ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Верховного Суду Гриціва М. І., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2023 року, ухвалену за наслідками розгляду касаційних скарг 1) Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року (судді Кропивна Л. В., Алданова С. О., Зубець Л. П.), 2) компанії Ferrexpo AG на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року (судді Кропивна Л. В., Алданова С. О., Зубець Л. П.) та ухвали Північного апеляційного господарського суду: від 14 січня 2022 року (судді Пономаренко Є. Ю., Кропивна Л. В., Євсіков О. О.); від 23 червня 2022 року (судді Кропивна Л. В., Сулім В. В., Євсіков О. О.); від 29 червня 2022 року (судді Андрієнко В. В., Буравльов С. І., Шапран В. В.); від
29 серпня 2022 року (судді Кропивна Л. В., Алданова С. О., Зубець Л. П.); від 30 серпня 2022 року (судді Михальська Ю. Б., Тищенко А. І., Яковлєв М. Л.); від 08 вересня
2022 року (судді Кропивна Л. В., Алданова С. О., Зубець Л. П.) у справі № 910/15551/20 (провадження № 12-41гс22) за позовом компанії Trimcroft Services Limited до:
1) компанії Eastcoast United Inc., 2) компанії Statex Corp., 3) компанії Newport Inc.,
4) компанії Sayers Holdings Limited, 5) Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери", 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро",
9) Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа цінні папери", 10) Акціонерного товариства "Інг Банк Україна", 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав, та за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: 1) компанії Calefort Developments Limited, 2) компанії Emsworth Assets Limited, 3) компанії Gilson Investmens Limited до 1) компанії Eastcoast United Inc.,
2) компанії Statex Corp., 3) компанії Newport Inc., 4) компанії Sayers Holdings Limited,
5) Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери", 6) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, 7) компанії Ferrexpo AG, 8) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро", 9) Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа цінні папери", 10) Акціонерного товариства "Інг Банк Україна", 11) Міністерства юстиції України, 12) Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", 13) Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав.
1. У жовтні 2020 року компанія Trimcroft Services Limited (далі також позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до компанії Eastcoast United Inc. (далі також відповідач-1), компанії Statex Corp. (далі також відповідач-2), компанії Newport Inc. (далі також відповідач-3), компанії Sayers Holdings Limited (далі також відповідач-4), Приватного акціонерного товариства "Ділові партнери" (далі ПрАТ "Ділові партнери", відповідач-5, скаржник), Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі Нацкомісія з цінних паперів, відповідач-6), компанії Ferrexpo AG (далі також відповідач-7, скаржник), Товариства з обмеженою відповідальністю "Солід Дніпро" (далі ТОВ "Солід Дніпро", відповідач-8), Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа цінні папери" (далі ТОВ "Основа цінні папери", відповідач-9), Акціонерного товариства "Інг Банк Україна" (далі АТ "Інг Банк Україна", відповідач-10), Міністерства юстиції України (далі Мінюст, відповідач-11), Приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі ПрАТ "Полтавський ГЗК", відповідач-12), у якому з уточненнями, редакційними змінами та зі змінами предмета позову просила:
визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу цінних паперів № К-1911/27 від 18 листопада 2002 року (далі Договір купівлі-продажу цінних паперів, Договір купівлі-продажу, Договір), який підписали позивач, компанії Calefort Developments Limited (далі третя особа-1), Emsworth Assets Limited (далі третя особа-2), Gilson Investments Limited (далі третя особа-3) та відповідачі 15, 10 у частині, що стосується прав та інтересів позивача, а саме щодо пакета простих іменних акцій, випущених ПрАТ "Полтавський ГЗК", у кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" на момент укладення Договору;
визнати недійсними свідоцтва про реєстрацію випуску акцій № 24/1/03, № 644/1/04, № 534/1/05, № 294/1/06, № 550/1/07, № 406/01/08, зареєстровані Державною комісією з цінних паперів 20 січня 2003 року, 29 жовтня 2004 року, 29 листопада 2005 року, 27 червня 2006 року, 27 грудня 2007 року та 10 жовтня 2008 року відповідно;
зобовязати Мінюст привести у відповідність станом на 17 листопада 2002 року відомості про відповідача-12 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) в частині розміру статутного капіталу та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;
визначити розмір частки акцій позивача у статутному капіталі відповідача-12 у кількості 9,3218 % акцій його статутного капіталу, що складається із 6 144 006 штук простих іменних акцій;
витребувати з незаконного володіння (стягнути з) відповідача-7 на користь позивача прості іменні акції, випущені ПрАТ "Полтавський ГЗК", у кількості 6 144 006 штук номінальною вартістю 0,25 грн, що становило 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі відповідача-12 до моменту укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів, а саме шляхом: визнання права власності на ці акції за позивачем; зобовязання відповідача-9 виконати безумовну депозитарну операцію списання цих акцій з рахунка у цінних паперах відповідача-7 на рахунок у цінних паперах позивача в депозитарній установі відповідача-8; зобовязати відповідача-8 виконати безумовну депозитарну операцію зарахування зазначеного пакета простих іменних акцій на рахунок у цінних паперах позивача.
2. Вимоги мотивували тим, що спірний Договір купівлі-продажу цінних паперів не відповідає вимогам законодавства у сфері валютного регулювання, чинного на дату його укладення, зокрема частині першій статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі Декрет № 15-93; у редакції на час укладення спірного Договору), Положенню про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового звязку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297 (далі Положення № 297; у редакції на час укладення спірного Договору), оскільки за цим Договором перейшли права власності на валютні цінності, якими є цінні папери прості іменні акції ПрАТ "Полтавський ГЗК", від продавців-нерезидентів до покупців-нерезидентів без наявності в указаних юридичних осіб ліцензії на здійснення валютних операцій. Внаслідок укладення спірного Договору позивач протиправно був позбавлений права власності на пакет акцій відповідного розміру у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК".
З огляду на викладене, на думку позивача, Договір купівлі-продажу цінних паперів має бути визнаний недійсним в судовому порядку, а інші позовні вимоги, які стосуються визнання недійсними актів, виданих (прийнятих, оформлених) на виконання цього Договору, та вчинення дій за наслідками визнання Договору недійсним, є похідними від першої позовної вимоги та мають на меті забезпечити можливість відновлення становища позивача, що існувало до моменту порушення його прав.
3. У грудні 2020 року до Господарського суду міста Києва звернулися також компанії Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited та Gilson Investmens Limited із заявами про вступ у справу як треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, з позовами до відповідачів і Виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області, підстави яких загалом відтворюють позовну заяву компанії Trimcroft Services Limited.
Треті особи вказували, що оскільки вони є учасниками Договору купівлі-продажу цінних паперів (а саме продавцями за цим Договором), то рішення у цій справі прямо стосується їхніх прав та інтересів. Мало того, треті особи погоджуються з підставами, заявленими позивачем, та з аналогічних мотивів заявляють власні позовні вимоги такого змісту:
визнати недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу цінних паперів у частині, що стосується прав та інтересів третіх осіб щодо їх пакетів простих іменних акцій, випущених ПрАТ "Полтавський ГЗК" (у кількості: третя особа-1 8 000 000 штук; третя особа-2 8 000 000 штук; третя особа-3 4 346 512 штук), номінальною вартістю 0,25 грн, що становило відповідно 12,1378 %, 12,1378 % і 6,5946 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК" до моменту укладення спірного Договору;
визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії щодо змін до установчих документів ПрАТ "Полтавський ГЗК" від 25 жовтня 2004 року № 15841050001000014, від 09 вересня 2005 року № 15841050004000014, від 11 травня 2006 року № 15841050005000014, від 05 червня 2008 року № 15841050016000014, від 21 листопада 2008 року № 15841050018000014, від 12 червня 2020 року № 15841050046000014;
зобовязати Мінюст привести у відповідність станом на 17 листопада 2002 року відомості про відповідача-12 в ЄДР у частині розміру статутного капіталу та інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи;
визнати дійсним та відновити дію свідоцтва Державної комісії з цінних паперів від 07 серпня 1998 року № 384/16/1/98 про реєстрацію випуску акцій;
визначити статутний капітал відповідача-12 у розмірі 16 477 505,00 грн, що поділений на 65 910 020 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн, які становлять 100 % від загальної кількості випущених акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК";
визначити розмір частки акцій у статутному капіталі ПрАТ "Полтавський ГЗК": третьої особи-1 12,1378 %, що становить 8 000 000 штук простих іменних акцій; третьої особи-2 12,1378 %, що становить 8 000 000 штук простих іменних акцій; третьої особи-3 6,5946%, що становить 4 346 512 штук простих іменних акцій;
витребувати з незаконного володіння (стягнути з) відповідача-7 на користь компаній Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited зазначені пакети акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", які до укладення спірного Договору становили відповідно 12,1378 %, 12,1378 % і 6,5946 % статутного капіталу ПрАТ "Полтавський ГЗК", шляхом: визнання за третіми особами права власності на вказані цінні папери; зобовязання відповідача-9 виконати безумовні депозитарні операції списання цих акцій з рахунка в цінних паперах відповідача-7 на рахунки у цінних паперах третіх осіб в депозитарній установі відповідача-8; зобовязати відповідача-8 виконати безумовні депозитарні операції зарахування наведених вище пакетів простих іменних акцій на рахунки у цінних паперах компаній Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited, які списуються з рахунка в цінних паперах компанії Ferrexpo AG.
4. Господарський суд міста Києва 27 травня 2021 року ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог позивача та третіх осіб.
Суд визнав позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів, суд виходив з того, що спірний Договір був укладений у повній відповідності із чинними на момент його укладення вимогами законодавства України. При цьому суд виснував, що:
1) спірний Договір стосувався купівлі-продажу акцій акціонерного товариства, тобто передбачав проведення операції з цінними паперами, яка в розумінні пунктів 1, 2 статті 1 Декрету № 15-93 за своєю природою є операцією з валютними цінностями на міжнародних ринках і була проведена сторонами Договору за участю АТ "ІНГ Банк Україна", яке станом на дату укладення спірного Договору здійснювало свою діяльність та мало право на здійснення операцій з валютними цінностями на міжнародних ринках на підставі виданих йому Національним банком України банківської ліцензії № 190 від 04 грудня 2001 року та письмового дозволу на здійснення окремих операцій № 190-1 від 04 грудня 2001 року, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій в розумінні статті 5 Декрету № 15-93. За висновком суду, укладення спірного договору за участю особи, яка мала чинну генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій на міжнародних ринках, не вимагало наявності у всіх інших його сторін ліцензій на здійснення валютних операцій;
2) валютні операції, проведені за спірним Договором, не потребували отримання від його сторін (компаній-продавців та компаній-покупців) індивідуальних ліцензій відповідно до частини четвертої статті 5 Декрету № 15-93, бо:
сторони за спірним договором (компанії-продавці та компанії-покупці) не були фінансовими установами та не підпадали під дію Порядку надання небанківським фінансовим установам генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 297 від 09 серпня 2002 року;
за спірним Договором компанії-продавці, які є нерезидентами, передали своє право власності на акції Відкритого акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі ВАТ "Полтавський ГЗК") як на об`єкт інвестування, припинили свою участь у зазначеному товаристві та припинили свою інвестиційну діяльність щодо зазначеного товариства, здійснили репатріацію своїх інвестицій та доходів, а відповідно до частини шостої пункту 4 статті 5 Декрету № 15-93 вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті у разі припинення інвестиційної діяльності на території України не потребувало одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій. За висновком суду, здійснення репатріації інвестицій і доходів компаній-продавців, які є компаніями іншої держави Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії, на підставі індивідуальної ліцензії на разову валютну операцію суперечило б статтям 1, 2, 3 та 7 Угоди між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про сприяння і взаємний захист інвестицій від 10 березня 1993 року, за якими Україна гарантувала інвесторам іншої договірної сторони цієї Угоди, зокрема і компаніям-продавцям за спірним Договором, необмежений переказ їхніх інвестицій і доходів;
відповідно до статті 7 Декрету № 15-93 здійснення розрахунків між нерезидентами не потребувало індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції, оскільки не регулювалося цим Декретом;
спірний договір не передбачав здійснення операцій, установлених пунктами "б" "е" частини четвертої статті 5 Декрету № 15-93 у редакції, чинній станом на дату укладення спірного договору, які потребували отримання його сторонами індивідуальних ліцензій;
3) спірний Договір хоч і стосувався операцій із цінними паперами, їх купівлею-продажем, що відповідно до статей 1, 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", статей 8, 26, 27 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" відноситься до професійної діяльності на ринку цінних паперів та здійснюється на підставі спеціальних дозволів, однак спірний договір був укладений між компаніями-продавцями та компаніями-покупцями, які не здійснювали професійну діяльність на ринку цінних паперів та не зобов`язані були отримувати відповідну ліцензію. Також суд установив та врахував те, що компанії-покупці за спірним договором були представлені фізичними особами представниками за дорученнями, а також професійним торговцем цінними паперами Закритим акціонерним товариством "Ділові партнери", який мав відповідний дозвіл на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів. При цьому суд врахував, що обставини відсутності необхідності отримання сторонами спірного договору дозволів на здійснення операцій, пов`язаних з обігом цінних паперів, встановлені судовим рішенням у справі № 8/348а-20/142, яке набрало законної сили, є преюдиційними та не підлягають повторному доказуванню під час розгляду цієї справи;
4) компанії-продавці продали належні їм акції ВАТ "Полтавський ГЗК" на зазначених у Договорі вигідних для себе умовах, які визначили добровільно та за власною згодою, що не спростовано позивачем та третіми особами із самостійними вимогами, а їх доводи про те, що укладення спірного Договору призвело до втрати ними права власності на відповідні пакети простих іменних акцій, які належали їм на праві власності, суперечать доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та статті 3 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог (про визнання недійсними свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, скасування реєстраційних дій, зобов`язання Мінюсту вчинити дії, визнання дійсним та відновлення дії свідоцтва; визначення розміру статутного капіталу та розміру частки акцій позивача та третіх осіб у статутному капіталі акціонерного товариства; витребування із незаконного володіння простих іменних акцій та визнання права власності на такі акції, зобов`язання відповідачів вчинити дії), місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що ці позовні вимоги є похідними від основної позовної вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу цінних паперів та не підлягають задоволенню у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю основної позовної вимоги, ці похідні позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки позивач та треті особи із самостійними вимогами фактично просять суд не відновити становище, а створити нове становище, якого не існувало станом на 17 листопада 2002 року.
Також суд констатував, що спірний Договір не був підставою для вчинення у ЄДР спірних реєстраційних дій та проведення будь-яких інших змін щодо ПрАТ "Полтавський ГЗК", не був підставою для видання або анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій цього товариства, зміни розміру його статутного капіталу, припинення існування спірних акцій цього товариства, а документи, які були підставою зазначених змін щодо ПрАТ "Полтавський ГЗК" та його спірних акцій, не були скасовані або визнані недійсними у судовому порядку. Позивач та треті особи із самостійними вимогами не надали суду жодних доказів протилежного.
Суд далі підсумував, що строк позовної давності не підлягає застосуванню до позовних вимог у цій справі, оскільки права та охоронювані законом інтереси позивача та третіх осіб із самостійними вимогами, про захист яких вони просять, не порушені відповідачами, а суд відмовляє у задоволенні позовів у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.
5. Компанії Emsworth Assets Limited, Gilson Investmens Limited, Trimcroft Services Limited та Calefort Developments Limited не примирилися із рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги.
Північний апеляційний господарський суд за наслідками апеляційного перегляду 12 вересня 2022 року виніс постанову, якою частково задовольнив апеляційні скарги, скасував рішення суду першої інстанції та постановив нове рішення. Позови компаній Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited та Gilson Investments Limited задовольнив частково і:
визнав недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу цінних паперів у частині, що стосується прав та інтересів позивача та третіх осіб, тобто щодо пакетів простих іменних акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", які вони продали за цим Договором;
витребував із незаконного володіння (стягнув з) компанії Fеrrexpo AG прості іменні акції, випущені ПрАТ "Полтавський ГЗК", номінальною вартістю 9,96 грн, зокрема: на користь компанії Trimcroft Services Limited у кількості 28 897 580 штук, що становить 9,3218 % від загальної кількості акцій у статутному капіталі відповідача-12; на користь компанії Calefort Developments Limited 37 627 180 штук, що становить 12,1378 % статутного капіталу відповідача-12; на користь компанії Emsworth Assets Limited 37 627 180 штук, що становить 12,1378 % статутного капіталу відповідача-12; на користь компанії Gilson Investments Limited 20 443 260 штук, що становить 6,5946 % статутного капіталу відповідача-12;
зобовязав депозитарну установу ТОВ "Основа цінні папери" виконати безумовні депозитарні операції щодо списання з рахунка в цінних паперах компанії Fеrrexpo AG вказаних пакетів простих іменних акцій ПрАТ "Полтавський ГЗК", а депозитарну установу ТОВ "Солід Дніпро" виконати безумовні депозитарні операції зарахування цих пакетів простих іменних акцій
відповідача-12 на рахунки у цінних паперах компаній Trimcroft Services Limited, Calefort Developments Limited, Emsworth Assets Limited, Gilson Investments Limited.
У решті позовних вимог суд апеляційної інстанції відмовив та здійснив розподіл судового збору за подання позивачем і третіми особами позовних заяв та апеляційних скарг.
6. ПрАТ "Ділові партнери" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишити в силі.
Із цього приводу товариство покликалося на пункти 1, 3, 4 абзацу першого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) і зазначало, зокрема, про те, що суд апеляційної інстанції, 1) неправильно застосував норми матеріального права: статті 261 та 267 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), не зважив на висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 23 січня 2020 року у справі № 910/14006/18, від 22 січня 2020 року у справі № 522/6815/15-ц, від 22 лютого
2017 року у справі № 6-17цс17, від 16 січня 2020 року у справі № 910/14522/18, від
27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16; статті 184 та 387 ЦК України, залишив поза увагою висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від
18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18; положення Декрету № 15-93, наголосивши при цьому на брак висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування зазначеного Декрету; статтю 10761 ЦК України, яка не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, позаяк з`явилася після їх виникнення; частину другу статті 328 ЦК України щодо презумпції правомірності набуття права власності, оскільки не врахував, що обставини недобросовісності відповідача-7 як набувача акцій не встановлені та не доведені позивачем та третіми особам, у звязку з чим для відповідача-7 як добросовісного набувача діє презумпція правомірності набуття права власності на акції і суд не мав права їх витребовувати; 2) порушив норми процесуального права: статтю 77 ГПК України, не мав на увазі висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права, викладені у постановах від 14 червня 2022 року у справі № 926/326/21, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 16 березня 2021 року у справі № 911/1357/18, та встановив певні обставини у справі, зокрема щодо статусу відповідача-5 у спірному Договорі, за відсутності належних та допустимих доказів; частину четверту статті 75 ГПК України, з огляду на яку не взяв до уваги наявність судових рішень, які набрали законної сили та якими встановлені обставини та зроблені висновки щодо предмета спору в цій справі, зокрема про відсутність акцій як індивідуально визначеного майна, власниками яких були позивач та треті особи до моменту укладення спірного Договору, про відсутність необхідності отримання сторонами спірного Договору дозволів на здійснення передбачених договором операцій та інші; статтю 236 ГПК України, через те що не обґрунтував своє рішення та не зазначив, хто з учасників спірного Договору повинен був мати ліцензію на здійснення передбачених Договором операцій та яку саме (генеральну / індивідуальну); статті 237, 269 ГПК України, оскільки вийшов за межі позовних вимог та змінив предмет спору, вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, розглянув та вирішив справу неповноважним складом суду апеляційної інстанції, не зважив на висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм процесуального права, викладені у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 910/17376/19, від 26 липня 2022 року у справі № 921/183/21; пункт 6 частини четвертої статті 238 ГПК України, оскільки не встановив та не зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, чи були та ким порушені права / інтереси позивача та третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору, за захистом яких вони звернулися до суду з позовами у цій справі.
7. Компанія Ferrexpo AG також звернулася з касаційною скаргою, в якій просила: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишити в силі; скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від
14 січня 2022 року та постановити нову ухвалу у справі № 910/15551/20, якою повернути без розгляду заяву компанії Emsworth Assets Limited про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду (Корсак В. А. головуючий суддя, судді Владимиренко С. В., Попікова О. В.) від розгляду справи; скасувати ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23, 29 червня, 29, 30 серпня, 08 вересня
2022 року в цій справі та постановити нові ухвали у справі, якими визнати заяви ПрАТ "Ділові партнери" та ТОВ "Основа цінні папери" про відвід головуючої судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/250 обґрунтованими та задовольнити заяви про відвід головуючої судді Кропивної Л. В. від розгляду справи.
Підставами для втручання в оскаржені судові рішення назвав правила пунктів 1, 3, 4 абзацу першого частини другої статті 287, пункту 1 частини першої та пункту 4 частини другої статті 310 ГПК України. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував та порушив такі норми матеріального і процесуального права: статті 261 та 267 ЦК України, бо неправильно визначив початок перебігу позовної давності щодо позовних вимог у цій справі, знехтував висновками Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, від 23 січня 2020 року у справі № 910/14006/18, від 22 січня 2020 року у справі № 522/6815/15-ц, від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, від 16 січня 2020 року у справі № 910/14522/18, від 27 грудня 2019 року у справі № 912/3644/17, від 21 березня 2018 року у справі № 57/314-6/526-2012, від 03 квітня 2018 року у справі № 910/31767/15, від 17 липня 2018 року у справі № 911/4006/16; статті 328, 388 ЦК України щодо презумпції правомірності набуття права власності, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми, викладених у постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 902/627/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 909/1286/19. Суд залишив поза увагою те, що обставини недобросовісності відповідача-7 як набувача акцій є невстановленими і такими, які позивач та треті особи не довели, не зважив на презумпцію правомірності набуття права власності на акції; статті 184 та 387 ЦК України, бо не надав значення висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18; положення Декрету № 15-93. При цьому скаржник зазначив, що стосовно означених правовідносин нема висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування зазначеного Декрету; статтю 236 ГПК України, оскільки не обґрунтував своє рішення та не зазначив, хто з учасників спірного договору повинен був мати ліцензію на здійснення передбачених договором операцій та яку саме (генеральну/індивідуальну); статтю 77 ГПК України, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 926/326/21, від 18 листопада 2019 року у справі № 910/16750/18, від 16 березня 2021 року у справі № 911/1357/18, від
07 грудня 2021 року у справі № 914/2468/20, та встановив певні обставини у справі, зокрема щодо статусу відповідача-5 у спірному договорі, щодо збільшення статутного капіталу акціонерного товариства лише за рахунок індексації основних фондів за відсутності належних та допустимих доказів, висновки суду апеляційної інстанції в цій частині ґрунтуються на припущеннях; пункт 6 частини четвертої статті 238 ГПК України, оскільки не встановив та не зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, чи були та ким порушені права / інтереси позивача та третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору, за захистом яких вони звернулися до суду з позовами у цій справі, не врахував висновків Верховного Суду щодо необхідності встановлення наявності / відсутності порушеного права та/або інтересу при вирішенні спору у справі, викладених у постановах від 22 січня 2019 року у справі
№ 912/1856/16, від 24 листопада 2021 року у справі № 904/5874/19 (904/4623/19), від 07 грудня 2021 року у справі № 902/45/20, від 28 лютого 2018 року у справі
№ 917/467/17, від 25 червня 2018 року у справі № 910/24249/16, від 17 липня
2018 року у справі № 910/237/18, від 14 серпня 2018 року у справі № 910/1972/17, від 23 травня 2019 року у справі № 920/301/18, від 25 червня 2019 року у справі № 922/1500/18; статті 237, 269 ГПК України, позаяк суд вийшов за межі позовних вимог та змінив предмет спору, вийшов за межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, розглянув та вирішив справу неповноважним складом суду апеляційної інстанції, оминув увагою висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм процесуального права, викладені у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 910/17376/19, від 26 липня 2022 року у справі № 921/183/21.
Також скаржник послався на існування передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 310 ГПК України підстав для обов`язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки справа була розглянута та вирішена неповноважним складом суду, тому що в ухваленні судового рішення на стадії апеляційного розгляду справи брав участь суддя, якому був заявлений відвід з обґрунтованих для цього підстав.
За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції помилково розглянув заяву компанії Emsworth Assets Limited № 09.1-19/25/22 від 03 лютого 2022 року про відвід суддів Північного апеляційного господарського суду Корсака В. А., Владимиренко С. В., Попікова О. В. від розгляду справи та помилково передав справу для визначення іншого складу суду. На думку скаржника, суд мав повернути цю заяву особі, що її подала, без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, оскільки заява не відповідала вимогам частини першої цієї статті.
Скаржник теж зазначив, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав необґрунтованими заяви відповідача-5 та відповідача-9 про відвід головуючої судді Кропивної Л. В. від розгляду справи № 910/15551/20, не спростував доводів заявників щодо обґрунтованості цих заяв.
8. Компанії Trimcroft Services Limited та Ferrexpo AG звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотаннями про передачу справи № 910/15551/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі Велика Палата), позаяк ця справа містить виключну правову проблему, а звідси підлягає передачі на розгляд до Великої Палати на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
9. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 11 та 21 жовтня ухвалами відкрив касаційне провадження та призначив справу до спільного розгляду, а
01 грудня 2022 року ухвалою передав справу № 910/15551/20 на розгляд до Великої Палати.
10. Велика Палата визнала мотиви та підстави, зазначені в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01 грудня 2022 року, обґрунтованими, у звязку із чим 19 січня 2023 року постановила ухвалу про прийняття та призначення справи до розгляду.
11. За наслідками розгляду касаційних скарг 19 квітня 2023 року Велика Палата ухвалила постанову, якою закрила касаційне провадження за касаційною скаргою компанії Ferrexpo AG в частині оскарження ухвал Північного апеляційного господарського суду від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня, 08 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20.
Касаційні скарги ПрАТ "Ділові партнери" та компанії Ferrexpo AG задовольнила частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20 скасувала, а рішення Господарського суду міста Києва від
27 травня 2021 року змінила в мотивувальній частині, виклавши її в редакції постанови. У решті рішення суду першої інстанції залишила в силі.
12. З постановою Великої Палати від 19 квітня 2023 року не погоджуємося, тож, керуючись частиною третьою статті 34 ГПК України, вважаємо за необхідне висловити окрему думку.
13. Щодо оскарження ухвал апеляційного суду від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року Велика Палата заначила, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про розʼяснення рішення чи відмову у розʼясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
В аспекті наведеного нормативного регулювання видів судових ухвал, які підлягають оскарженню в касаційному порядку і в переліку яких нема ухвал про вирішення заяв про відводи (самовідводи), Велика Палата виснувала, що ухвали апеляційного суду
від 14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року у справі
№ 910/15551/20, у яких вирішувались питання про відвід суддів від розгляду справи № 910/15551/20, відносяться до тих ухвал, які не підлягають касаційному оскарженню. Але при цьому застерегла, що порушення норм процесуального права, допущенні апеляційним судом при їх ухваленні, у встановлених процесуальним законодавством випадках можуть бути підставою для скасування постанови апеляційного суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
З огляду на це Велика Палата виснувала, що касаційне провадження за касаційною скаргою компанії Ferrexpo AG в частині оскарження ухвал апеляційного суду від
14 січня, 23, 29 червня, 29, 30 серпня та 08 вересня 2022 року у справі № 910/15551/20 підлягає закриттю.
14. Відносно оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав, указаних у пункті 4 частини другої статті 287 ГПК України наявність порушень, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 310 цього Кодексу, Велика Палата заначила таке.
За пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 1 і 2 частини першої статті 310 ГПК України судові рішення підлягають обовʼязковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
Указані порушення компанія Ferrexpo AG вбачає в тому, що апеляційний суд неправомірно прийняв до розгляду та ухвалою від 14 лютого 2022 року задовольнив заяву компанії Emsworth Assets Limited про відвід колегії суддів у складі Корсака В. А., Попікової О. В. та Владимиренко С. В., оскільки вказана компанія не подала належного доказу своєї правосубєктності за законодавством Англії та Уельсу, а повноваження її директорів на підписання заяви про відвід були додані без перекладу та апостилю. Внаслідок цього порушення відведена колегія суддів не змогла розглянути апеляційні скарги, відповідно, порядок визначення всіх наступних суддів для розгляду цієї справи був порушений.