Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 755/17944/18
провадження № 61-185св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко Оксана Олександрівна;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Приходька К. П.,
Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко О. О., про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання приватного нотаріуса внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації речових прав на зазначену квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що 03 жовтня 2009 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до умов
якого він надав позичальнику у борг 250 тис. доларів США, що підтверджується письмовою розпискою, складеною останньою
у присутності її чоловіка - ОСОБА_2 .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року
у справі № 752/3933/13-ц, що набрало законної сили, його позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення боргу, штрафних санкцій, процентів та збитків задоволено частково. Стягнуто на його користь з відповідачів у солідарному порядку суму боргу у розмірі 116 130, 29 грн, відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 203 605, 96 грн та судовий збір.
Позивач вказував, що ОСОБА_2, розуміючи наслідки невиконання рішення суду про стягнення боргу, разом із ОСОБА_3 після пред`явлення позову, достовірно знаючи про судовий спір, і за кілька
днів до ухвалення районним судом рішення про стягнення боргу перереєстрували право власності на належну їм на праві спільної сумісної власності квартиру, загальною площею 29,4 кв. м, житловою площею 15,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, на сина ОСОБА_3 від попереднього шлюбу - ОСОБА_4 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 05 липня 2013 року. ОСОБА_3 надала ОСОБА_2 нотаріально завірену згоду на продаж квартири.
Позивач вважав, що ОСОБА_2 уклав фраудаторний правочин, тобто правочин, який вчинений боржником на шкоду кредитору, метою якого було невиконання майбутнього рішення суду та взятих на себе боргових зобов`язань за договором позики. Укладаючи оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, ОСОБА_2 діяв за згодою ОСОБА_3, яка є матір`ю ОСОБА_4, а також відповідачем у справі № 752/3933/13-ц за його позовом про стягнення боргу.
З отриманих від продажу спірної квартири коштів боржники позику йому
не повернули, що підтверджує безгрошовість договору та відсутність фактичного укладення правочину купівлі-продажу. Тобто вказаний правочин є фіктивним.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати договір купівлі-продажу від 05 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, щодо відчуження квартири АДРЕСА_2, недійсним;
- скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- зобов`язати приватного нотаріуса внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації речових прав на зазначену квартиру.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2019 року
у складі судді Марфіної Н. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів, що договір купівлі-продажу, укладений між відповідачами, є фіктивним та, укладаючи його, сторони діяли без наміру створення відповідних правових наслідків.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2019 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-17511св19).
Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд безпосередньо не дослідив оспорюваний договір і не звернув уваги на те, що фраудаторним договором, тобто договором, який вчиняється на шкоду кредитору, може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко О. О., про визнання договору недійсним задоволено частково.
Визнано договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_3, який укладений 05 липня 2013 року між ОСОБА_2
та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О. О., зареєстрований за номером 1405, недійсним.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенко О. О., індексний номер: 3706880, від 05 липня 2013 року, щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3, за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 05 липня 2013 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 01 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасовано, справу направлено новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-8180св21).
Верховний Суд, при направленні справи на новий апеляційний розгляд, вказав, що суд передчасно відхилив і не дослідив надані
ОСОБА_2 докази погашення боргу за договором позики, що впливає на факт ухилення боржника від виконання позикового зобовязання та приховування свого майна.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Останньою постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 квітня 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_3, який укладений 05 липня 2013 року між
ОСОБА_2 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О. О., зареєстрований
за номером 1405, недійсним.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Косенко О. О., індексний номер: 3706880 від 05 липня 2013 року, щодо державної реєстрації права власності на квартиру
АДРЕСА_3, за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 05 липня 2013 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ОСОБА_1, апеляційний суд, виконавши вказівки Верховного Суду при попередньому скасуванні судового рішення, виходив із того, що при укладенні оспорюваного правочину від 05 липня 2013 року воля сторін (відповідачів у справі) не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання у майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів на користь позивача з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З огляду на викладене наявні правові підстави, передбачені положеннями статті 234 ЦК України, для визнання недійсним оспореного договору купівлі-продажу квартири, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Апеляційний суд не прийняв надані 27 січня 2021 року ОСОБА_2 докази про погашення боргу, оскільки, за висновками суду, їх подано з процесуальним порушенням, без відповідного клопотання про поновлення строку на їх подання та обґрунтування неможливості їх подання у належний строк. Суд апеляційної інстанції врахував, що ОСОБА_2 не надав доказів того, що зазначені документи він надсилав позивачеві та іншим учасникам справи.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про визнання недійсним договору купівлі-продажу, тому вважав обґрунтованими підстави для скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру
за ОСОБА_4 . Водночас суд апеляційної інстанції вважав, що немає правових підстав для задоволення позову в частині зобов`язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
Косенко О. О. внести запис до Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за рішенням від 05 липня 2013 року, індексний номер 370688.
При цьому апеляційний суд зазначив, що при новому розгляді справи ним враховано вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 червня 2022 року (провадження № 61-8180св21), відповідно до вимог частини першої статті 417 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а справи направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали
з Дніпровського районного суду м. Києва. У задоволенні клопотання ОСОБА_5 про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду у касаційному порядку відмовлено.
У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косенко О. О., про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав
та їх обтяжень, зобов`язання приватного нотаріуса внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації речових прав на зазначену квартиру призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу без належного його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, що позбавило його реалізувати належні йому процесуальні права. При цьому у своїй постанові суд взагалі не зазначив, чи були належним чином повідомлені інші сторони у справі про дату, час і місце розгляду справи, чи містяться у матеріалах справи докази повідомлення учасників справи про судове засідання.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки поясненням ОСОБА_2, що були подані 27 січня 2021 року та які свідчать про повне виконання зобов`язань перед ОСОБА_1, докази чого не були досліджені судом. Не з`ясовано стан виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року у справі № 752/3933/13-ц про стягнення боргу за договором позики. Крім того, апеляційний суд безпідставно не долучив до матеріалів справи докази та не врахував їх,
а саме постанови виконавчої служби про закриття виконавчих проваджень, які свідчать про повне виконання зобов`язань перед ОСОБА_1 . Зазначене свідчить про неврахування судом апеляційної інстанції вказівок Верховного Суду, які були викладені у його постанові від 01 червня
2022 року (провадження № 61-8180св21), як того вимагає частина перша статті 417 ЦПК України.
Зазначено, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про фіктивність оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, оскільки не з`ясував, які права ОСОБА_1 буде захищено, чи відновлено визнанням оспорюваного правочину недійсним, враховуючи те, що заборгованість за договором позики погашена, а виконавчі провадження про стягнення боргу за договором позики закриті.
Факт того, що у ОСОБА_2 був відсутній умисел укладати фраудаторний правочин щодо квартири свідчить те, що решту майна, яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ніхто не відчужував, що не обмежувало державного виконавця звернути стягнення на майно, яке їм належить.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 - на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною
та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Апеляційним судом у повній мірі досліджено докази та встановлено, що
на час укладення оспорюваного правочину відповідачами вчинялися дії по уникненню виконання грошових зобов`язань, які виникли між сторонами
на підставі трьох розписок та договорів позики на загальну суму 480 тис. доларів США, про що свідчить зведене виконавче провадження, відкрите
24 липня 2014 року на загальну суму більше 2 млн грн. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, не спростовують наявність заборгованості відповідачів перед позивачем та існування зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгованості з відповідачів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року
у справі № 752/3933/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу, за зустрічним позовом
ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними умов договору стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у загальному розмірі 319 736,25 грн (т. 1, а. с. 14-18).
У справі № 752/3933/13-ц суд встановив, що відповідно до договору позики від 03 жовтня 2009 року ОСОБА_1 надав у позику ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 200 тис. доларів США, які у повному обсязі не були повернуті (т. 1, а. с. 15).
Постановами від 06 грудня 2013 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління
юстиції у м. Києві Рибак Д. І. відкрив виконавчі провадження
№ НОМЕР_1, № НОМЕР_2 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 203 605,96 грн та 116 130,29 грн відповідно.
На момент звернення до суду з позовом у справі, яка переглядається, рішення суду боржники не виконали.
Згідно з договором купівлі-продажу від 05 липня 2013 року, укладеного
між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець), продавець передає у власність, а покупець приймає у власність
квартиру АДРЕСА_2 (т. 2, а. с. 174).
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 05 липня 2013 року ОСОБА_3 надала згоду своєму чоловікові - ОСОБА_2 на продаж квартири
АДРЕСА_2 (т. 2, а. с. 175).
Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 05 липня 2013 року квартира
АДРЕСА_2 була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої станом на 23 червня 2017 року, власником однокімнатної квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 05 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О. О. та зареєстрованого за № 3706880 (т. 1, а. с. 19).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального
та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому
її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.