ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б.,Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2023 року № 9901/260/19 (провадження № 11-391заі21) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії
Короткий виклад історії справи
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Комісії, ВРП, у якому просив: визнати протиправними і скасувати рішення ВККС № 1814/ко-18 від 10 жовтня 2018 року про відмову ОСОБА_1 в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді та про внесення до ВРП подання з рекомендацією про його звільнення з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області та рішення ВРП № 1018/0/15-19 від 4 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області; поновити ОСОБА_1 в статусі, на посаді та в правах судді Господарського суду Дніпропетровської області з 5 квітня 2019 року, зобов`язавши ВРП повернути до ВККС подання № 21-6866/18 від 9 листопада 2018 року для перегляду ВККС у пленарному складі результатів виконаного учасником іспиту практичного завдання із застосуванням інших засобів оцінювання відповідності судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 займаній посаді за критерієм компетентності.
На обґрунтування вимог позивач зазначив, зокрема, що прийняті відповідачами з грубим порушенням установленого законом порядку оцінювання судді на відповідність займаній посаді спірні рішення є протиправними, невмотивованими й такими, що не відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Під час здійснення розгляду подання ВККС із рекомендацією щодо звільнення позивача із займаної посади ВРП не провела перевірки обґрунтованості рішення Комісії, а в самому оспорюваному рішенні від 4 квітня 2019 року № 1018/0/15-19 Рада повністю повторила висновок доповідача, не оцінивши та не взявши до уваги наведених позивачем на свій захист доводів, а тому її рішення від 4 квітня 2019 року № 1018/0/15-19 є немотивованим і згідно з положеннями пункту 3 частини другої статті 57 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII) підлягає скасуванню.
На переконання позивача, відсутність передбаченої Конституцією України та нормами інших законодавчих актів процедури звільнення судді із займаної посади на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України є порушенням принципу правової визначеності.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Суд першої інстанції установив, що Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Господарського суду Дніпропетровської області, а постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 237-VI обрано на посаду судді цього ж суду безстроково.
Рішенням Комісії у пленарному складі від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді за списком згідно з додатком 1, до якого за № 1202 включено позивача; встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту, другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди; залучено до роботи кваліфікаційної палати Комісії членів палати з питань добору і публічної служби суддів ОСОБА_2, ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14. з метою проведення призначеного цим рішенням кваліфікаційного оцінювання окремих суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Рішенням ВККС у пленарному складі від 2 квітня 2018 року № 75/зп-18 внесено зміни до рішення Комісії від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 та зазначено про залучення до роботи кваліфікаційної палати Комісії під час проведення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначеного цим рішенням, членів палати з питань добору і публічної служби суддів ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_16 ., ОСОБА_5, ОСОБА_11., ОСОБА_15., ОСОБА_17., ОСОБА_9.
25 травня 2018 року Комісією у складі кваліфікаційної палати із залученням палати з питань добору і публічної служби суддів прийнято рішення № 118/зп-18 про проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначеного, зокрема, рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18 (щодо ОСОБА_1 тестування призначено на 12 червня 2018 року).
Рішенням Комісії у складі кваліфікаційної палати із залученням палати з питань добору і публічної служби суддів від 7 червня 2018 року № 129/зп-18 затверджено кодовані результати складеного суддями 13 квітня 2018 року анонімного письмового тестування (додаток 1) та виконаного практичного завдання (додаток 2) у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, а також декодовані результати першого етапу оцінювання "Іспит" (додаток 3). Згідно з указаним рішенням позивач за результатами анонімного письмового тестування набрав 54 бали, а за результатами виконаного практичного завдання - 39,5 бала.
3 липня 2018 року позивач направив на адресу ВККС заяву, в якій, посилаючись на незадовільний стан здоров`я під час проходження іспиту, просив: надати можливість повторно пройти (перездати) перший етап кваліфікаційного оцінювання "Іспит" у повному обсязі або лише другий етап іспиту - виконання практичного завдання, набрана кількість балів з якого була недостатньою для подальшого проходження кваліфікаційного оцінювання; надати дозвіл на подальше проходження кваліфікаційного оцінювання в повному обсязі; здійснити розгляд питання щодо можливості врахування результатів тестів особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, отриманих 12 червня 2018 року під час проходження етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та співбесіда".
10 жовтня 2018 року ВККС у складі колегії: головуючого ОСОБА_10., членів Комісії ОСОБА_4, ОСОБА_6 ухвалено рішення № 1814/ко-18, яким визначено, що суддя Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 не склав іспит для суддів місцевих та апеляційних судів, призначений рішенням Комісії від 2 березня 2018 року № 33/зп-18; відмовлено судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди", призначеного рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року № 8/зп-18, за результатами іспиту суддів місцевих та апеляційних судів; визнано суддю Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; вирішено внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1
20 лютого 2019 року позивач звернувся до ВККС із заявою про перегляд рішення від 10 жовтня 2018 року № 1814/ко-18 про звернення до ВРП з рекомендацією, скасування цього рішення та розгляд питання про повторне проходження позивачем першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів.
11 березня 2019 року ВККС на цю заяву листом № 31кп-309/18 надано відповідь про те, що повноваження Комісії щодо перегляду та скасування її рішення від 10 жовтня 2018 року № 1814/ко-18 законом не передбачені.
Листом від 20 березня 2019 року № 31кп-309/18 позивача повідомлено про те, що 9 листопада 2018 року до ВРП направлено рішення про внесення подання з рекомендацією про звільнення його з посади судді. Проходження повторно етапу кваліфікаційного оцінювання "Складення іспиту" у зв`язку з набранням за результатом виконання практичного завдання менше мінімально допустимого бала нормативно-правовими актами не передбачено.
Розглянувши подання ВККС із рекомендацією про звільнення з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1, ВРП 4 квітня 2019 року прийняла рішення № 1018/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України", згідно з яким позивача звільнено із займаної посади судді.
Наказом голови Господарського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2019 року № 198-К позивача відраховано зі штату Господарського суду Дніпропетровської області 13 травня 2019 року на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ВРП № 1018/0/15-19 від 4 квітня 2019 року "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України"; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ВРП сплачений судовий збір у сумі 768,40 грн.
Свої висновки в частині задоволення позову суд першої інстанції мотивував тим, що в законодавстві немає чіткого механізму повідомлення суддею про неможливість, зокрема, за станом здоров`я складати іспит, для проходження якого він прибув, як і не визначено підстав, за яких особа має право заявити клопотання про відкладення кваліфікаційного оцінювання вже під час його проходження, адже обставина неприбуття учасника не створює для Комісії обов`язку з відкладення кваліфікаційного оцінювання.
Натомість суттєві вади здоров`я особи можуть унеможливлювати проходження нею кваліфікаційного оцінювання, тобто бути однією з ознак обставин непереборної сили - надзвичайною або невідворотною за таких умов подією (що підтверджена належними доказами), яка є об`єктивно непереборною, не залежить від волевиявлення особи та пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
ВРП у рішенні від 4 квітня 2019 року № 1018/0/15-19 не навела жодних мотивів й обґрунтувань з приводу фізичного стану позивача та тієї обставини, чи міг він вплинути на якість виконання ним практичного завдання 13 квітня 2018 року, а також не надала оцінки наявним у її розпорядженні доказам, які підтверджують такі посилання позивача (копії заяв від 3 липня 2018 року та від 20 лютого 2019 року, в яких він повідомляв ВККС про свій незадовільний стан здоров`я під час іспиту, та медичних висновків Психосоматичного центру Обласної клінічної лікарні ім. І. І. Мечникова), чим, у свою чергу, порушила законодавчо встановлену вимогу щодо вмотивованості свого рішення про звільнення судді із займаної посади.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено, апеляційну скаргу Ради задоволено. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року в частині, якою задоволено позов та визнано протиправним і скасовано рішення ВРП № 1018/0/15-19 від 4 квітня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ВРП сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн, скасовано.
У цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВККС, ВРП про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
В іншій частині, якою відмовлено в задоволенні решти позовних вимог, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року залишено без змін.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що рішення ВРП від 4 квітня 2019 року № 1018/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді господарського суду Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України" невмотивоване, оскільки в ньому не наведено жодних обґрунтувань з приводу незадовільного фізичного стану позивача та тієї обставини, чи міг він вплинути на якість виконання ним практичного завдання 13 квітня 2018 року, а також не надано оцінки наявним у розпорядженні відповідача доказам, що підтверджують такі посилання позивача.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи позивача щодо непослідовності практики ВРП під час ухвалення рішень за результатами розгляду подань ВККС про звільнення суддів на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, а відтак і щодо допущення ВРП відносно позивача дискримінації, оскільки вони виходять за межі предмета спору в цій справі, потребують дослідження та надання оцінки обставинам і доказам, якими керувалася ВРП під час ухвалення рішень, які не є предметом оскарження в цій справі, що є неприпустимим.
Більшість суддів Великої Палати Верховного Суду вважає, що немає підстав, визначених частиною другою статті 57 Закону № 1798-VIII, для скасування оскаржуваного рішення ВРП.
Підстави та мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду в частині позовних вимог позивача про визнання протиправним і скасування рішення ВРП від 4 квітня 2019 року № 1018/0/15-19 не погоджуємося з огляду на таке.
Частиною першою статті 55 Конституції Українивизначено, щоправа і свободи людини та громадянина захищаються судом. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина гарантується безпосередньо на підставі Конституції України.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Позивача звільнили з посади судді за те, що він не пройшов кваліфікаційного оцінювання (одного з його етапів - "Іспит"), позаяк не набрав необхідної мінімальної кількості балів за виконання практичного завдання.
Вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що правовий статус судді як носія судової влади передбачає певні гарантії його професійної діяльності. У контексті обставин цієї справи зауважимо, що однією з них є особливий порядок звільнення з посади судді.
Перелік підстав для звільнення з посади судді встановлено в частині шостій статті 126 Конституції України і цей перелік є вичерпним.
Визначеність на рівні Основного Закону України чіткого переліку підстав для звільнення з посади судді, а також підстав припинення його повноважень (частина сьома статті 126 Конституції України) є водночас запорукою того, що, зокрема, судді будуть обізнані із цими юридичними підставами, з якими законодавець пов`язує неможливість подальшого перебування особи на посаді судді, та гарантією сталості правового регулювання і прогнозованості (на тривалий період часу) наслідків, які кожна зацікавлена в цій сфері особа, особливо та, яка перебуває на посаді судді, може заздалегідь передбачити.
Суддя обіймає посаду судді безстроково і передбачуваність законодавства у сфері судоустрою є важливим аспектом функціонування судової влади загалом. Якщо в цьому зв`язку зважити також на завдання суду і статус судді, то визначеність і стабільність правового регулювання в цій сфері суспільних відносин набирає особливої ваги.
Вочевидь, що з плином часу і розвитком суспільних відносин існуючий в Конституції України перелік підстав для звільнення судді може змінюватися (у встановленому порядку). Цей процес закономірний, однак важливо підкреслити, що в такій площині зміни стосовно підстав для звільнення судді не можуть мати "разового" застосування. Не менш важливим є те, що в аспекті існуючого правового регулювання звільнення судді з посади в будь-якому випадку є наслідком настання обставин, які об`єктивно унеможливлюють подальше перебування на цій посаді, і завданням ВРП є з`ясувати ці обставини та надати їм правову оцінку.
У цій справі позивача звільнено з посади судді на підставі розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (підпункту 4 пункту 16-1) - виявлення за результатами кваліфікаційного оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності.
Насамперед зауважимо, що ця структурна частина нормативно-правового акта за своїм призначенням і навіть відповідним найменуванням ("перехідні положення") повинна містити норми, спрямовані на регулювання проміжних (тимчасових) відносин, які існуватимуть якийсь час, допоки не будуть вичерпані у зв`язку із запровадженням нового чи внесенням змін до існуючого нормативно-правового регулювання певної сфери суспільних відносин.