ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 420/13636/22
касаційне провадження № К/990/8922/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року (головуючий суддя - Попов В.Ф.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року (головуючий суддя - Танасогло Т.М.; судді - Бітов А.І., Градовський Ю.М.)
у справі № 420/13636/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач, платник) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2021 року № 00319520712, № 00319540712, № 00319550712, № 00319560712, № 00319570712, № 00319580712, № 00319590712, рішення про застосування штрафних санкцій від 29 грудня 2021 року № 00319530712, вимоги про стягнення боргу (недоїмки) від 29 грудня 2021 року № 00319600712.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач пропустила строк звернення до суду, а її обґрунтування щодо поважності причин пропуску судом визнано необґрунтованими та неповажними.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, позивач зазначає, що останній день перебігу процесуального строку на подання адміністративного позову припав на період дії воєнного стану на території України. При цьому, вимушене залишення своєї оселі через загрозу життю та здоров`ю обумовило наявність перешкод для реалізації права звернення до суду з даним позовом в строки, визначені Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Позивач вважає, що зазначені обставини є поважними та достатніми для поновлення процесуального строку з метою дотримання права доступу до правосуддя.
Ухвалою від 29 березня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надійшов, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права, Верховний Суд зазначає про таке.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин, незалежних від сторони, унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.