ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 440/359/20
касаційне провадження № К/9901/7623/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЕЗЕР"
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року (головуючий суддя - Бойко С.С.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ральченко І.М.; судді: Бершов Г.Є., Катунов В.В.)
у справі № 440/359/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕНЕЗЕР"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕНЕЗЕР" (далі - ТОВ "АВЕНЕЗЕР"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 грудня 2019 року № 0005920504 та від 26 грудня 2019 року № 0005930504.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 19 травня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ТОВ "АВЕНЕЗЕР" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю адміністративний позов.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те що, об`єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 37, належить до будівель промисловості та відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Верховний Суд ухвалою від 05 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
10 лютого 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Крім того, ГУ ДПС у Полтавській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) на Головне управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192) у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "АВЕНЕЗЕР" з питань правильності та повноти нарахування і сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2019 року, за результатами якої складено акт від 28 жовтня 2019 року № 1322/16-31-05-04-14/38719309.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 266.2.1 пункту 266.2, підпунктів 266.3.1, 266.3.3 пункту 266.3, підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 ПК України внаслідок неподання контролюючому органу за місцем знаходження об`єкта оподаткування декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за встановленою формою за період з 2015 року по 2019 рік, а також недекларування та несплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об`єкта нерухомості, загальною площею 6130,20 кв. м, за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 37, в загальній сумі 419673,49 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Полтавській області 26 грудня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005920504, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в розмірі 419673,49 грн за податковими зобов`язаннями та 104918,37 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0005930504, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 850,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Водночас за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування, зокрема, будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Згідно з пунктом 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Підставою для звільнення платника від обов`язку щодо нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.
Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги в підпункті "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.