Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 753/9031/18
провадження № 61-3716св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк"
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Мицик Ю. С., та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 4 366 741,90 грн.
Позовну заяву мотивувало тим, що 20 вересня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 1129357000 (далі - кредитний договір).
За умовами кредитного договору позичальник отримала кредит у розмірі 60 000,00 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на день укладення кредитного договору - 303 000,00 грн, зі сплатою 11,5 % річних зі строком погашення не пізніше 20 вересня 2017 року.
У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки №64409.
Також 20 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 143111.
Позивач вказував, що виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі. Натомість позичальник ОСОБА_1 не здійснювала своєчасних платежів на погашення кредитної заборгованості, порушивши зобов`язання, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 143 127,03 доларів США, що за курсом НБУ станом на 07 травня 2018 року становить 3 765 031,24 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 55 975,26 доларів США, заборгованість за процентами - 87 151,77 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 601 710,66 грн.
АТ "УкрСиббанк" просило суд стягнути солідарно з відповідачів загальну суму заборгованості, визначену у національній валюті України, що становить 4 366 741,90 грн та судовий збір у розмірі 65 501,13 грн у рівних частках, тобто по 32 750,14 грн з кожного відповідача.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 червня 2021 року позов АТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року касаційну скаргу АТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 червня 2021 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що 20 листопада 2009 року позивач направив на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу № 135-26/228 про усунення порушень за кредитним договором, яку відповідач отримала. Суд першої інстанції вважав, що направленням цієї вимоги позивач змінив термін настання строку повернення кредиту у повному обсязі, який, у відповідності до положень пункту 12.1 кредитного договору, фактично настав на 32 календарний день з дати отримання ОСОБА_1 вимоги, а саме з 22 грудня 2009 року. Таким чином, суд вважав, що з 22 грудня 2009 року припиняється нарахування процентів за користування кредитом та неустойки, що узгоджується з висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
З цього часу для позивача починається перебіг терміну давності для звернення з позовом до суду. Отже, саме з вказаного часу позивач був обізнаний про порушення своїх прав, однак з позовом про стягнення кредитної заборгованості звернувся лише 14 травня 2018 року, тобто поза межами строку позовної давності.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині вимог, заявлених до поручителя, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що позивач пред`явив вимогу про дострокове погашення заборгованості та змінив таким чином термін виконання зобов`язання за основним договором, однак протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (22 грудня 2009 року) не пред`явив вимоги до поручителя, а отже, порука є припиненою з 23 червня 2010 року. Таким чином, суд вважав, що вимога АТ "УкрСиббанк" від 28 листопада 2017 року, яка була направлена на адресу поручителя, не створила для останнього правових наслідків щодо погашення кредиту, оскільки на момент такого звернення порука припинилась.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2022 року АТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо:
- застосування норм права у подібних правовідносинах щодо порядку нарахування процентів та права на нарахування процентів, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження 12-85гс20), у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 311/4189/15-ц (провадження 61-2380св18);
- обрахунку строку позовної давності та строків на пред`явлення вимоги за частиною четвертою статті 559 ЦК України за кожним платежем окремо, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (провадження № 14-70цс19) та у постановах Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 183/6073/16 (провадження № 61-34621св18), від 19 серпня 2019 року у справі № 395/499/16-ц (провадження № 61-15404св18);
- необхідності врахування порядку направлення юридично значимого повідомлення та правових наслідків, викладених у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 459/1099/15-ц (провадження № 61-4011св20), від 24 березня 2021 року у справі № 553/1501/15-ц (провадження № 61-6886св19), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19).
Заявник вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до правовідносин, що виникли між банком та позичальником нерелевантну судову практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) у частині застосування висновку про припинення права на нарахування процентів (підпункти 90-91 постанови № 14-10цс18).
Заявник звертає увагу, що згідно умов кредитного договору (підпункт 1.3.3) сторони домовилися про нарахування процентів до моменту повернення коштів. При цьому така домовленість є вирішальною при оцінці спірних правовідносин та застосуванні статті 1048 ЦК України. Стверджує, що погоджений сторонами порядок нарахування процентів визначає право на нарахування процентів до моменту повернення кредиту (на суму коштів, які не повернуті у власність банку) та право нараховувати проценти не залежить від дати настання строку виконання зобов`язання. Отже, банк має право нараховувати проценти на суму коштів за кредитом, яка не повернута.
Заявник фактично не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позову:
- до позичальника ОСОБА_1 за платежами за останні три роки до моменту звернення до суду, тобто за період з травня 2015 року по травень 2018 року;
- до поручителя ОСОБА_2 за останні шість місяців до моменту звернення до суду, тобто за період з грудня 2017 року по травень 2018 року.
Суд не дослідив зібрані у справі докази у частині направлення вимоги позичальнику та поручителю у порядку, передбаченому умовами кредитного договору. Вимога від 20 листопада 2009 року направлена відповідачам рекомендованим листом, а не цінним листом, як вимагає положення пункту 12.2 кредитного договору. Заявник вважає, що висновок суду щодо зміни строку повернення кредиту вимогою від 20 листопада 2009 року не ґрунтується на умовах кредитного договору та суперечить положенням статей 12, 13, 629 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу
У травні 2022 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 26 квітня 2022 року касаційну скаргу АТ "УкрСиббанк" залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати докази поважності пропуску строку подачі касаційної скарги. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із Дарницького районного суду міста Києва.
У червні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року справу призначено до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).
Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом АТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 вересня 2007 року між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 1129357000.
Відповідно до умов кредитного договору, банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у сумі 60 000,00 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язалась 20-го числа кожного календарного місяця строку кредитування повертати суму кредиту, сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 845,00 доларів США, але у будь-кому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 20 вересня 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов Розділу 12 цього договору на підставі будь-якого з підпунктів 2.3, 4.9, 5.3, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 договору (підпункт 1.1, 1.2 кредитного договору).
Кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 для подальшого використання за цільовим призначенням (підпункт 1.5 кредитного договору).
За використання кредитних коштів у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 11,5% річних. По закінченню 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту та кожного наступного місяця кредитування, процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов підпункту 10.2 цього кредитного договору. Проценти за кредитним договором нараховуються щомісяця у два етапи за методом "30/360" на суму кредиту, що наданий банком позичальнику і ще не повернутий відповідно до умов кредитного договору (підпункт 1.3.3 кредитного договору).
Згідно з пунктом 12.1 кредитного договору, відповідно до статей 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених у підпунктах 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 (тридцять другий) календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) з інших підстав протягом 40 (сорока) календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 (сорок перший) календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.
У забезпечення кредитних зобов`язань ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором банком прийнято:
- застава нерухомості (іпотека), згідно з договором іпотеки від 20 вересня 2007 року № 64409, укладений між банком та ОСОБА_1 ;
- порука ОСОБА_2, згідно з договором поруки від 20 вересня 2007 року № 143111, за яким поручитель відповідає перед кредитором у солідарному порядку в тому ж обсязі, що і позичальник (пункт 3.1 договору поруки).
20 листопада 2009 року банк направив на адресу ОСОБА_1 письмову вимогу № 135-26/228 про усунення порушень за кредитним договором, яка була відповідачем отримана.
Зі змісту вказаної вимоги вбачається наступне: "Станом на 20 листопада 2009 року розмір заборгованості позичальника з повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом становить: прострочена заборгованість - 8 928 доларів США; залишок за основним боргом - 55 975 доларів США.
Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги значний строк невиконання Вами своїх зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту та заставу від 20 вересня 2007 року, АКІБ "УкрСиббанк" вимагає усунення порушень відповідного Кредитного договору протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї вимоги.
У випадку неусунення порушень на 31 (тридцять перший) день з дня отримання цієї вимоги, АКІБ "УкрСиббанк" вважає термін повернення кредиту за Кредитним договором таким, що настав, та вимагає дострокового виконання Вами своїх зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту та заставу від 20 вересня 2007 року № 11219357000, а саме: сплатити АКІБ "УкрСиббанк" заборгованість з повернення суми кредиту у повному обсязі, сплаті нарахованих процентів та пені, які підлягає уточненню на дату фактичного повернення коштів."
28 листопада 2017 року АТ "УкрСиббанк" пред`явило вимогу до поручителя ОСОБА_2 у якій вказувало про необхідність повернення всієї суми кредитних коштів (кредиту), сплати процентів за користування кредитом у розмірі 137 762,73 доларів США, із яких: прострочена кредитна заборгованість - 55 975,26 доларів США, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 81 787,47 доларів США.
Із позовом про стягнення кредитної заборгованості банк звернувся до суду 14 травня 2018 року.
29 червня 2021 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Коротя Р. О. подав заяву про застосування позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ "УкрСиббанк" не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам закону відповідають, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Щодо вимог, заявлених до позичальника
За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.