ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 2-а-4658/09 (провадження № 11-147зва22)
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі Донецької області (далі - Управління ПФУ) про призначення пенсії
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду міста Маріуполя з позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Управління ПФУ призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) як працівнику освіти, зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років як працівнику освіти незалежно від віку при стажі роботи, який дає право на призначення цього виду пенсії, не менше 25 років.
07 листопада 2007 року постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2008 року, позов задоволено.
Управління ПФУ не погодилося із цими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і подало касаційну скаргу.
16 червня 2009 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Управління ПФУ задоволено частково, скасовано постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 07 листопада 2007 року й ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2008 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
31 серпня 2009 року постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя позов задоволено.
04 березня 2010 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління ПФУ задоволено, постанову Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 31 серпня 2009 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року.
16 квітня 2010 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відмовлено у відкритті касаційного провадження з огляду на те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства на підставі пункту 1 частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Ухвала мотивована тим, що відповідно до абзацу першого підпункту 9 пункту 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 07 лютого 2002 року № 3018-III "Про судоустрій України" (далі - Закон № 3018-III), який діяв на час вирішення питання про відкриття касаційного провадження, до законодавчого визначення суду, який буде здійснювати повноваження касаційної інстанції у цивільних справах, його утворення і початку діяльності, перегляд цих справ у касаційному порядку здійснює Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України.
У січні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року до Верховного Суду України.
21 січня 2011 року Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України своїм листом касаційну скаргу ОСОБА_1 та долучені до неї матеріали передала за належністю до Вищого адміністративного суду України, керуючись правилами пункту 1 Закону України від 02 грудня 2010 року № 2748-VI "Про внесення змін до розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов`язаних із соціальними виплатами" (далі - Закон № 2748-VI).
19 вересня 2011 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини четвертої статті 214 КАС України з огляду на те, що ухвалою від 16 квітня 2010 року цей суд у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року вже відмовляв.
ОСОБА_1 із зазначеним судовим рішенням не погодився і подав до Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) заяву, у якій зазначив про порушення своїх прав за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) у зв`язку з відмовою в доступі до суду касаційної інстанції за його позовами про захист права на пенсію та статтею 1 Першого протоколу до цієї Конвенції щодо втручання в його право власності через відмову національних судів розглянути його позов по суті.
22 вересня 2022 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 у справі "Леонідов проти України" (заява № 2064/12) ЄСПЛ констатував, що, коли Вищий адміністративний суд України вдруге розглядав касаційну скаргу заявника на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року, чинне на той час законодавство передбачало, що саме Вищий адміністративний суд України був компетентним розглядати касаційні скарги щодо пенсійного забезпечення. Однак Вищий адміністративний суд України відмовився розглядати скаргу заявника, посилаючись на своє попереднє рішення, яке ґрунтувалося на законодавстві, що вже не було чинним.
ЄСПЛ визнав також, що рішення Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2011 року не було обґрунтовано належним чином, та констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. Водночас ЄСПЛ вказав, що немає необхідності розглядати ту саму скаргу за статтею 13 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції у зв`язку з його висновками щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
15 грудня 2022 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - Ілюка А. І. про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2011 року з передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 КАС України (в редакції, чинній на час звернення із цією заявою) підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом. Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2011 року та відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2010 року у справі за його позовом до Управління ПФУ про призначення пенсії.
20 грудня 2022 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду відкрито провадження в цій справі за виключними обставинами, витребувано із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська адміністративну справу № 2-а-4658/09, яка відповідно до розпорядження Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 за територіальною підсудністю мала перебувати в цьому суді; з Вищого адміністративного суду України - матеріали касаційного провадження № К/9991/58281/11.
З огляду на те, що станом на початок січня 2023 року матеріали вказаної адміністративної справи до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська не надійшли, як убачається з повідомлення цього суду, були підстави вважати, що провадження в зазначеній справі може бути втраченим.
09 січня 2023 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила відновити втрачене провадження в цій справі, копію ухвали надіслано до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська як до суду, який повноважний розглянути і залежно від зібраних і перевірених матеріалів прийняти рішення щодо можливості відновлення втраченого провадження.
22 лютого 2023 року ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська відмовлено у відновленні втраченого судового провадження в цій справі через недостатність зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження.
Представник позивача не погодився з ухвалою суду першої інстанції та звернувся з апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду, який ухвалою від 22 березня 2023 року витребував із Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська цивільну справу № 2-а-4658/09.
27 квітня 2023 року постановою Великої Палати Верховного Суду частково задоволено заяву ОСОБА_1, скасовано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 вересня 2011 року, справу направлено до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що характер установлених ЄСПЛ процесуальних порушень під час вирішення Вищим адміністративним судом України питання про відкриття касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1, які покладені в основу висновку про порушення Україною пункту 1 статті 6 розділу І Конвенції через недотримання принципу забезпечення доступу до суду, ставить під сумнів результат такого прийнятого процесуального рішення.