Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 756/17968/21
провадження № 61-10837св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костюка Сергія Вікторовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, постановлену у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просила визнати за нею право оренди на житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, терміном до 18 червня 2025 року на умовах: квартира, що орендується, надається орендарю для проживання в ній орендаря та членів його сім`ї. Розмір орендної плати становить станом на дату подачі позову 39 772,05 грн за один місяць, що є еквівалентом 1 500,00 дол. США за курсом Національного банку України (далі - НБУ) та є динамічним (перераховується щомісяця на дату оплати в гривнях з розрахунку 1500,00 дол. США за курсом НБУ). Строк договору оренди - до 18 червня 2025 року.
У лютому 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмета позову, в якій просила перевести на неї права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Макаренком В. М. 19 серпня 2021 року № 918.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22 лютого 2022 року відмовлено у прийнятті до спільного розгляду заяви про зміну предмета позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права оренди.
Ухвала суду обґрунтована тим, що заява позивачки подана без додержання вимог статті 49 ЦПК України та фактично призводить до виникнення нового предмета позову, тобто нової матеріально-правової вимоги, а також нової підстави позову (нових обставин та норм права в обґрунтування нового предмета позову).
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва
від 22 лютого 2022 року повернуто заявнику.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що чинним процесуальним законодавством не передбачено оскарження ухвали про відмову у прийнятті заяви про зміну предмета позову окремо від рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Костюк С. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що пунктом 6 частини першої статті 353 ЦПК України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про зміну предмета позову є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог статті 353 ЦПК України.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2022 року продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Костюка С. В. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвала апеляційного суду не відповідає.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21 жовтня 2010 року у справі "DIYA 97 v. UKRAINE", №19164/04, § 47).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ від 06 грудня 2007 року у справі "VOLOVIK v. UKRAINE", 15123/03, § 53, 55).
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).