Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 2-1547/10
провадження № 61-19494св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2009 року ПАТ "УкрСиббанк" звернулося з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов мотивований тим, що 07 серпня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту №11193846000, за умовами якого ОСОБА_2 отримав 38 000,00 дол. США кредитних коштів, зі сплатою 13,5 відсотків річних, строком до 07 серпня 2017 року.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань цього ж дня між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки, за яким вона поручилась за виконання позичальником його зобов`язань. Також цього дня між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідачі свої зобов`язання за кредитним договором не виконували належним чином, у зв`язку з чим за ними утворилася заборгованість, яка станом на 12 травня 2009 року складала 38 675,23 дол. США, що еквівалентно 296 789,87 грн, з яких: 35 805,33 дол. США за кредитом; 2 629,36 дол. США за відсотками та 210,57 дол. США пені. Також банк просив стягнути з відповідачів 1 700,00 грн судових витрат.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2010 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_2, ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь АКІБ "УкрСиббанк" 296 789,87 грн заборгованості за кредитним договором, 1 700 грн. судового збору та 250 грн інформаційно-технічних витрат.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03 липня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 17 лютого 2010 року задоволено. Скасовано рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі №2-1547/2010 від 17 лютого 2010 року за позовом АКІБ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відізвано виконавчі листи за цим рішенням. Призначено справу до розгляду в загальному порядку.
28 березня 2018 року позивач розмір позовних вимог збільшив та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість станом на 14 березня 2018 року в сумі 2 941 707,24 грн, з яких: 35 805,33 дол. США (927 926,89 грн) за тілом кредиту; 65 624,85 дол. США (1 700 725,42 грн) за відсотками та 313 054,93 грн пені. Також банк просив стягнути з відповідачів 41 623,79 грн судових витрат.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2018 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено - ПАТ "Дельта Банк".
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2018 року замінено позивача ПАТ "УкрСиббанк" на правонаступника АТ "Дельта Банк". Виключено ПАТ "УкрСиббанк" зі складу позивачів, а ПАТ "Дельта Банк" зі складу третьої особи зі сторони позивача без самостійних вимог.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 червня 2020 року замінено сторону у справі - АТ "Дельта Банк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРДЕБТ ПЛЮС" (далі - ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС").
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 у відзиві зазначає, що банк на її адресу направив листа від 23 жовтня 2008 року, яким вимагав повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором №11193846000 від 07 серпня 2007 року, у десятиденний строк з дати отримання листа. Нею зазначений лист було отримано простою кореспонденцією 25 жовтня 2008 року, то строк погашення всієї суми кредиту настав 04 листопада 2008 року, а отже і порука припинилася через шість місяців, тобто 04 травня 2009 року. Проте це твердження є хибним, оскільки в матеріалах справи міститься лист, направлений банком ОСОБА_1 від 05 грудня 2008 року, зі змісту якої вбачається, що у зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору банк попереджає поручителя, що у випадку не усунення порушень на 30 день з дня отримання вимоги про дострокове повернення кредиту АТ "УкрСиббанк" вимагає виконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором про надання кредиту № 11193846000 від 07 серпня 2007 року, а саме сплатити ПАТ "УкрСиббанку" заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі.
Укладений 07 серпня 2007 року договір поруки є підставою для виникнення у сторін зобов`язань відповідно до статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, якщо дія поруки не припинилась з підстав, передбачених законом. Строк виконання зобов`язання за кредитним договором - 07 серпня 2017 року, відповідач не сплачував чергові платежі з 19 грудня 2011 року та порушив графік їх погашення. Отже, оскільки позивач протягом двох років з дня настання строку виконання основного зобов`язання забезпеченого порукою (з 07 серпня 2007 року) не пред`явив вимоги (шляхом подачі позовної заяви) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, то порука ОСОБА_1 за зобов`язаннями ОСОБА_2 на момент подачі позовної заяви АКІБ "Укрсиббанк" (01 червня 2009 року) вже була припиненою, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом та судових витрат з ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.
Крім того, відповідно до довідки ПАТ "Укрсиббанк" від 27 лютого 2014 року, ОСОБА_2 станом на 27 лютого 2014 року отриманих та непогашених кредитів в АТ "Укрсиббанк" не має.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнено солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11193846000, укладеним 07 серпня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2, за тілом кредиту - у розмірі 35 805,33 дол. США, за відсотками - у розмірі 1 323,00 дол. США та 1 615,96 грн пені.
Стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" по 8 929,00 грн з кожного на відшкодування судового збору.
Стягнено з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в дохід держави по 11 009,00 грн з кожного судового збору за апеляційний розгляд справи.
Стягнено з ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" в дохід держави 37 492,00 грн недоплаченого судового збору за апеляційну скаргу.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, помилково посилався, зокрема, на довідку АТ "УкрСиббанк", видану 27 лютого 2014 року за підписом начальника відділення № 176 (виконавець - фінансовий консультант Вавилова В. С.) про те, що клієнт ОСОБА_2 станом на 27 лютого 2014 року в АТ "УкрСиббанк" отриманих та непогашених кредитів не має. На підтвердження існування кредитних правовідносин і часткового виконання позивачем своїх зобов`язань до суду надано копію кредитного договору та виписку по ньому (а. с. 5-6, том 1; а. с. 51-60, том 2; а. с.204-249, том 3; а. с. 7-49, том 4). Крім того, існування кредитної заборгованості підтверджується наданими суду запереченнями проти позову відповідача ОСОБА_2 (том 1, а. с. 26). Відповідачами не надано інших допустимих доказів, зокрема, альтернативного розрахунку на спростування суми кредитної заборгованості. Заперечення представника відповідача, які зводяться до повної відмови у задоволенні вимог банку, наданого банком розрахунку заборгованості не спростовують. Зазначене кореспондується з постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 641/1501/17. Посилаючись на зазначену довідку та не спростовуючи факту отримання у 2007 році кредитних коштів, ні позичальник ОСОБА_2, ні поручитель ОСОБА_1 не пояснили суду та не надали жодних доказів того, коли саме і яким чином кредитні кошти були ними повернуті банку.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає доведеним, що 07 серпня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11193846000, за умовами якого ОСОБА_2 отримав 38 000,00 дол. США кредитних коштів (пункт 1.1. договору) (а. с. 5-7, том 1).
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань ОСОБА_2 07 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_1 поручилась за виконання усіх зобов`язань позичальника за кредитним договором. Строк дії договору поруки - до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором (а. с. 10, том 1). Умова договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором, не встановлює строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього Кодексу. Проте, 19 січня 2009 року АКІБ "УкрСиббанк" направив ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, чим банк змінив термін виконання основного зобов`язання. 41-им календарним днем з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту є 01 березня 2009 року. Саме з цієї дати слід вважати строк виконання основного зобов`язання таким, що настав. Тому, пред`явивши позовні вимоги до позичальника і поручителя 01 червня 2009 року, банк дотримався визначеного законодавством шестимісячного строку пред`явлення вимоги про повернення кредитної заборгованості до поручителя.
Посилання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Данилової К. Ю., на те, що строк виконання основного зобов`язання змінений листом (вимогою) банку про дострокове повернення кредиту, направленим банком ОСОБА_2 23 жовтня 2008 року, висновків колегії суддів не спростовує, оскільки враховуючи дату направлення вимоги, як це передбачено умовами договору поруки, строк виконання основного зобов`язання спливає 03 грудня 2008 року (41-ий день). У такому випадку визначений законодавством шестимісячний термін пред`явлення вимоги до поручителя, спливає 02 червня 2009 року. Між тим позов банком пред`явлений 01 червня 2009 року.
Після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, кредитний договір припиняє свою дію, а позивач втрачає можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором. Зазначене кореспондується з постановою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року по справі № 564/2199/15-ц. Тому колегія суддів вважає слушними доводи представника відповідача про безпідставне нарахування процентів за кредитним договором після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та необґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 65 624,85 дол. США.
У разі, коли на момент звернення з позовом виконання зобов`язання було прострочено понад один рік, стягнення неустойки (штрафу, пені) за минулий час обмежується одним роком перед зверненням зацікавленої особи до суду, якщо причини пропуску даного строку не будуть визнані поважними. Тому колегія суддів вважає за необхідне задовольнити вимоги ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" в частині стягнення пені у розмірі 1 615,69 грн, який визначено на час пред`явлення позову за період 12 травня 2008 року по 11 травня 2009 року (том 1, а. с. 11).
На підставі викладеного солідарному стягненню з відповідачів підлягає кредитна заборгованість, визначена банком на час пред`явлення позову - 35 805,33 дол. США за тілом кредиту, 1 323,09 дол. США за процентами та 1 615,69 грн пені.
Право на розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик (тобто здійснення кредитних операцій) АТ "УкрСиббанк" має на підставі банківської ліцензії НБУ від 28 жовтня 1991 року № 75, дозволу № 75-2 від 24 грудня 2001 року та додатку до нього, які є у вільному доступі.
Оскільки в апеляційній скарзі, серед іншого, міститься довід з приводу невідповідності долученої до матеріалів справи копії листа АКІБ "Укрсиббанк" від 23 жовтня 2008 року та копії довідки, виданої начальником відділення № 176 АТ "УкрСиббанк" від 27 лютого 2014 року, про відсутність у ОСОБА_2 отриманих та неповернутих кредитів іншим матеріалам справи, апеляційний суд зобов`язав представника відповідача ОСОБА_1 надати оригінали зазначених листів. Крім того, були витребувані виписки з особового рахунку ОСОБА_2 за договором споживчого кредитування. Зазначені докази вже були подані сторонами до суду першої інстанції, суд посилається на них в своєму рішенні, а відтак вони не є новими в розумінні статті 81 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
20 грудня 2021 року представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі, вирішити питання розподілу судових витрат.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що в апеляційного суду відсутні права витребовувати з власної ініціативи докази, а тим більше ті, які не надавалися сторонами до суду першої інстанції і відсутністю яких обґрунтовується відмова у позові судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не просто прийняв нові докази, на відсутність яких спирався суд першої інстанції при відмові у позові, без обґрунтування причин неподання таких доказів до суду першої інстанції, але й сам витребував ці докази. Отже, апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Посилання суду апеляційної інстанції на "виписки по кредитному договору", а також на розрахунок заборгованості свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Прийняті апеляційним судом вказані докази не є виписками по рахунку № НОМЕР_1, не містять посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; а також особистих підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вони взагалі не завірені банком, який їх нібито сформував. При цьому матеріали справи не містять жодного доказу на відкриття банком будь-яких рахунків на ім`я ОСОБА_2, а також будь-якої приналежності наданих виписок кредитним відносинам, які є предметом цієї справи. Вказане свідчить, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 904/82/19.
Порука ОСОБА_1 припинилася через 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (частина четверта статті 559 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до листа від 23 жовтня 2008 року за вих. № 138-3/31-10-601/2008, якому банк констатував, що строк погашення всієї суми кредиту настав та вимагав повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором у 10-денний строк з дати отримання цього листа. Тобто банк змінив строк погашення всієї суми кредиту, а порука ОСОБА_1 припинилася 23 квітня 2009 року. В свою чергу, банк звернувся з позовом до суду лише 01 червня 2009 року.
Не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити: що саме грошові кошти в іноземній валюті надавалися за кредитним договором; наявність в банку ліцензії на здійснення операцій валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, може стягнути грошову суму іноземній валюті. Матеріали справи не містять ліцензій банку на здійснення операцій з валютними цінностями.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" на касаційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.
Зазначає, що за подачу касаційної скарги ОСОБА_1 мала сплатити 82 747,58 грн. Однак, ОСОБА_1 вказану суму судового збору не сплатила, про її зменшення питання перед судом не ставила. Відтак касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є належно оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Скаржники вказують, що апеляційний суд не мав права долучати нові докази у справі. При цьому, не зазначають жоден конкретний доказ (із зазначенням назви документу, аркуша справи), який, на їх думку, було незаконно прийнято до уваги апеляційним судом. Не зазначають, які саме нові обставини було встановлено апеляційним судом та на підставі яких нових доказів.
Щодо твердження скаржників про відсутність у АТ "УкрСиббанк" ліцензій банку на здійснення операцій з валютними цінностями, то по-перше, позичальники не визнавали недійсним кредитний договір з підстав відсутності у банку, на їх думку, повноважень на укладення цього договору. Відтак, такий договір є дійсним та піддягає виконанню. По-друге, в ході розгляду справи відповідачі заперечували щодо розміру боргу, строків позовної давності, однак не щодо валюти боргу. По-третє, в АТ "УкрСиббанк" наявні всі необхідні ліцензії, дозволи та інформація про них є загальнодоступною.
Щодо твердження скаржників про припинення поруки, то апеляційний суд правильно встановив фактичні обставини, дослідив докази та зробив висновки.
Щодо тверджень скаржників про відсутність у них обов`язку подавати альтернативний розрахунок боргу, а також сумніви щодо банківської виписки як доказу, то банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Відповідачі вказують у касаційній скарзі певний номер банківського рахунку, однак не враховують, що з 2007 року відповідно до банківського законодавства змінювалися формати рахунків. З іншого боку, відповідачами не надано жодного платіжного документу, який би спростовував розрахунок боргу, наданий позивачем.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 року касаційну скаргу ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" на постанову Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року у справі № 2-1547/10 повернуто скаржнику.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року поновлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року; відкрито касаційне провадження у справі; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року відмовлено.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права, встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів; суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-190цс15, від 15 травня 2017 року у справі
№ 6-211цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 204/7816/14-ц, від 17 листопада 2021 року у справі № 904/82/19).
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Рішення суду апеляційної інстанцій оскаржується в частині задоволених позовних вимог ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 35 805,33 дол. США, 1 323,00 дол. США за відсотками та 1 615,96 грн пені. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 07 серпня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №11193846000, за умовами якого ОСОБА_2 отримав 38 000,00 дол. США кредитних коштів строком до 07 серпня 2017 року. Позичальник зобов`язався повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 580,00 дол. США (пункт 1.2.1, 1.2.2 договору).
Пунктом 1.2.3. за користування кредитними коштами у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлена у розмірі 13,5 %. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою у розмірі збільшеному вдвічі, від ставки, вказаної у пункті 1.3.1.
Відповідно до п. 5.5 кредитного договору, у випадку несплати позичальником чергового ануїтетного платежу в установленому цим договором день сплати ануїтетного платежу більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення позичальником та /або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором, банк має право вимагати достроково повернення кредиту та нарахованих процентів у порядку встановленому розділом 12 цього договору.
Пунктом 12.1 кредитного договору визначено, що у випадку настання обставин, передбачених зокрема пунктом 5.5. кредитного договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту, не усунення позичальником порушень умов за договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку. У випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни адреси без повідомлення банку, чи з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення, термін повернення кредиту вважається таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту.