу лісового фонду Обухівського лісництва в кварталі 63, виділ 15 земельну ділянку площею 5,8 га з метою подальшої передачі ТОВ "Київщина-Житло".
9. В подальшому рішенням 3 сесії № 34-3-У від 27.07.2006 Міська рада вирішила погодити матеріали відбору земельної ділянки та надати дозвіл на виготовлення проєкту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 5,8 га для надання в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу в м. Обухів на вул. Каштановій.
10. Рішенням 8 сесії Міської ради № 65-8-У від 30.11.2006 вирішено: затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,8 га в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу; надати ТОВ "Київщина-Житло" земельну ділянку 5,8 га в користування на умовах оренди під будівництво житлового комплексу в м. Обухів на вул. Каштановій; ТОВ "Київщина-Житло" укласти з Містом договір на право користування земельною ділянкою на умовах оренди строком на 10 років.
11. 20.12.2006 між Міською радою (орендодавець) та ТОВ "Київщина-Житло" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі свого рішення № 65-8-У від 30.11.2006 надає в оренду, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Обухів, вул. Каштанова (кадастровий номер 32231101100:01:100:0008) під будівництво житлового комплексу.
Договір укладено на 10 років, починаючи з дати його реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк (п. п. 2.1, 2.2 договору).
Договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу 20.12.2006 та зареєстровано у Обухівському районному відділі Київської регіональної Філії Центру державного земельного кадастру, про що 27.07.2007 у Державному реєстрі земель було вчинено запис за № 040433100013.
12. Відповідно до акта прийому-передачі від 20.12.2006 Містом передана, а ТОВ "Київщина-Житло" прийнята земельна ділянка яка знаходиться за адресою: м. Обухів, вул. Каштанова (кадастровий номер 32231101100:01:100:0008) під будівництво житлового комплексу.
13. 15.07.2014 сторонами було укладено та нотаріально посвідчено за реєстровим номером 1342 договір про внесення змін та доповнень до згаданого вище договору оренди землі, а саме викладено пункт 1.1 договору у новій редакції, відповідно до якої в оренду передана земельна ділянка площею 5,800 га кадастровий номер 3223110100:01:100:0008 під будівництво житлового комплексу, а також викладено п. 3.2 договору в новій редакції, відповідно до якого орендна плата становить 3% від нормативної грошової оцінки.
14. Право оренди ТОВ "Київщина-Житло" земельною ділянкою площею 5,8 га з кадастровим номером 3223110100:01:100:0008 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, номер запису № 14464294 від 15.07.2014, на підставі рішення приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р. № 14463133 від 15.07.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
15. Між тим, постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 у справі № 911/1482/17 (залишена без змін постановою Верховного Суду від 11.06.2018):
- визнано недійсним рішення 30 сесії Міської ради № 297-30-ІУ від 23.02.2006, яким вилучено зі складу лісового фонду Обухівського лісництва в кварталі 63, виділ 15 земельну ділянку площею 5,8 га;
- визнано недійсним рішення 8 сесії Міської ради № 65-8-У від 30.11.2006, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення ТОВ "Київщина-Житло" земельної ділянки площею 5,8 га у користування;
- визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20.12.2006 між Міською радою та ТОВ "Київщина-Житло" з усіма змінами та доповненнями;
- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Щур Н.Р. № 14463133 від 15.07.2014.
16. Підставами прийняття згаданого судового рішення стали установлені обставини того, що земельна ділянка площею 5,8 га з кадастровим номером 3223110100:01:100:0008 належить до земель лісового фонду та станом на 23.02.2006 (дата прийняття рішення Міської ради №297-30-ІУ) перебувала у власності держави. Тому, за висновком суду, приймаючи рішення № 297-30-ІУ від 23.02.2006, Міська рада діяла поза межами встановлених законом повноважень і неправомірно розпорядилася земельною ділянкою лісового фонду. Відтак, усі подальші дії із спірною земельною ділянкою, зокрема, щодо прийняття рішення Міської ради №65-8-У від 30.11.2006 та укладення з ТОВ "Київщина-Житло" договору оренди від 20.12.2006 також є неправомірними.
Узагальнений зміст вимог і підстав позову
17. Посилаючись на вказані обставини, у липні 2020 року ТОВ "Київщина-Житло" звернулося у Господарський суд Київської області з позовом до Міської ради, у якому просило стягнути з останньої 1 565 798, 48 грн збитків, завданих неправомірними рішеннями органу місцевого самоврядування.
18. За твердженнями Позивача, за період дії договору оренди від 20.12.2006, який судом було визнано недійсним з підстав неправомірного розпорядження Відповідачем орендованою земельною ділянкою, він сплатив до місцевого бюджету Міста загалом 1 565 708, 48 грн орендної плати за 2007 - 2018 роки. ТОВ "Київщина-Житло" наполягало, що зазначені витрати на сплату орендної плати в розумінні статей 1166, 1173 ЦК України є прямими реальними збитками, завданими йому внаслідок прийняття Містом незаконних рішень та неправомірною передачею спірної земельної ділянки в оренду.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
19. Ця справа розглядалась судами неодноразово.
20. Так, рішенням Господарського суду Київської області від 13.10.2020 позовні вимоги задоволено частково.
21. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що майнові втрати Позивача можуть бути кваліфіковані як невідворотний результат незаконних рішень Міської ради щодо спірної земельної ділянки лісового фонду державної власності.
22. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2020 скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
23. Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив із того, що відповідно до частини шостої статті 21 Закону України "Про оренду землі" у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається, а перераховані позивачем кошти є орендною платою за користування землею. При цьому договір оренди землі від 20.12.2006 виконувався обома сторонами, а земельна ділянка перебувала у володінні та користуванні Позивача. Тому, за висновком суду, сплачена орендна плата не є збитками та не може бути відшкодована.
24. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021, а цю справу передано на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
25. Суд касаційної інстанції вказав про неправильне застосування судом попередньої інстанції положень статей 22, 1166, 1173, 1174 ЦК України та констатував, що у спірних правовідносинах необхідно застосувати саме згадані статті, тоді як суд апеляційної інстанції, пославшись на приписи статті 626 ЦК України та частини шостої статті 21 Закону України "Про оренду землі", здійснив апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції без урахування предмета і підстав заявленого позову.
26. За результатами нового апеляційного розгляду, постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2020 залишено без змін.
27. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 та рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2020 скасовано, справу № 911/2019/20 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
28. Скасовуючи постанову апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції касаційний суд констатував, що суди, надаючи оцінку спірним правовідносинам, обмежились посиланням на те, що майнові втрати Позивача можуть бути кваліфіковані як невідворотний результат незаконних рішень Міста щодо спірної земельної ділянки лісового фонду державної власності, і тому дійшли висновку, що ТОВ "Київщина-Житло" доведено прямий причино-наслідковий зв`язок між неправомірними рішеннями Відповідача та завданою шкодою, однак достеменно не установили наявність/відсутність такого елементу як шкода.
Суд касаційної інстанції закцентував, що у цьому випадку господарські суди першочергово повинні були встановити наявність трьох умов (елементів), а саме: неправомірної дії органу, наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірною дією і заподіяною шкодою, оскільки ці умови (елементи) є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди. Проте зміст судових рішень господарських судів попередніх інстанцій всупереч вимогам законодавства не містив встановлення наявності/відсутності такої умови стягнення збитків як шкода, хоча такий елемент є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді її відшкодування.
Направляючи дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду надав вказівку, що під час нового розгляду цієї справи, місцевому господарському суду необхідно установити наявність/відсутність такого елементу, як шкода, і залежно від установленого ухвалити обґрунтоване і законне судове рішення, з урахуванням того, що цей елемент є необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди.
29. Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2022 позовні вимоги ТОВ "Київщина-Житло" задоволено частково. Стягнуто з міста 1 450 889, 96 грн збитків, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
30. Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав, що враховуючи мету оренди спірної земельної ділянки (будівництво житлового комплексу) та намагання реалізувати вказану мету, Позивач за час користування земельною ділянкою не отримував прибутку з діяльності на цій ділянці, а ніс лише витрати, в даному випадку сплачуючи орендну плату, тобто витрати, які не були б ним зроблені, якби Відповідачем не були прийняті рішення, що визнані судом недійсними. Поряд з цим суд відмітив, що документально підтверджені належними доказами прямі витрати Позивача зі сплати орендної плати становлять 1 450 889, 96 грн, а тому саме ця сума підлягає до задоволення.
31. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 рішення господарського суду першої інстанції від 10.11.2022 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
32. Приймаючи вказану постанову суд апеляційної інстанції виходив того, що Позивач отримав у строкове платне користування спірну земельну ділянку під будівництво житлового комплексу та фактично використовував її у своїй господарській діяльності. Доказів створення перешкод у її використанні зі сторони Відповідача матеріали справи не містять. Отже, за висновком суду, Позивач за період користування земельною ділянкою повинен був сплачувати орендну плату, а нереалізація ним за час оренди земельної ділянки своїх господарських намірів не є підставою для звільнення від обов`язку оплачувати користування нею та відноситься до ризиків підприємницької діяльності. Тобто витрати понесені ТОВ "Київщина-Житло" у вигляді сплати орендної плати за користування земельною ділянкою не є шкодою, в розумінні положень ЦК України, оскільки Позивачем не понесено збитків за договором оренди землі, який визнано недійсним. Тобто, у даному випадку, відсутній такий елемент для притягнення Міської ради до відповідальності як шкода, хоча такий елемент є необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.
За викладеного, апеляційний господарський суд вирішив, що суд першої інстанції не виконав вказівок суду касаційної інстанції та достеменно не встановивши вказані обставини, дійшов хибного висновку про наявність всіх трьох умов (елементів) (неправомірні дії державного органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою) необхідних для притягнення Відповідача до відповідальності та безпідставно частково задовольнив позовні вимоги.
Касаційна скарга
33. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи скаржника
34. Касаційну скаргу подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
35. З підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про те, що:
- судом апеляційної інстанції не було враховано висновку Верховного Суду, що був наданий у постанові від 29.06.2021 у цій справі про те, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню статті 22, 1166, 1173, 1174 ЦК України, а не Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, норми Закону України "Про оренду землі";
- судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду щодо правильного застосування статті 1173 ЦК України (щодо умов для стягнення шкоди), які викладено у постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19, від 19.05.2020 у справі № 910/22630/17;
- судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду щодо правильного застосовування статті 79-1 Земельного кодексу України (щодо набуття земельною ділянкою статусу об`єкта цивільних прав), які викладено у постанові від 10.09.2019 у справі № 922/96/19 та постановах у справах № 922/3443/18, № 922/2927/18, № 922/3560/18, № 922/535/18, № 922/955/18;
- судом апеляційної інстанції не було враховано висновку Верховного Суду щодо правильного застосування пункту 3 частини першої статті 1212 ЦК України та Глави 83 цього Кодексу, який викладено у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.
36. З підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про недослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів та встановлення обставин, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме щодо підтвердження чи спростування факту існування протягом зазначеного періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства; підтвердження чи спростування факту сплати платежів на користь Відповідача у відповідності до податкових документів (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України), всупереч висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 24.06.2020 у справі № 911/1480/18, від 26.08.2020 у справі № 804/173/17.
Узагальнені доводи інших учасників справи
37. У відзиві на касаційну скаргу Міська рада заперечує проти наведених Позивачем доводів. Скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною. Наголошує, що практика Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі є нерелевантною до правовідносин справи № 911/2019/20. За наведеного, у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
38. Третя особа-2 також заперечує проти задоволення касаційної скарги. З мотивами та висновками апеляційного господарського суду погоджується, а тому оскаржувану постанову просить залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
39. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
40. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду заслухав суддю-доповідача, пояснення представників Позивача (Карпухін Я.В., Горбайчук Л.В.) і Відповідача (Кучма О.М.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
41. Як вже зазначалося предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ "Київщина-Житло" до Міської ради про стягнення 1 565 798, 48 грн збитків. Підставою позовних вимог є обставини прийняття Відповідачем неправомірних рішень, в результаті яких Позивачем понесено витрати на сплату орендної плати за користування земельною ділянкою.
42. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
43. Згідно із статтею 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).