Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 701/256/22
провадження № 61-12136 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Черкаська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року у складі
судді Калієвського І. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду
від 10 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Вініченка Б. Б.,
Новікова О. М., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України
(далі - ДКС України) про відшкодування моральної шкоди, завданої органами дізнання, досудового розслідування та суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 12 травня 2015 року слідчим відділом прокуратури Черкаської області було внесено відомості
до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та відкрито кримінальне провадження № 42015250000000167 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
25 травня 2015 року його було затримано в порядку статті 208 КПК України, а 26 травня 2015 року йому було оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307
КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів), частиною другою статті 28 КК України (вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією),
частиною першою статті 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 травня
2015 року у справі № 711/4572/15-к застосовано до нього запобіжний захід
у вигляді тримання під вартою в Черкаському слідчому ізоляторі управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області
(далі - слідчий ізолятор) строком на 30 днів.
Наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України
в Черкаській області (далі - Управління МВС України в Черкаській області) від 05 червня 2015 року № 1082 його звільнено з органів внутрішніх справ
за грубе порушення службової дисципліни і законності, невиконання
Закону України "Про міліцію", Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ, наказів
МВС України щодо дотримання дисципліни і законності у службовій діяльності та вчинення проступків, які не сумісні з перебуванням на службі старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку, тобто на посаді,
на якій він перебував.
У подальшому, ухвалою суду апеляційної інстанції від 08 червня 2015 року йому змінено міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Постановою Черкаського адміністративного суду від 23 травня 2017 року
у справі № 823/1562/15 його поновлено на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Маньківського районного відділу (далі - Маньківський РВ) Управління МВС України в Черкаській області.
На виконання вказаного судового рішення наказом від 14 липня 2017 року № 335/ос його поновлено на вказаній посаді і цим самим наказом звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України через скорочення штатів.
Вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2021 року у справі № 701/751/15-к, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, його визнано невинним у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень
та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.
Позивач указував, що у зв`язку з незаконними діями органів досудового розслідування та суду він незаконно перебував під слідством та судом
за обвинуваченням у вчиненні вказаних вище кримінальних правопорушень з 12 травня 2015 року до 06 грудня 2021 року, тобто 6 років 6 місяців і 24 дні (78 місяців 24 дні).
Унаслідок протиправних дій органів досудового розслідування та суду
він зазнав моральної шкоди, яка полягала у втраті роботи та заробітку,
так як він був позбавлений можливості реалізації свого конституційного права на працю, не мав реальної змоги належним чином забезпечувати себе та свою сім`ю. Вказане пригнічувало, він почував себе неповноцінним, безпомічним та нереалізованим. Було порушено його нормальні життєві зв`язки, у нього погіршилося здоров`я, а також відносин з оточуючими людьми. Він був змушений брати участь у допитах та інших слідчих діях, його позбавили права вільного пересування, він терпів приниження
та численні побутові незручності
Крім того, він був змушений пояснювати родичам та оточуючим, що він
не злочинець, оскільки до нього почали відноситися з підозрою, вважати нечесною людиною та уникати спілкування з ним.
Указане вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач уважав, що за час дії запобіжного заходу у вигляді тримання
під вартою та домашнього арешту моральна шкода повинна бути відшкодована у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць й її розмір становить 1 536 552,00 грн (6 500 х 78 місяців 24 дні х 3).
Позивач посилався на відповідні норми ЦК України, Закону України
"Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", судову практику Верховного Суду України, Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ДКС України
за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання
в безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на його користь 1 536 552,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області 12 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державної казначейської служби Україниза рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку
з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 1 528 150,00 грн
у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої органами дізнання
та досудового слідства. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2021 року у справі № 701/751/15-к, залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, ОСОБА_1 визнано невинним
у вчиненні кримінальних правопорушень та виправдано у зв`язку
з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень. Тому, районний суд указав, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави.
Позивач перебував під слідством та судом з 25 травня 2015 року (дата затримання та оголошення підозри), а не, як помилково він уважав,
з 12 травня 2015 року (дата внесення відомостей до ЄРДР), до 06 грудня 2021 року, що становить 78 місяців та 11 днів.
Розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати на час розгляду справи.
При цьому частину часу, протягом якого позивач перебував в статусі особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, він утримувався
під вартою, а іншу частину щодо нього діяв запобіжний захід у виді домашнього арешту, а тому моральна шкода повинна відшкодовуватися
у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць.
Ураховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, тривалість характеру немайнових втрат, застосування запобіжного заходу, приймаючи до уваги тяжкість вимушених змін у його життєвих зв`язках, появи негативних психоемоційних змін, враховуючи ступінь зниження престижу і ділової репутації, необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів для відновлення попереднього стану, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, районний суд уважав, що розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягав
до стягнення на користь позивача, становить 1 528 150,00 грн
(((6 500 х 78 = 507 000) + ((6 500 : 30) х 11)) х 3, де 78 - це кількість місяців, 11 - кількість днів перебування під слідством, 6 500,00 грн - розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на момент розгляду справи).
Суд першої інстанції врахував положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція), прецедентну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, застосував відповідні норми ЦК України, Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду".
Суд першої інстанції зазначив також про те, що стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду здійснюється з Державного бюджету України
ДКС України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури задоволено.
Апеляційну скаргу ДКС України задоволено частково.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року змінено, абзац другий його резолютивної частини викладено
в наступній редакції:
"Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої органами дізнання та досудового слідства, грошові кошти в сумі
509 383,33 грн (п`ятсот дев`ять тисяч триста вісімдесят три гривні тридцять три копійки)".
В іншій частині рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року залишено без змін.
Стягнуто з держави на користь Черкаської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 18 810,00 грн.
Стягнуто з держави на користь Державної казначейської служби України
8 326,85 грн.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши відповідну норми ЦК України
та Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури
і суду", судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, вказав про те, що районний суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати
за кожен місяць, зазначив про застосування коефіцієнту збільшення за час дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту. Проте, з розрахунку суду першої інстанції вбачається,
що збільшення розміру моральної шкоди проведено за весь час перебування позивача під слідством та судом, тобто з 25 травня 2015 року по 06 грудня 2021 року.
Судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди
невраховано принцип розумності, співмірності та справедливості.
Апеляційний суд указав, що позивачу підлягає відшкодуванню моральна шкода у гарантованому державою мінімальному розмірі 509 383,33 грн
(6 500,00 грн мінімальна заробітна плата х 78 місяців = 507 000,00 грн;
6 500,00 грн : 30 днів = 216,66 грн * 11 днів = 2 383,33 грн).
Апеляційний суд урахував обсяг заподіяної ОСОБА_1 шкоди, глибину
та тривалість моральних страждань, пов`язаних із перебуванням позивача під слідством, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, втрати роботи, інших негативних наслідків морального характеру, конкретні обставини цієї справи.
Разом із цим, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів, на що суд першої інстанції не звернув уваги й зробив помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з ДКС України шляхом їх списання з Єдиного казначейського рахунку.
Здійснюючи розподіл судових витрат, апеляційний суд урахував відповідні норми ЦПК України та Закону України "Про судовий збір", звільнення позивача від сплати судового збору, розмір судового збору, який підлягав сплаті відповідачами за подання апеляційних скарги, а також те,
що при перегляді судового рішення у апеляційній інстанції позов ОСОБА_1 було задоволено на 33,15 % від заявлених вимог.
Відповідачі повинні сплатити судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1, а тому суд апеляційної інстанції застосував зустрічне зарахування (частина десята
статті 141 ЦПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ДКС України звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 12 вересня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року, у якій просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні його позову у цій частині.
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник вказує те, що судами застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_1 та Черкаська обласна прокуратура судові рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку не оскаржили.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2022 року у задоволенні клопотання ДКС України про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено. Касаційну скаргу ДКС України залишено без руху, надано заявнику строк на усунення недоліків касаційної скарги, зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ДКС України надіслала матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. Витребувано цивільну справу № 701/256/22
із Маньківського районного суду Черкаської області. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2023 року справу призначено
до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ДКС України мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору не враховано висновки Верховного Суду
у подібних справах, так як відповідачем у даній категорії справ повинна бути Держава Україна, яка бере участь у судових справах через відповідні органи. Проте, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до органів державної влади, а не до самої держави. Указане є самостійною підставою для відмови у позові ОСОБА_1 .
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, фактично вийшов за межі позовних вимог.
Крім того, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема, у частині розподілу судових витрат. Апеляційний суд повинен був компенсувати ДКС України за результатом розгляду справи
в суді апеляційної інстанції 12 405,62 грн (сплачений судовий збір
за подання апеляційної скарги у розмірі 18 607,50 грн як відсоток задоволених вимог апеляційної скарги ДКС України у розмірі 66,67 %).
Разом із цим, рішенням суду першої інстанції не було проведено розподіл судових витрат у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, додаткова постанова про розподіл судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції на час перегляду справи в суді апеляційної інстанції не ухвалювалася. Тому, суд апеляційної інстанції безпідставно змінив розподіл витрат у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, оскільки такий розподіл не було проведено судом першої інстанції.
У прохальній частині вказує, що слід компенсувати ДКС України
18 607,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 травня 2015 року слідчим відділом прокуратури Черкаської області внесено відомості до ЄРДР та відкрито кримінальне провадження
№ 42015250000000167, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин
або їх аналогів).
25 травня 2015 року ОСОБА_1 було затримано в порядку статті 208
КПК України (затримання уповноваженою службовою особою) (а. с .10).
26 травня 2015 року ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307
КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів), частиною другою статті 28 КК України (вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією),
частиною першою статті 365 КК України (перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 травня
2015 року у справі № 711/4572/15-к застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в слідчому ізоляторі строком
на 30 днів (а. с .18).
Наказом начальника Управління МВС України в Черкаській області
від 05 червня 2015 року № 1082 ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ (а. с. 21-22).
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 08 червня 2015 року
у справі № 711/4572/15-к ухвалу суду першої інстанції від 28 травня
2015 року скасовано. ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Постановою Черкаського адміністративного суду від 23 травня 2017 року
у справі № 823/1562/15 його поновлено на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Маньківського РВ Управління
МВС України в Черкаській області.
Наказом Управління МВС України в Черкаській області від 14 липня
2017 року № 335/ос його поновлено на вищевказаній посаді (а. с. 50)
та звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України через скорочення штатів (а. с. 51).
Вироком Городищенського районного суду Черкаської області від 12 квітня 2021 року у справі № 701/751/15-к (а. с. 23-32), залишеним без змін ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року (а. с. 34-48),
ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні кримінальних правопорушень
та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.
ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 25 травня 2015 року
по 06 грудня 2021 року, тобто 78 місяців та 11 днів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ДКС України підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права,
які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411,
частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного
у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає не у повній мірі.
Щодо вирішення спору по суті
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша
статті 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи
чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної
в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання
або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який
не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16
ЦК України).
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь
і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до частини п`ятої статті 9, частини шостої статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, частини п`ятої статті 5 Конвенції кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено в статтях 56,
62 Конституції України, Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та статтях 1167, 1176 ЦК України.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право
на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.