Постанова
Іменем України
15 травня 2023 року
м. Київ
справа № 205/1021/21
провадження № 61-717св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А. Луспеника Д.Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - територіальна громада в особі Дніпровської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що з 28 грудня 1991 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який було розірвано 25 липня 2005 року Ленінським Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції. За час перебування у зареєстрованому шлюбі ними було придбано домоволодіння АДРЕСА_1 .
Зазначала, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2008 року та додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2010 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння як на частку майна подружжя. З січня 2012 року вона почала проживати з ОСОБА_2 однією сім`єю, вели спільне господарство, несли спільні витрати, мали спільний бюджет. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 .
Позивач посилалася на те, що спадкоємці, окрім неї, відсутні.
У встановлений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гуніної І. О. від 12 березня 2019 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із відсутністю доказів, які підтверджують родинні відносини з померлим.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її постійного проживання однією сім`єю із ОСОБА_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, із січня 2012 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог ОСОБА_1 щодо її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, у період з січня 2012 року до 28 березня 2018 року та, відповідно, відсутністю підстав для визнання за нею права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом зі спадкодавцем ОСОБА_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1, з січня 2012 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до дня смерті ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку А-1, літньої кухні Б, В, погріба Б, сараю Г, вбиральні Д, душової Е, навісу Ж, споруди 1-6, І, ІІ, кількість поверхів 1, загальною площею 54,5 кв. м у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок районного суду про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 стосовно її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 після розірвання шлюбу, у період з січня 2012 року до 28 березня 2018 року, є помилковим.
Апеляційний суд взяв до уваги наявні в матеріалах справи акти про підтвердження факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в яких зазначено, що останні мешкали однією сім`єю з січня 2012 року та до дня смерті ОСОБА_2, вели спільне господарство та проживали як подружжя. Факт спільного проживання, ведення спільного господарства, здійснення купівлі продуктів та товарів позивача з померлим ОСОБА_2 у період з січня 2012 року до 28 березня 2018 року також були підтверджені під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції свідками: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Тобто позивач є спадкоємцем четвертої черги.
Встановивши факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з січня 2012 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до дня смерті ОСОБА_2, апеляційний суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Дніпровська міська рада, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року скасувати та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 березня 2022 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Дніпровської міської ради мотивована тим, що матеріалами справи не доведено ведення спільного побуту, спільного господарства, бюджету позивача зі спадкодавцем та не надано доказів наявності між ними взаємних прав та обов`язків.
Вважає, що факт реєстрації і проживання позивачки та ОСОБА_2 після розірвання шлюбу певний час в одному домоволодінні не свідчить про те, що після розірвання шлюбу між ними збереглися відносини, притаманні подружжю, оскільки вони є співвласниками спірного домоволодіння.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення Дніпровська міська рада вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18), від 28 травня 2021 року у справі № 182/653/17 (провадження № 61-11815св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 523/9720/17 (провадження № 61-7715св21), від 30 липня 2021 року у справі № 367/3084/18 (провадження № 61-228св20), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не надав.
Фактичні обставини, встановлені судами
28 грудня 1991 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (а. с. 6).
На підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 1997 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуніною В. І. і зареєстрованого в реєстрі за № 2235, ОСОБА_1 було придбано житловий будинок АДРЕСА_1, право власності на який у встановленому законом порядку зареєстровано в Комунальному підприємстві "Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "ДМБТІ") в реєстрову книгу № 356-12 (а. с. 7).
25 липня 2005 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 було розірвано, про що Ленінським Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції зроблено актовий запис № 421 (а. с. 13).
На підставі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2008 року та додаткового рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2010 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, право власності на яку у встановленому законом порядку було зареєстровано в КП "ДМБТІ" Дніпропетровської обласної ради за № 33609254.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 (а. с. 95 зворот).
07 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 95).
Згідно з довідкою № 14149 від 17 вересня 2018 року, виданою Департаментом адміністративних послуг і дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у буд. АДРЕСА_1 з 24 квітня 1997 року зареєстрована ОСОБА_1
ОСОБА_2 було зареєстровано 24 квітня 1997 року і знято з реєстрації 13 серпня 2018 року (а. с. 100).
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Гуніної І. О. від 12 березня 2019 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із відсутністю документів, які підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем (а. с. 101 зворот).
Відповідно до довідки № 11 від 15 березня 2019 року ОСОБА_1 станом на 28 березня 2018 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2019 року, у справі № 205/2790/19 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, залишено без розгляду у зв`язку із наявністю спору про право (а. с. 104).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга Дніпровської міської ради задоволенню не підлягає.