1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

10 травня2023 року

м. Київ

справа № 757/34149/18

провадження № 61-17507 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Дугінов Дмитро Андрійович,

відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва у складі судді Ільєвої Т. Г. від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Голуб С. А., Таргоній Д. О. від 11 листопада 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", яке в подальшому змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"

(далі - АТ КБ "ПриватБанк", Банк), про захист прав споживачів та стягнення пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 06 травня 2011 року між

ним та АТ КБ "ПриватБанк" укладено депозитний договір

№ SAMDN26000716299767, за яким: валюта вкладу - долари США; ставка відсотків за договором - 5,5 % річних; початкова сума вкладу -

35 000,00 доларів США; для внесення вкладу відкрито рахунок

№ НОМЕР_1 й передано відповідачу 35 000,00 доларів США.

28 вересня 2011 року між ним та банком укладено договір

№ SAMDN26000720123577, за яким: валюта вкладу - долари США; ставка відсотків за договором - 5 % річних; початкова сума вкладу -

12 000,00 доларів США, для внесення вкладу відкрито рахунок

№ НОМЕР_2 й передано відповідачу 12 000,00 доларів США.

09 серпня 2013 року між ним та банком укладено договір

№ SAMDN800007370362426, за яким: валюта вкладу - долари США; ставка відсотків за договором - 6,5 % річних; початкова сума вкладу -

11 800,00 доларів США, для внесення вкладу відкрито рахунок

№ НОМЕР_3 й передано відповідачу 11 800,00 доларів США.

У 2014 році у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території Автономної Республіки Крим, де були укладені договори, його рахунок було безпідставно заблоковано і нарахування відсотків припинено. 01 серпня 2015 року він звернувся до головного офісу АТ КБ "ПриватБанк" із заявою-вимогою про повернення депозитного вкладу та виплату нарахованих відсотків, проте його заява була залишена без задоволення.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року,

що набрало законної сили 05 грудня 2017 року, у справі № 752/14518/15-ц, стягнуто з банку на його користь сума вкладів та відсотків за депозитними договорами в загальному розмірі 63 933,97 доларів США.

Вказане судове рішення відповідачем тривалий час не виконувалось.

Лише 07 лютого 2018 року кошти були йому виплачені, тому банк має нести відповідальність, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", щодо стягнення пені у розмірі трьох відсотків вартості банківського вкладу.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з

АТ КБ "ПриватБанк" на його користь 16 882 009,20 грн штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі трьох процентів річних за кожен день прострочення за період з 12 квітня 2017 року по 12 квітня 2018 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за прострочення виконання зобов`язань за договорами банківський вкладів, а саме: за договором

від 06 травня 2011 року № SAMDN26000716299767, сума вкладу

35 000,00 доларів США, за договором від 28 вересня 2011 року

№ SAMDN26000720123577, сума вкладу 12 000,00 доларів США, за договором від 09 серпня 2013 року№ SAMDN800007370362426, сума вкладу

11 800,00 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виходячи з положень

ЦК України та Закону України "Про захист прав споживачів" вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а саме сплату пені

у розмірі трьох процентів вартості послуги за кожний день прострочення від суми всіх утримуваних коштів.При цьому, суд зазначив, що розмір нарахованої позивачем неустойки за період з 12 квітня 2017 року по 12 квітня 2018 року у сумі 16 882 009 грн значно перевищує розмір завданих йому збитків, тому є правові підстави для зменшення розміру пені до суми банківських вкладів в доларах США, застосувавши при цьому принцип розумності та справедливості (частина третя статті 551 ЦК України).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 1 500 000,00 грн, нарахованої за період

з 12 квітня 2017 року по 06 лютого 2018 року включно. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено. Компенсовано АТ КБ "ПриватБанк" за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 9 465,00 грн сплаченого судового збору.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з банку на користь позивача пені відповідно до вимог частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Проте суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо розміру обчислення розміру пені, оскільки розрахунок пені за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовних вимог мав обчислюватися, починаючи з 12 квітня 2017 року

по 06 лютого 2018 року включно (301 день). При цьому, зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що сума пені визначається у національній валюті України - гривні, оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу основного зобов`язання, а її сплата та розмір визначені Законом України "Про захист прав споживачів" за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції також послався на положення статті 625 ЦК України та

статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", проте такі вимоги позивачем не заявлялися і не були предметом судового розгляду.

Щодо вирішення питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи період прострочення виконання зобов`язання, у тому числі тривалість часу виконання судового рішення про стягнення банківського вкладу, факт укладення договору в Автономній Республіці Крим та припинення там діяльності відповідача не з його вини,

а також, звертаючи увагу на ту обставину, що вірно обчислений розмір пені -13 921 876,08 грн, що значно перевищує завдані позивачу збитки та розмір самого депозитного зобов`язання, визначеного на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені до суми 1 500 000,00 грн.

Суд посилався на відповідну судову практику Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва

від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 11 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення в частині стягнутої з

АТ КБ "ПриватБанк" пені й зменшити її розмір відповідно до принципів розумності, справедливості та пропорційності, виключити з мотивувальної частини рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2020 року посилання на статтю 625 ЦК України і статтю 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", як на підставу задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу

№ 757/34149/18 із Печерського районного суду м. Києва, клопотання

АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень задоволено, зупинено виконання рішення Печерського районного суду

м. Києва від 21 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 11 листопада 2020 року до закінчення касаційного провадження. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17 (провадження

№ 14-133 цс 20).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року поновлено касаційне провадження, оскільки усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2022 року узадоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Дугінова Д. А., про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено. Зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 199/3152/20 (провадження

№ 14-224 цс 21).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року поновлено касаційне провадження, оскільки усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду: від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17; від 05 червня

2019 року у справі № 757/32522/17-ц; від 20 грудня 2019 року у справі

№ 757/18977/18-ц; від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18;

від 19 лютого 2020 року у справі № 757/49408/18-ц, так як в зазначених судових рішеннях Верховного Суду сформовано правову позицію стосовно зменшення розміру пені, розрахованої відповідно до частини п`ятої

статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", на підставі

частини третьої статті 551 ЦК України.

Вказує, що стягнений розмір пені судом апеляційної інстанції є завищеним,

не відповідає принципу розумності, справедливості та пропорційності. При цьому, зазначає, що стягнення пені у розмірі суми вкладу, тобто зменшення розміру пені до розміру суми вкладу суперечить частині третій статті 551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки не може перевищувати розмір збитків, а в даному випадку сума депозитного вкладу не є збитками для вкладника, лише несплачені Банком відсотки за такими депозитними вкладами можуть бути віднесені до збитків вкладника.

Крім того, посилається на аналогічну справу № 320/5115/17, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня

2019 року у справі № 761/26293/16-ц, провадження 14-64 цс 19 щодо правильного застосування судами частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відзив на касаційну скаргу від учасника справи до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 травня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено депозитний договір № SAMDN26000716299767, за яким: валюта вкладу - долари США; ставка відсотків за договором - 5,5 % річних; початкова сума вкладу - 35 000,00 дол. США; для внесення вкладу відкрито рахунок

№ НОМЕР_1 та передано ПАТ КБ "ПриватБанк" 35 000,00 дол. США

(а. с. 75, 76).

28 вересня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір № SAMDN26000720123577, за яким: валюта вкладу - долари США; ставка відсотків за договором - 5 % річних; початкова сума вкладу -

12 000,00 дол. США, для внесення вкладу відкрито рахунок

№ НОМЕР_2 та передано ПАТ КБ "ПриватБанк" 12 000,00 дол. США

(а. с. 77-78).

09 серпня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено договір № SAMDN800007370362426, за яким: валюта вкладу - долари США; ставка відсотків за договором - 6,5 % річних; початкова сума вкладу -

11 800,00 дол. США, для внесення вкладу відкрито рахунок № НОМЕР_3 та передано ПАТ КБ "ПриватБанк" 11 800,00 дол. США (а. с. 79).

01 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного офісу

ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою вимогою про повернення депозитного вкладу та виплату нарахованих відсотків, проте його заява, яка отримана банком

03 серпня 2018 року, була залишена без задоволення.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 грудня

2017 року, у справі № 752/14518/15-ц стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 : за договором від 06 травня 2011 року

№ SAMDN26000716299767 суму вкладу в розмірі 35 000,00 дол. США та відсотки в розмірі 3 004,72 дол. США за період з 06 березня 2014 року

по 11 травня 2016 року; за договором від 28 вересня 2011 року

№ SAMDN26000720123577 суму вкладу в розмірі 12 000 дол. США та відсотки в розмірі 954,74 дол. США за період з 09 березня 2014 року по 11 травня

2016 року; за договором від 09 серпня 2013 року № SAMDN80000737036242 суму вкладу в розмірі 11 800 дол. США та відсотки в розмірі 1 174,51 дол. США за період з 09 березня 2014 року по 11 травня 2016 року, а всього стягнуто

63 933,97 дол. США.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 квітня 2017 року набрало законної 05 грудня 2017 року, а виконане 07 лютого 2018 року

(а. с. 11-21).

Відповідно до розрахунку, наведеного ОСОБА_1, сумаштрафних санкцій у вигляді пені у розмірі три проценти річних за кожний день прострочення на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 12квітня 2017 рокупо 12 квітня 2018 роки за вищевказаними договорами становить 16 882 009,2грн(а. с. 9).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень

АТ КБ "ПриватБанк" посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема:

- суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,

яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який

не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся

до суду з позовом доПАТ КБ "ПриватБанк", в якому, посилаючись

на частину п`яту статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", просив суд стягнути з банку на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по поверненню банківського вкладу у розмірі

16 882 009,2 грн.

Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, другої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

За правилами статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачою ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3 % вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.


................
Перейти до повного тексту