ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2023 року
м. Київ
справа № 805/1357/16-а
касаційне провадження № К/9901/37716/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20.09.2016 (суддя - Христофоров А.Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді - Блохін А.А., Компанієць І.Д.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дружківський вогнетривкий завод" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.04.2016 №0000091400, №0000081400.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Клейтон" до ТОВ "Смартгруп "Аргос" та до ТОВ`ЕТС". Зазначив, що господарські операції із зазначеними контрагентами фактично відбулася, спричинили зміну активів та зобов`язань Товариства, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях, наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача, не підтверджуються об`єктивними даними і не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
Донецький окружний адміністративний суд постановою від 20.09.2016, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 11.04.2016 №0000091400, №0000081400.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із зазначеними вище контрагентами позивача, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що судами залишено поза увагою непідтвердження господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами з підстав: відсутності деяких первинних документів в підтвердження таких господарських операцій (аналітичну відомість обліку розрахунків з контрагентами, документів в підтвердження походження товару, сертифікати якості), наявності недоліків у первинних документах, наявності негативної податкової інформації відносно зазначених контрагентів позивача, не підтвердження фактичного надходження придбаних товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання, наявності кредиторської заборгованості.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав до суду, що не перешкоджає її розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.05.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.05.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 16.05.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем до податкового органу були подані:
20.08.2015 - податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року з самостійно задекларованою сумою податку на додану вартість у сумі 1970580,00 грн, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів;
21.09.2015 - податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2015 року з самостійно задекларованою сумою податку на додану вартість у сумі 2050727,00 грн, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податкових зобов`язань і податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за липень і серпень 2015 року з урахуванням виявлення недостовірних даних, що містяться в податковій декларації щодо відносин з ПАТ "Кіндратівський вогнетривкий завод" за період з 01.07.2015 по 31.08.2015, за результатами якої складено акт від 28.03.2016 №98/05-10-12/34283984 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:
підпунктів 14.1.36, 14.1.191, пункту 14.1 статті 14, підпункту "а" пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186 Податкового Кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо відображення в обліку Товариства операцій придбання товарів від контрагента ПАТ "Кіндратівський вогнетривкий завод", оскільки встановлено обрив ланцюга постачання товарів, внаслідок якого встановлено відсутність об`єктів оподаткування, що призвело до неправомірного формування податкових зобов`язань в загальній сумі 374806,00 грн, у тому числі за липень 2015 року у сумі 281311,00 грн, за серпень 2015 року у сумі 93495,00 грн;
пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, у зв`язку з чим завищено податковий кредит по податкових накладних ПАТ "Кіндратівський вогнетривкий завод" всього у розмірі 374805,78 грн, у тому числі за липень 2015 року у сумі 281311,00 грн, за серпень 2015 року у сумі 93495,00 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, яка переноситься до наступного звітного періоду в загальній сумі 204693,00 грн, у тому числі за липень 2015 року на суму 111198,00 грн, за серпень 2015 року на суму 93495,00 грн; заниження суми податку на додану вартість, яка полягає нарахуванню за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного періоду та сплачується в бюджет періоду і загальній сумі 170113,00 грн, у тому числі за липень 2015 року у сумі 170113,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення- рішення від 11.04.2016 №0000091400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 255169,50 грн; №0000081400, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2015 року у сумі 204693,50 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом, які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов на підставі наявності негативної інформації відносно контрагента позивача, наявності недоліків у первинних документах, відсутності деяких первинних документів в підтвердження зазначених господарських операцій, встановлення обриву ланцюга постачання товару.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 ПК України.
Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.