ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/18320/20 (910/1489/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Погребняк В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: Приходько Д.В.,
відповідача: Суровцев А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСМАР ТРЕЙД ГРУП"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 (колегія суддів у складі Грек Б.М. - головуючий, Поляков Б.М., Отрюх Б.В.)
у справі № 910/18320/20(910/1489/22)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСМАР ТРЕЙД ГРУП" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Перепелиці Василя Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ФАРМА"
про стягнення 1295000,00 грн
у межах справи № 910/18320/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужайте швидше" (змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужуйте швидше" на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСМАР ТРЕЙД ГРУП" відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 11.02.2021)
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Хід розгляду справи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" звернулось до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Одужайте швидше" (найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСМАР ТРЕЙД ГРУП" відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 11.02.2021).
2. Постановою Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Стислий зміст позову
3. У межах зазначеної справи про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕКСМАР ТРЕЙД ГРУП" в особі ліквідатора (далі - Позивач) подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕС ФАРМА" (далі - Відповідач) про стягнення 1295000,00 грн.
4. Позов мотивований тим, що між Позивачем і Відповідачем не укладалися правочини, зокрема, поворотної фінансової допомоги, а безпідставне перерахування спірних коштів на користь Відповідача зменшило платоспроможність Позивача.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 позов задоволено.
6. Рішення мотивовано встановленням обставин щодо неукладення між сторонами спору відповідних договорів фінансової допомоги, що свідчить про безпідставність утримання спірних грошових коштів Відповідачем та можливість застосування правового механізму, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України. Водночас місцевий господарський суд визнав поважними причини пропуску позовної давності Позивачем, оскільки обставини непередання ліквідатору на день розгляду цієї справи бухгалтерської та іншої документації тощо утруднили своєчасне пред`явлення ним позову, а отже, свідчать про об`єктивні перешкоди для ліквідатора звернутись за захистом порушеного права у межах позовної давності.
7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.
8. Постанова мотивована тим, що встановленими у справі обставинами (результатами податкової перевірки) підтверджено існування між Позивачем і Відповідачем правовідносин поворотної фінансової допомоги на підставі договору як підстави для отримання спірних коштів, що не перестала існувати.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
9. Позивач в особі ліквідатора подав касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
10. Касаційна скарга подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
11. На думку Позивача, апеляційний господарський суд порушив вимоги частини 3 статті 269, частин 3, 4, 8 статті 80, частини 1, 2 статті 118, частини 4-7 статті 119 Господарського процесуального кодексу України та не врахував правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 13.04.2021 у справі №909/722/14 та від 01.07.2021 у справі №46/603, оскільки приєднав до матеріалів справи та поклав у основу оскаржуваної постанови письмовий доказ, який не був поданий до суду першої інстанції, без обґрунтування поважних причин.
12. Позивач також вважає, що апеляційний господарський суд порушив положення статті 76 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 15.11.2019 у справі №909/887/18, оскільки поклав у основу оскаржуваної постанови письмовий доказ, який не містить інформації щодо предмета доказування.
13. Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про існування між сторонами зобов`язань щодо поворотної фінансової допомоги лише на підставі копій договорів, за відсутності належних доказів передання позики, не застосувавши положення частини 2 статті 640 та абзацу 2 частини 1 статті 1046 Цивільного кодексу України та не врахувавши висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 13.06.2019 у справі №910/11633/18.
14. Крім того, Позивач подав письмові пояснення до касаційної скарги, які за своєю суттю є доповненнями до касаційної скарги, поданими після закінчення строку касаційного оскарження.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
15. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
16. Відповідач вважає нерелевантними посилання Позивача на висновки, викладені в перелічених ним постановах Верховного Суду, зважаючи на неподібність спірних правовідносин у них до правовідносин у цій справі.
17. Відповідач зазначає, зокрема, про неможливість подання ним відповідних доказів під час розгляду справи судом першої інстанції та зауважує про посилання Позивача у позові лише на відсутність укладених договорів позики між сторонами, а не відсутність платежів за ними.
18. Відповідач наголошує на наявності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності в даному спорі, адже з часу проведення відповідних банківських операцій за спірними договорами сплинув тривалий строк, що ускладнило Відповідачу спростовування міркувань і припущень Позивача тощо.
19. Крім того, на думку Відповідача, подана 01.08.2022 заява про зміну підстав позову не відповідає вимогам пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить зазначення ціни позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
20. 13.05.2015 Позивач перерахував грошові кошти в сумі 160000,00 грн на користь Відповідача з призначенням платежу "Поворотня фінансова допомога згідно договору №1 від 09.09.2012р. без ПДВ".
21. 20.05.2015 Позивач перерахував грошові кошти в сумі 800000,00 грн на користь Відповідача з призначенням платежу "Поворотня фінансова допомога згідно договору №1 від 09.09.2012р. без ПДВ".
22. 25.05.2015 Позивач перерахував грошові кошти в сумі 300000,00 грн на користь Відповідача з призначенням платежу "Повернення зворотньої безвідсоткової фінансової допомоги зг. дог. 0110/12 від 01.10.2012р".
23. 26.05.2015 Позивач перерахував грошові кошти в сумі 145000,00 грн та 55000,00 грн на користь Відповідача з призначенням платежу "Повернення зворотньої фінансової допомоги зг. дог. №7 від 17.12.2012р. без ПДВ".
24. Проаналізувавши документацію боржника, ліквідатор Позивача та суд першої інстанції встановили, що договір №1 від 09.09.2012 щодо поворотної фінансової допомоги, договір 0110/12 від 01.10.2012 щодо зворотної безвідсоткової фінансової допомоги та договір №7 від 17.12.2012 щодо зворотної безвідсоткової фінансової допомоги між Позивачем та Відповідачем не укладалися.
25. Натомість апеляційний господарський суд встановив, що між Позивачем та Відповідачем укладено договір про поворотно-фінансову допомогу №0110/12 від 01.10.2012, договір про поворотно-фінансову допомогу №1 від 09.09.2012, договір про поворотно-фінансову допомогу №7 від 17.12.2012.
26. Згідно з актом від 17.08.2015 №279/26-55-22-02/37193045 (далі - Акт) про результати планової виїзної перевірки Відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 до 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 до 31.12.2014 перевіркою відображених у рядку 06.3 Декларацій "Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України" показників за період з 01.01.2013 до 31.12.2013 у загальній сумі 1122103,00 грн встановлено, що на формування даного показника мали вплив витрати на сплату відсотків по договору позики (пп 4 п. 3.1.2).
27. У додатку №5 до Акту зазначено, що на підставі договору №1 від 09.10.2012 Позивач отримав поворотну фінансову допомогу в сумі 2000000 грн за період 10.10.2012-10.09.2015.
Позиція Верховного Суду
28. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
29. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду позову про стягнення з Відповідача грошових коштів, одержаних ним від Позивача безпідставно.
30. Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала
31. З аналізу наведеної норми для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи. Тобто обов`язковими передумовами є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.