Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 723/983/22
провадження № 61-4065св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та її представника - адвоката Гірчак Наталії Аліківни, на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області у складі судді Бужори В. Т. від 13 грудня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Височанської Н. К., Литвинюк І. М., від 20 лютого 2023 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У березні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що на підставі договорів дарування від 11 серпня 2021 року, посвідчених приватним нотаріусом Чернівецького районного нотаріального округу Чернівецької області Коржан В. Д., вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1, а також земельної ділянки, площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою.
3. В зазначеному будинку крім неї зареєстрований її чоловік ОСОБА_4 . Вони є інвалідами з дитинства (глухими).
4. Проте в будинку без її згоди проживають батьки її чоловіка - відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
5. Позивачка посилалася на те, що відповідачі фактично мають у власності особистий житловий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_2, а тому мають місце проживання та можливість проживати там, проте не погоджуючись із тим, що син одружився з нею та подарував їй будинок, вони умисно не виселяються з будинку та різними способами та діями чинять їй перешкоди в користуванні майном.
6. Зокрема, відповідачі зачиняють ванну кімнату та кухню, які знаходяться в іншій від житлового будинку будівлі, та забороняють користуватися цими приміщеннями, не дозволяють користуватися присадибною земельною ділянкою, зловживають спиртними напоями та в стані алкогольного сп`яніння ображають її та її чоловіка, принижують їх, вдаються до інших дій, які роблять спільне проживання неможливим.
7. Зазначає, що вони не є членами її сім`ї, дозволу на їх вселення вона не надавала, при цьому в добровільному порядку вирішити питання їх виселення не вбачається можливим.
8. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути їй перешкоди в користуванні належним на праві власності житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, розташованим на АДРЕСА_1, зокрема шляхом їх виселення із житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду першої інстанцій
9. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області
від 13 грудня 2022 року, з урахуванням ухвали Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2022 року про виправлення описки, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі є членами сім`ї позивачки, проживають у спірному житловому будинку з 1995 року, побудували його за власні кошти, іншого житла не мають, при цьому сплачують комунальні послуги та з урахування площі спірного житла не чинять власнику жодних перешкод у користуванні власністю, а тому з урахуванням їх соціального статусу та принципів, встановлених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення. В оцінці ступеня втручання у право позивачки на мирне володіння майном суд виходив із того, що позивачка, укладаючи договір дарування зі своїм чоловіком, знала про право його батьків на проживання у подарованому їй домоволодінні, що свідчить про недобросовісність дій сторін договору дарування та створення загрози для відповідачів, які побудували спірний будинок за власні кошти і проживають у ньому з 1995 року, стати безхатченками.
Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанцій
11. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2022 року залишено без змін.
12. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. З огляду на те, що відповідачі побудували спірний будинок, оформивши документи на сина, проживають у ньому як члени сім`ї колишнього власника тривалий час (понад 20 років), тобто мають тривалий зв`язок із спірним будинком як із житлом у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іншого житла на праві власності чи праві користування не мають, при цьому позивачка, прийнявши безоплатно житлове домоволодіння у дар, знала про проживання у ньому відповідачів, членів сім`ї колишнього власника цього будинку, тому її право на це майно не може бути захищено шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Узагальнені доводи касаційної скарги
13. 14 березня 2023 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат
Гірчак Н. А. звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
14. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник - адвокат Гірчак Н. А. зазначають неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-2931цс16, від 29 листопада
2017 року у справі № 6-13113цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 та у постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 583/3745/16-ц, від 09 жовтня
2019 року у справі № 523/12186/13-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі
№ 695/2427/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 212/6724/17, від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц, від 16 грудня 2020 року у справі
№ 182/7347/18, від 14 квітня 2021 року у справі № 581/489/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказують, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували, що ОСОБА_1 як законний власник спірного домоволодіння на підставі положень статті 391 Цивільного кодексу України має право вимагати від осіб, які не є членами її сім`ї та не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з нею і ведуть спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
16. При цьому зазначає, що відповідачі не є членами її сім`ї, вселились у належне їй домоволодіння без її згоди, проживають у ньому близько 6 років без реєстрації місця їх проживання, спільне господарство з нею не ведуть, договорів оренди чи сервітуту не укладали та не встановлювали.
17. Вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідачів іншого житла, з огляду на те, що належний їм житловий будинок на АДРЕСА_2 вони подарували іншому своєму сину вже після відкриття провадження у цій справі та добровільно знялись за указаною адресою з реєстрації місця проживання. Крім того, ОСОБА_2 на праві власності належить також житловий будинок на АДРЕСА_3, який він успадкував після смерті своїх батьків, що не заперечувалося останнім.
18. Зосереджує увагу на тому, що відповідачі добровільно зареєстрували спірний житловий будинок за своїм сином, спору щодо визнання їх права власності на нього чи оспорення договору дарування немає.
19. Крім того, зазначає про відсутність у матеріалах справи письмових доказів здійснення будівництва спірного будинку саме відповідачами, а також, що суди не з`ясували думки відповідачки ОСОБА_3 щодо спірних правовідносин.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
20. Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 723/983/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
21. 05 квітня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
22. Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
23. Відповідно до договорів дарування від 11 серпня 2021 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1, а також земельної ділянки, площею 0,25 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за вказаною адресою.
24. У зазначеному будинку зареєстровані та проживають позивачка
ОСОБА_1, її чоловік ОСОБА_4, а також батьки її чоловіка - відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
25. Відповідачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та його дружина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонерами, проживають без реєстрації в спірному будинку з моменту закінчення у
1995 році будівництва житлового будинку та по цей час, сплачують комунальні послуги.
26. Згідно з актом обстеження домогосподарства від 03 червня 2022 року, складеним посадовими особами Чудейської сільської ради, відповідач
ОСОБА_2 із самого початку брав безпосередню участь у будівництві житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_1, на постійній основі із власних забережень оплачував будівельні матеріали та найману працю будівельників. Сусіди ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 власною працею допомагали у будівництві зазначеного житлового будинку. У зв`язку з тим, що син відповідачів ОСОБА_4, який 07 червня 2019 року одружився з позивачкою, являється інвалідом дитинства та не здатен самостійно заробляти, відповідач ОСОБА_2 усі дозвільні документи та документи на реєстрацію права власності оформив на сина.
27. Спірний будинок має два поверхи та побудований на два входи та виходи. На час розгляду справи відповідачі проживають в літній кухні, яка розташована на подвір`ї домоволодіння.
АДРЕСА_4 . Житловий будинок на АДРЕСА_2 належить на праві приватної власності сину відповідачів - ОСОБА_8 (договір дарування від 11 липня 2022 року).
29. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 пояснили суду, що житловий будинок побудований на власні кошти відповідачів, які не зловживають спиртними напоями, мають хорошу репутацію в селі та не чинять жодних перешкод позивачці чи її чоловіку у користуванні будинком. За місцем проживання відповідачі характеризуються з позитивної сторони.
Позиція Верховного Суду
30. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
31. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
32. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
33. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
34. Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
35. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.