ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2023 року
м. Київ
справа №820/2419/17
адміністративне провадження № К/9901/35736/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Дашутіна І.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО ВІТ" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області, яке утворене як відокремлений підрозділ ДПС України) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2017 (суддя Мороко А. С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017 (головуючий суддя Жигилій С. П., судді: Дюкарєва С. В., Перцова Т. С.),
У С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО ВІТ" (далі - ТОВ``ІНФО ВІТ``, товариство, позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС, відповідач) від 07.06.2017 №0001011406 та №0001021406 про нарахування пені та штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічній діяльності (далі - ЗЕД) в сумі 131ʼ 068,09 грн та 340 грн відповідно.
Підставою для нарахування пені та штрафних санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями стали висновки контролюючого органу, зроблені в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 19.05.2017 №3836/20-40-14-06-08/33205528 (далі - акт перевірки), про порушення товариством вимог статті 1 Закону України ``Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті`` від 23.09.1994 №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР) та статті 9 Декрету "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93 внаслідок порушення встановлених строків надходження валютної виручки за експортований товар на поточний рахунок товариства та, відповідно, за не декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України.
Контролюючий орган, здійснюючи заходи валютного контролю щодо дотримання товариством строків розрахунку в іноземній валюті, встановлених Законом №185/94-ВР, виходив з того, що відповідно до норми статті 1 вказаного Закону виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується. Водночас цим Законом передбачено, що Національний банк України (НБУ) може запроваджувати тимчасові обмеження на здійснення окремих банківських операцій (частина 4 статті 1, частина 4 статті 2 Закону №185/94-ВР). У ході перевірки встановлено, що на час митного оформлення товару за митними деклараціями від 17.07.2014 №807100000/2014/029773, від 23.07.2014 №807100000/2014/030610, від 26.08.2014 №807100000/2014/035395, від 25.09.2014 №807100000/2014/039920 згідно з Постановами НБУ від 12.05.2014 №270, від 20.08.2014 №515 розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені статтями 1 та 2 Закону №185/94-ВР, здійснювалися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Однак, товариство не дотрималося цих строків розрахунків за вказаними експортними операціями.
На думку позивача, позиція відповідача є помилковою та не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки на експортні операції, строки розрахунків за якими були узгоджені до дати набрання чинності відповідною постановою НБУ про зменшення строку розрахунків зі 180 до 90 днів, норми таких нормативно-правових актів не поширюються. Свою позицію позивач підкріплював посиланням на норму статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Також позивач вважав, що фінансові санкцій застосовані до товариства поза межам строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу (ГК) України.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 10.07.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2017, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 07.06.2017 №0001011406 та №0001021406
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що до дати набрання чинності Постановою НБУ від 12.05.2014 №270 (20.05.2014) згідно з додатковою угодою від 19.05.2014 сторони внесли зміни до зовнішньоекономічному контракту від 03.02.2013 №03-02-11-UA щодо умов та строків розрахунків (пункт 5.2 контракту). Сторони домовилися, що товар повинен бути оплачено не пізніше 180 днів від дати митного оформлення у країні продавця. У разі не оплати товару у зазначені строки покупець здійснює повернення товару продавцю у строк, що не перевищує 180 днів від дати митного оформлення у країні продавця. У разі попередньої оплати, товар повинен бути поставлено не пізніше 180 днів від дати надходження коштів на рахунок продавця. Водночас Постанова НБУ №270 не містила положень, що зобов`язували сторони контракту змінити умови оплати товару, визначені контрактом до набрання чинності цією постанови. Також суд дійшов висновку про порушення відповідачем строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 ГК України.
Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився.
ГУ ДФС подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення і в позові відмовити.
У касаційній скарзі відповідач звертає увагу суду касаційної інстанції на те, що початок відліку граничного строку розрахунків починається з дати митного оформлення товару (виписування вивізної вантажної митної декларації). На час митного оформлення товару за митними деклараціями від 17.07.2014, від 23.07.2014, від 26.08.2014, від 25.09.2014 діяли Постанови НБУ від 12.05.2014 №270 (з 20.05.2014 по 21.08.2014), від 20.08.2014 №515 (з 21.08.2014 по 22.11.2014). Проте, при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не надали належної уваги цим обставинам. Також скаржник доводив, що дія статті 250 ГК України не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначають Податковий кодекс (ПК) України та інші закони, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Тому строки давності за цією статтею не застосовуються, оскільки пеню нараховано за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючий орган.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28.11.2017 відкрив касаційне провадження №К/800/39380/17 за касаційною скаргою відповідача та за його клопотанням відстрочив сплату судового збору за подання касаційної скарги до закінчення касаційного провадження у справі.
Верховний Суд ухвалою від 18.04.2018 прийняв до свого провадження касаційну скаргу відповідача.
У відзиві на касаційну скаргу позивач доводив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми права до встановлених обставин і вирішили спір по суті, тому касаційну скаргу відвідача слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Верховний Суд перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення проти касаційної скарги позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суть зауважень контролюючого органу в акті перевірки про недотримання товариством вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 03.02.2013 №03-02-11-UA з ТОВ``Евроцемент-Гарант`` (Російська Федерація) полягала в тому, що у межах вказаного контракту товариство постачало до Російської Федерації товар. Однак, за поставлений на експорт товар згідно з митними деклараціями від 17.07.2014, від 23.07.2014, від 26.08.2014, від 25.09.2014 виручка резидента на його рахунок надходила з порушенням 90-денного строку, встановленого Національним банком України.
Натомість товариство доводило, що строк розрахунків за контрактом №03-02-11-UA не порушив, оскільки строки виплати заборгованостей (180 календарних днів) за цим контрактом були обумовлені сторонами додатковою угодою від 19.05.2014 №2-Б до контракту до набрання чинності Постановою НБУ №270 (20.05.2014), якою були скорочені строки розрахунків до 90 календарних днів.
Відносини у зовнішньоекономічній сфері регулюються спеціальним законодавством, до якого зокрема відноситься Закон №185/94-ВР, яким встановлено обов`язковість надходження виручки в іноземній валюті за експортований товар, роботи (послуги) або ж імпортованого товару у законодавчо встановлені строки.
Відповідно до статті 1 цього Закону у редакції на момент спірних правовідносин виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Водночас, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті {частина четверта статті 1 Закону №185/94-ВР}.
Згідно з Постановою Правління Національного банку України від 12.05.2014 №270 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті", чинною з 20.05.2014 до 21.08.2014, розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів {пункт 1}.
З 21.08.2014 набрала чинності постанова Правління Національного банку України від 20.08.2014 №515 ``Про врегулювання ситуації на валютному ринку України``, яка містила аналогічну за змістом норму {пункт 1}, згідно з якою в період з 21.08.2014 по 22.11.2014 включно розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", також здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.
Отже, згідно з цими постановами Національний банк України терміном на шість місяців змінив строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, скоротивши його зі 180 календарних днів до 90 календарних днів.
Відповідно до пункту 2.2 розділу 2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 №136 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за №338/3631, відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення митної декларації (МД) або підписання акта (іншого документа).
Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього {пункт 2.3 розділу 2 Інструкції №136}.
При цьому згідно з правовою позицією Верховного Суду датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок резидента. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів { зокрема, але не виключно, постанова від 14.08.2018 у справі №808/502/17, від 18.10.2019 у справі №810/3506/16, від 02.04.2019 у справі №815/342/16}.