У Х В А Л А
09 травня 2023 року
м. Київ
Справа № 760/30077/19
Провадження № 14-31цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів: Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А.
ознайомилася з матеріалами справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД, ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group, Польща), Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Колесник Ольги Ігорівни, державного реєстратора Комунального підприємства "Центр правової допомоги та реєстрації" Гумуржи Олександра Костянтиновича, Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігуна Андрія Івановича, Державного підприємства "Національні інформаційні системи", про визнання права іпотекодержателя за позивачем, визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу, скасування реєстраційних записів, визнання відсутнім права іпотекодержателя у ОСОБА_1 , визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України,
за клопотаннями адвоката Григоришена Олександра Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про поверенння судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг та Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" про повернення судового збору за подання касаційної скарги на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року,
ВСТАНОВИЛА:
1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" (далі - ТОВ "ФК "Фінєвровектор") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича упроваджувальна комерційна фірма "ЕСКО" ЛТД (далі - ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД), ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Інвестментс Груп" (Euro Investments Group, Польща) (далі - ТОВ "ЄІГ"), Міністерства юстиції України про визнання права іпотекодержателя за позивачем, визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу, скасування реєстраційних записів, визнання відсутнім права іпотекодержателя у ОСОБА_1, визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України.
2. Зазначило, що ТОВ "ФК "Фінєвровектор" є законним іпотекодержателем за договором іпотеки.
Проте без його згоди предмет іпотеки передано в наступну іпотеку, та, надалі, відчужено.
Просило:
- визнати ТОВ "ФК "Фінєвровектор" іпотекодержателем за договором іпотеки від 30 січня 2014 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД;
- визнати недійсним договір іпотеки від 03 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД;
- визнати у ОСОБА_1 відсутнім право іпотекодержателя за договором іпотеки від 03 червня 2016 року;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12 липня 2016 року, укладений між ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД та ТОВ "ЄІГ";
- визнати протиправними та скасувати рішення державної реєстрації прав та їх обтяжень від 03 червня 2016 року, на підставі якого внесено запис про іпотеку № 14810126, та від 12 липня 2016 року, на підставі якого внесено запис про право власності № 15362316 щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилого комплексу - АЗС з сервісним комплексом (літ. А), загальною площею 355 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати накази Міністерства юстиції України від 03 грудня 2019 року № 3866/5 та від 25 лютого 2020 року № 670/5.
3. Рішенням від 31 серпня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва позов ТОВ "ФК "Фінєвровектор" задовольнив.
Визнав ТОВ "ФК "Фінєвровектор" іпотекодержателем за договором іпотеки від 30 січня 2014 року, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД.
Визнав недійсним договір іпотеки від 03 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД.
Визнав у ОСОБА_1 відсутнім право іпотекодержателя за договором іпотеки від 03 червня 2016 року.
Визнав недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12 липня 2016 року, укладений між ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД та ТОВ "ЄІГ".
Визнав протиправними та скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 червня 2016 року, на підставі якого було внесено запис про іпотеку № 14810126, та від 12 липня 2016 року, на підставі якого було внесено запис про право власності № 15362316 щодо об`єкту нерухомого майна, а саме: нежилого комплексу - АЗС з сервісним комплексом (літ. А) загальною площею 355 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнав протиправними та скасував накази Міністерства юстиції України від 03 грудня 2019 року № 3866/5 та від 25 лютого 2020 року № 670/5.
4. Постановою від 28 квітня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України залишив без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року без змін.
5. Судові рішення мотивовані відсутністю згоди первісного чинного іпотекодавця за договором іпотеки від 30 січня 2014 року, що, відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку", статей 203, 215 ЦК України, є підставою для визнання недійсними договору іпотеки АЗС від 03 червня 2016 року між ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" та ОСОБА_1, а також договору купівлі-продажу АЗС від 12 липня 2016 року між ТОВ "НВУКФ "ЕСКО" ЛТД та ТОВ "Євро Інвестментс Груп" і скасування відповідних реєстраційних записів.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "ФК "Фінєвровектор" є правонаступником ПАТ "Златобанк", який надав кредит власнику спірного майна і це зобов`язання не погашено.
Вважали, що іпотека за ТОВ "ФК "Фінєвровектор" є чинною.
Дійшли висновку, що за наявності спору щодо права бути іпотекодержателем, вимоги про визнання позивача іпотекодержателем підлягають задоволенню.
Суди вважали, що підлягають до задоволення вимоги про скасування наказів Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних дій щодо поновлення державної реєстрації іпотеки за ТОВ "ФК "Фінєвровектор", а також про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ТОВ "ФК "Фінєвровектор", оскільки вони винесені без урахування наявності чинної іпотеки за позивачем та дотриманням при зверненні стягнення на предмет іпотеки вимог чинного законодавства щодо надання державному реєстратору усіх необхідних документів для вчинення реєстраційних дій.
6. На рішення судів першої та апеляційної інстанцій Міністерство юстиції України 25 травня 2021 року та ОСОБА_1 01 червня 2021 року подали касаційні скарги.
7. Міністерство юстиції України просило скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволення позовних вимог до Міністерства юстиції України та закрити провадження у справі.
Касаційну скаргу мотивувало тим, що місцевий суд розглянув справу за відсутності Міністерства юстиції України, яке просило відкласти такий розгляд за неможливістю подати відзив на позовну заяву, що є порушенням норм процесуального права та обмеженням доступу до правосуддя.
Зазначило, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви, зокрема про скасування наказів Міністерства юстиції України.
Наполягало, що вимоги до Міністерства юстиції України підлягають розгляду не у цивільній, а адміністративній юрисдикції.
Вважало, що оспорені накази Міністерства юстиції України відповідають вимогам чинного законодавства.
8. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову в частині вимог про визнання права іпотекодержателя за позивачем, визнання недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу, скасування реєстраційних записів, визнання відсутнім права іпотекодержателя у ОСОБА_1 відмовити, а в частині визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України закрити провадження у справі.
9. Касаційну скаргу мотивувала зверненням позивача до суду поза межами позовної давності, про застосування якої заявила відповідач.
10. Зазначила, що правомірність передачі нею вказаного майна в іпотеку та набуття на нього права власності встановлена рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2019 року у справі № 760/18297/16-ц у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "НВУКФ "ЕСКО", ТОВ "ЄІГ".
11. Наполягала, що позивач у передбаченому законом порядку не набуло право вимоги за кредитним та іпотечним договорами.
На думку заявниці, суди помилкового розглянули позовні вимоги до Міністерства юстиції України про скасування наказів у порядку цивільного, а не господарського судочинства.
12. Постановою від 14 грудня 2021 року Верховний Суд касаційні скарги ОСОБА_1 і Міністерства юстиції України задовольнив частково, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 квітня 2021 року скасував, провадження у справі закрив.
Повідомив ТОВ "ФК "Фінєвровектор" про те, що розгляд справи за його позовом віднесено до юрисдикції господарських судів.
13. Ухвалою від 26 січня 2022 року Верховний Суд справу передав для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
14. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася із клопотанням до Верховного Суду та просила повернути 25 224,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, а також 36 320,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Клопотання мотивувала можливістю повернення судового збору у разі закриття провадження у справі та направлення справи за встановленою юрисдикцією відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", а також висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в ухвалі від 12 травня 2020 року у справі № 464/104/16.
15. 03 березня 2023 року ТОВ "ЄІГ" звернулося із клопотанням до Верховного Суду про повернення 31 098,00 грн судового збору за подання касаційної скарги у зв`язку із закриттям провадження у справі з огляду на пункт 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", а також висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений в ухвалі від 12 травня 2020 року у справі № 464/104/16.
16. Ухвалою від 08 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу для розгляду Великою Палатою Верховного Суду з підстави, визначеної частиною четвертою статті 403 ЦПК України для відступу від висновку, висловленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 464/104/16, де Велика Палата Верховного Суду за аналогічних обставин (закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, направлення справи за встановленою юрисдикцією та прийняття такої справи до розгляду судом, до юрисдикції якого віднесено спір) дійшла висновку про можливість повернення особі судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, на підставі пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".
17. Колегія суддівПершої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
18. Виходила з того, що законодавче закріплення судового збору має на меті: по-перше, відшкодування державі витрат, понесених на утримання судової системи і забезпечення її діяльності (саме у цьому проявляється компенсаційна функція інституту судових витрат), по-друге: покладає певні витрати на тих, хто звертається до суду за захистом, що покликано дисциплінувати фізичних та юридичних осіб від подання до суду необґрунтованих заяв та клопотань, забезпечуючи таким чином також процесуальну економію.
19. Послалася на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21 зазначено, що стаття 9 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
20. Зазначила, що це також не означає, що суди як органи судової влади, що здійснюють функції правосуддя, є автономними у цій своїй діяльності, оскільки кошти судового збору є коштами спеціального фонду Державного бюджету України в цілому та вони не спрямовуються лише на здійснення правосуддя виключно тим судом, що розглядає справу.
21. Дійшла висновку, що, виходячи з аналізу зазначеного законодавства, немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися ДСА України у визначеному нею порядку або у порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.