ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2023 року
м. Київ
справа № 813/3659/16
адміністративне провадження № К/9901/37994/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П., Дашутін І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року (Суддя: Сасевич О.М.),
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 року (Судді: Улицький В.З., Гулида Р.М., Кузьмич С.М.),
у справі № 813/3659/16
за позовом Дочірнього підприємства "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання до вчинення дій,-
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2016 року Дочірнє підприємство "Санаторно-курортний комплекс "Моршинкурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (правонаступник СДПІ у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС, далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання висновку до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про повернення надміру сплачених авансових внесків з податку на прибуток за 2015 рік та зобов`язати відповідача подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про повернення позивачу надміру сплачених коштів у сумі 3 000 000,00 грн. за такими напрямками перерахування: 1 000 000,00 грн на погашення грошових зобов`язань з плати за землю; 1 000 000,00 грн на погашення грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 1 000 000,00 грн на поточний рахунок позивача (а.с. а.с. 4-8).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 року адміністративний позов задоволено (а.с. 68-74, 105-109).
Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на відсутності протиправної бездіяльності з боку відповідача, оскільки надіслані позивачем на адресу відповідача заяви про повернення надміру сплачених коштів з податку на прибуток скеровано відповідачем для погодження до Офісу великих платників податків ДФС, однак відповіді від Офісу не надходило. Також скаржник посилається на те, що ним було враховано вимоги Наказу Офісу ВПП ДФС від 21.07.2016 № 501, яким попереджено начальників інспекцій про персональну відповідальність за порушення вимог наказів щодо зарахування надміру сплачених сум податкових зобов`язань за іншими податками (обов`язковими платежами) або їх повернення на розрахунковий рахунок платника, у тому числі повернення надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску без отримання погодження. Враховуючи викладене, скаржник вважає, що ним вчинено всі належні заходи для відпрацювання заяв позивача щодо повернення надміру сплачених коштів з податку на прибуток, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, та не є спірним між сторонами, за позивачем, згідно податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2014 року та 2015 року, обліковується надмірна сплата сум авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 3 456 526,00 грн.
Внаслідок наявної переплати, 24.06.2016 року позивачем було надіслано відповідачу заяви за №1019 та №1020 про повернення на поточний рахунок підприємства надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 1 000 000,00 грн, та про повернення надміру сплаченого податку на прибуток в сумі 376 688,16 грн. в рахунок сплати земельного податку (а.с. 10-11).
За наслідками розгляду заяв, Листом від 11.07.2016 року за №8924/28-06-07-02/846 відповідачем повідомлено позивача про те, що Законом України "Про державний бюджет на 2016 рік" передбачено велику кількість соціально важливих програм, реалізація яких пов`язана з виконанням доходної частини бюджету та напруженість планових завдань зі збору платежів до загального фонду державного бюджету, тому й дане питання було запропоновано розглянути шляхом зарахування переплати з податку на прибуток для погашення податкових зобов`язань наступних звітних періодів (а.с. 9).
29.08.2016 року позивачем надіслано на адресу відповідача заяви: 1) №13-16/1416 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 1 000 000,00 грн. на розрахунковий рахунок платника, 2) №13-16/1414 про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 1 000 000,00 грн. в рахунок сплати земельного податку; 3) №13-16/1415 про повернення наміру сплачених грошових зобов`язань з податку на прибуток в сумі 1 000 000,00 грн. в рахунок сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (а.с. 12,13,14).
Листом СДПІ з ОВП у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС від 13.09.2016 року позивача повідомлено про те, що Законом України "Про державний бюджет на 2016 рік" передбачено велику кількість соціально важливих програм, реалізація яких пов`язана з виконанням доходної частини бюджету та напруженість планових завдань зі збору платежів до загального фонду державного бюджету, тому й дане питання було запропоновано розглянути шляхом зарахування переплати з податку на прибуток для погашення податкових зобов`язань наступних звітних періодів (а.с. 15).
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у позивача відсутній податковий борг і він виконав усі передбачені п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України умови для здійснення повернення вказаних сум, а саме у встановлений законом строк звернувся до контролюючого органу з відповідною заявою із зазначенням напрямку перерахування коштів, проте контролюючий орган не подав до органу державного казначейства висновок про повернення коштів, унаслідок чого допустив протиправну бездіяльність, порушивши право позивача на отримання надміру сплачених до бюджету сум грошових зобов`язань на власний рахунок, та рахунок інших платежів.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Так, відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України) джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.