ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2023 року
м. Київ
справа № 380/25725/21
адміністративне провадження № К/990/29907/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор"
до Виконавчого комітету Луцької міської ради
про визнання протиправним та скасування індивідуального акта і відшкодування шкоди, заподіяної його прийняттям
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор"
на рішення Львівського окружного адміністративного суду в складі судді Гавдика З.В. від 30 червня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Затолочного В.С., Курильця А.Р., Кушнерика М.П. від 22 вересня 2022 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" (далі - ТОВ "Комтех Аутдор", позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради (далі - виконком Луцької МР, відповідач), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконкому Луцької МР від 3 листопада 2021 року № 898-1 "Про демонтаж засобів зовнішньої реклами" у частині, яка стосується демонтажу засобів зовнішньої реклами, встановлених ТОВ "Комтех Аутдор" на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності - вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова - вул. Глушець);
- відшкодувати ТОВ "Комтех Аутдор" за рахунок бюджетних асигнувань виконкому Луцької МР 576 822,53 грн реальних збитків, завданих внаслідок незаконно прийнятого рішення від 3 листопада 2021 року № 898-1 "Про демонтаж засобів зовнішньої реклами".
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача від 3 листопада 2021 року № 898-1 "Про демонтаж засобів зовнішньої реклами" є протиправним, оскільки строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332, № 338, № 343 та № 357 закінчився 1 жовтня 2021 року, що припадало на період дії карантину та запровадження обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), що його запроваджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з подальшими змінами та доповненнями; далі - Постанова № 1236).
3. Позивач зазначає, що ці дозволи підпадають під пряму дію пункту 2-1 статті 11 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", згідно з яким вони вважаються продовженими на весь період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID19), і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення, а тому оскаржуване рішення відповідача є протиправним і підлягає скасуванню.
4. Крім того, позивач посилається на пункт 49 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Типові правила), який допускає проведення демонтажу, проте тільки вивісок або табличок (частина шоста статті 9 закону України "Про рекламу"), які розміщені з порушенням вимог цих Типових правил.
5. На думку позивача, спірним рішенням відповідача позивачу було завдано майнову шкоду проведенням 11 листопада 2021 року демонтажу, розмір якої визначено спеціалізованим підприємством на підставі договору № 109-М/2021 від 12 листопада 2021 року про визначення обсягів та вартості відновлювальних робіт, на підставі складеного за участі вказаного підприємства 15 листопада 2021 року дефектного акта за результатами огляду місць демонтажу, з урахуванням якого спеціалізованим підприємством було розроблено відповідну документацію на проведення відновлювальних робіт, згідно з якою загальна сума відновної вартості демонтованих конструкцій становить 576 822,53 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 3 листопада 2021 року № 898-1 "Про демонтаж засобів зовнішньої реклами" в частині, що стосується демонтажу зовнішньої реклами, встановленої ТОВ "Комтех Аутдор" на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності - вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова - вул. Глушець). В іншій частині позову відмовлено.
7. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень пункту 2-1 статті 11 "Прикінцеві положення" Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", відповідно до якого документи дозвільного характеру, що не обумовлені міжнародними зобов`язаннями або іншими обмеженнями, встановленими законом, строк дії яких закінчується у період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), вважаються такими, дію яких продовжено на період карантину та обмежувальних заходів і протягом трьох місяців з дня його/їх закінчення.
8. У частині відмови у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що надана позивачем проектно-кошторисна документація не може бути врахована судом, оскільки така передбачає встановлення нових засобів зовнішньої реклами, що не є шкодою в розумінні закону; позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів про те, яка залишкова (балансова) вартість демонтованих конструкцій згідного бухгалтерського та податкового обліку.
9. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року апеляційні скарги ТОВ "Комтех Аутдор" на рішення від 30 червня 2022 року та додаткове рішення від 15 липня 2022 року Львівського окружного адміністративного суду задоволено частково: рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року змінено в частині мотивів; додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду 15 липня 2022 року скасовано та прийнято нову постанову, якою заяву представника позивача ТОВ "Комтех Аутдор" задоволено частково, а саме: стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань виконкому Луцької МР (43025, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, буд. 19, ЄДРПОУ 04051327) на користь ТОВ "Комтех Аутдор" (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд.109, кім. 316, ЄДРПОУ 33533697) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 5 500,00 (п`ять тисяч п`ятсот) грн.
10. У частині зміни мотивів рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір відшкодування збитків, завданих об`єкту благоустрою, визначається за Методикою визначення відновної вартості об`єкта благоустрою, затвердженої на виконання статті 19 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 3 листопада 2008 року № 326 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 грудня 2008 року за № 1181/15872 (далі - Методика № 326).
11. З огляду на це, Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків про необхідність надання позивачем доказів залишкової (балансової) вартості демонтованих конструкцій зовнішньої реклами згідно бухгалтерського та податкового обліку, оскільки така вартість визначається на підставі акта обстеження об`єкта благоустрою при встановленні відновної вартості у затвердженій Методикою формі. Оскільки відповідного акта обстеження складено не було та, крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача заявив, що ТОВ "Комтех Аутдор" не зверталося до відповідача з приводу утворення відповідної комісії.
12. На цій підставі суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач не позбавлений можливості у визначеному законодавством порядку звернутися до відповідача щодо утворення відповідної комісії для визначення розміру шкоди та лише у випадку відмови у створенні комісії або ж незгоди з визначеним нею розміром шкоди, відмови у її відшкодуванні чи неповному відшкодуванні у позивача виникають підстави для звернення за захистом порушеного права на відшкодування завданої йому шкоди.
13. У частині скасування додаткового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2022 року суд апеляційної інстанції зазначив, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн, оскільки такий розмір витрат, за висновком суду, є цілком обґрунтованим, а також співмірний з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Не погоджуючись з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у частині відмови у задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування під час винесення у цій частині судових рішень судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ТОВ "Комтех Аутдор" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
15. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволені позову у частині відшкодування ТОВ "Комтех Аутдор" за рахунок бюджетних асигнувань виконкому Луцької МР 576 822,53 грн реальних збитків, завданих внаслідок незаконно прийнятого відповідачем рішення від 3 листопада 2021 року № 898-1 "Про демонтаж засобів зовнішньої реклами", неправильно застосували положення частини четвертої статті 19 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Методики № 326.
Скаржник наголошує, що наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо порядку застосування положень вищезазначених норм права.
16. Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме - положення статей 2 та 73-77 КАС України, оскільки не враховано завдання адміністративного суду щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а також безпідставно, на думку скаржника, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи з метою перевірки наданої суду проектно-кошторисної документації на відновлення демонтованих рекламних конструкцій.
17. Стосовно висновків суду апеляційної інстанції у частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за відсутності клопотання відповідача, скаржник вказує, що приймаючи рішення у цій частині суди не врахували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18, від 8 квітня 2019 року у справі № 922/619/18, про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи і обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
18. Крім того, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до якого суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої зацікавленої сторони.
19. Від виконкому Луцької МР надійшов відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Комтех Аутдор", в якому зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для відшкодування відповідачем шкоди, завданої демонтажем рекламних конструкцій, оскільки жодний акт обстеження об`єктів благоустрою не проводився та відновна вартість відповідних об`єктів не визначалася, з огляду на це, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
20. Касаційну скаргу подано 1 листопада 2022 року.
21. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 380/25725/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ТОВ "Комтех Аутдор".
22. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 3 листопада 2021 року № 898-1 відповідачем прийнято рішення "Про демонтаж засобів зовнішньої реклами" в якому зазначено:
"Керуючись законами України "Про рекламу" та "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067, та Порядку розміщення зовнішньої реклами на території Луцької міської територіальної громади, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 19 лютого 2020 року № 96-1, та з метою благоустрою міста виконавчий комітет міської ради вирішив:
1. Зобов`язати власників засобів зовнішньої реклами, вказаних у додатку, провести демонтаж рекламних конструкцій, розміщених без відповідних дозволів.
2. Комунальному підприємству "Луцькреклама":
2.1. У разі невиконання власниками засобів зовнішньої реклами пункту 1 даного рішення, провести демонтаж вказаних у додатку рекламних конструкцій, розміщених без відповідних дозволів за вказаними у додатку адресами.
2.2. Витрати, пов`язані з демонтажем засобів зовнішньої реклами, покласти на власників рекламних конструкцій.
3. Луцькому спеціальному комунальному автотранспортному підприємству "Луцькспецкомунтранс" забезпечити зберігання демонтованих рекламних конструкцій.
4. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови відповідно до розподілу обов`язків".
24. Згідно із переліком засобів зовнішньої реклами, що підлягають демонтажу (додаток до спірного рішення), щодо позивача як причина демонтажу зазначено лише "Відсутній дозвіл".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
26. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
27. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
28. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
29. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
30. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими, з огляду на наступне.
31. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
32. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
33. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанцій у цій справі оскаржені позивачем лише у частині, що стосується відмови в задоволенні позову щодо відшкодування збитків та витрат на професійну правничу допомогу. Отже, у частині задоволення позовних вимог щодо протиправності рішення відповідача про демонтаж рекламних засобів рішення судів першої та апеляційної інстанцій не переглядаються у силу вимог статті 341 КАС України.
34. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частини четвертої статті 19 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" та Методики № 326.
35. На думку скаржника, неправильність застосування вищезазначених норм права зумовлена тим, що суди застосували ці положення законодавства до спірних правовідносин, хоча ними урегульовано питання відшкодування шкоди, заподіяної об`єкту благоустрою фізичною або юридичною особою.
36. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
37. Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
38. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
39. Пунктом 6 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
40. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах, зокрема щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
41.У свою чергу, частиною другою статті 257 КАС України також передбачено, що за правилами спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
42. Згідно з положеннями частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
43. Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина третя статті 22 ЦК України).
44. Частинами першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
45. Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
46. Частиною першою статті 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
47. Згідно з частиною першою статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.
48. Частиною першою статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.
49. Зі змісту вищенаведених норм права вбачається, що необхідною підставою для відшкодування шкоди (збитків) у публічно-правових відносинах є встановлений факт неправомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноваження, наявність шкоди (збитків) для суб`єкта приватного права та доведеність у суді її конкретного розміру з урахуванням, зокрема принципів змагальності та офіційного дослідження всіх обставин справи, а також причино-наслідковий зв`язок між неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень та заподіяною шкодою.
50. В аспекті відшкодування шкоди, заподіяної суб`єкту приватного права протиправним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, Суд убачає за необхідне звернути увагу на Рекомендацію № R(84)15 Комітету Міністрів державам-членам пов`язану з публічною відповідальністю (прийнято Комітетом міністрів 18 вересня 1984 року на 375-му засіданні заступників міністрів) (Recommendation № R(84)15 on the Committee of Ministers to Memberstates Relating to Public Liability).
51. Зокрема, відповідно до принципів І та ІІ, визначених у Рекомендації № R(84)15, державам слід забезпечити відшкодування збитків, заподіяних діянням внаслідок відмови державного органу поводитись так, як це можна обґрунтовано очікувати від нього щодо потерпілої особи; слід забезпечити відшкодування, оскільки явно несправедливо дозволяти потерпілій особі самостійно нести шкоду, враховуючи наступні обставини: діяння не відповідає загальним інтересам, лише одна особа або обмежена кількість осіб зазнали шкоди, і шкода стала винятковим результатом вчинення такого діяння.
52. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що на виконання рішення виконкому Луцької МР від 3 листопада 2021 року № 898-1 "Про демонтаж засобів зовнішньої реклами" було демонтовано засоби зовнішньої реклами, встановлені ТОВ "Комтех Аутдор" на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами № 332 (пр. Відродження, 23), № 338 (пр. Соборності вул. Чорновола), № 343 (пр. Відродження, 37) та № 357 (вул. Паркова вул. Глушець).
53. Протиправність цього рішення відповідача визнано у судовому порядку, зокрема рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року у справі, що розглядається, та яке у цій частині не оскаржувалося відповідачем.
54. З огляду на це, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем як органом місцевого самоврядування завдано матеріальної шкоди позивачу у зв`язку з пошкодженням (демонтажем) належних рекламних конструкцій.
55. Колегія суддів вважає, що за встановленими судами обставинами, доведеним є факт неправомірних дій відповідача, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними рішенням відповідача та заподіяною шкодою.
56. Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем конкретного розміру заподіяної матеріальної шкоди, що й стало підставою для відмови у задоволені позову у цій частині.
57. На підтвердження розміру заподіяної матеріальної шкоди протиправним рішенням виконкому Луцької МР, позивачем надано до суду першої інстанції копію розробленої спеціалізованим підприємством ДП "Контракти-медіа" проектно-кошторисної документації на виконання відновлюваних робіт, в якому визначено, що загальна сума відновної вартості демонтованих засобів зовнішньої реклами, становить 576 822,53 грн (275 516,29 + 12 000 + 277 306,24 + 12 000).
58. Однак, суди попередніх інстанцій не прийняли до уваги цей доказ, оскільки дійшли висновку, що проектно-кошторисною документацією передбачено встановлення нових засобів зовнішньої реклами, що не є шкодою в розумінні закону, проте позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів про те, якою є залишкова (балансова) вартість демонтованих конструкцій.
59. При цьому, суд першої інстанції вважав, що така залишкова вартість має бути розрахована згідного бухгалтерського та податкового обліку, однак суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції у частині цих мотивів, зазначивши, що така вартість визначається на підставі акта обстеження об`єкта благоустрою при визначенні його відновної вартості у встановленому Методикою № 326 порядку.
60. До того ж суд апеляційної інстанції ухвалою від 22 вересня 2022 року відмовив у задоволенні клопотання представника ТОВ "Комтех Аутдор" про призначення судової експертизи у справі № 380/25725/21, яку позивач просив призначити з метою перевірки правильності розрахованої у проектно-кошторисній документації суми відновної вартості демонтованих засобів зовнішньої реклами.
61. Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на наступне.
62. Суд апеляційної інстанції під час вирішення спору у частині стягнення з відповідача заподіяної протиправним рішенням шкоди керувався, зокрема положеннями Закону України "Про благоустрій населених пунктів".
63. Цей Закон визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
64. Згідно пункту 4 частини першої статті 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" елементами (частинами) об`єктів благоустрою є засоби зовнішньої реклами.
65. Стаття 19 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначає, що збитки, завдані об`єкту благоустрою в результаті порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, підлягають відшкодуванню в установленому порядку.
Оцінка завданих збитків проводиться балансоутримувачем у разі:
1) протиправного пошкодження чи знищення елементів благоустрою;
2) пошкодження чи знищення елементів благоустрою при:
а) ліквідації аварій на інженерних мережах та інших елементах благоустрою;
б) здійсненні ремонту інженерних мереж;
в) видаленні аварійних сухостійних дерев та чагарників;
г) прокладанні нових інженерних мереж;
ґ) виконанні інших суспільно необхідних робіт.
У випадках пошкодження чи знищення елементів благоустрою, визначених пунктом 2 частини другої цієї статті, винна юридична чи фізична особа усуває пошкодження (відновлює елементи благоустрою) власними силами або за домовленістю з балансоутримувачем перераховує на його рахунок суму відновної вартості.
Порядок визначення відновної вартості об`єктів благоустрою затверджується Кабінетом Міністрів України.
Розмір відшкодування збитків, завданих об`єкту благоустрою, визначається балансоутримувачем за методикою визначення відновної вартості об`єктів благоустрою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
У разі якщо пошкодження чи знищення елементів благоустрою здійснюється балансоутримувачем у ході усунення аварії на власних інженерних мережах чи власних об`єктах або якщо особу, яка пошкодила чи знищила елементи благоустрою, не виявлено, відновлювальні роботи проводяться за рахунок власника об`єкта благоустрою.
66. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 2006 року N 826 затверджено Порядок визначення відновної вартості об`єктів благоустрою (далі - Порядок № 826), який встановлює механізм визначення відновної вартості об`єктів благоустрою у разі їх пошкодження чи знищення.