ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 1140/3182/18
адміністративне провадження № К/9901/22131/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув як суд касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у адміністративній справі матеріалами справу №1140/3182/18
за позовом ОСОБА_1 до Міської призовної комісії м. Кропивницького, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - Кропивницького міського військового комісаріату - про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року, прийняте в складі: головуючого судді Пасічника Ю.П., і на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Чабаненко С.В., суддів Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міської призовної комісії м. Кропивницького (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, - Кропивницького міського військового комісаріату (далі - третя особа), з вимогами: визнати протиправним і скасувати рішення Міської призовної комісії м. Кропивницького, оформлене протоколом від 11.10.2018 №9, у частині визнання позивача придатним до військової служби та призвання його на строкову військову службу, попереднє призначення в спеціальні частини Національної гвардії України з охорони особливо важливих державних об`єктів і спецвантажів, зарахування до команди 210; зобов`язати Міську призовну комісію м. Кропивницького прийняти рішення про надання позивачеві відстрочки від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених абзацом 4 частини тринадцятої статті 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що він має право на відстрочку від призову на строкову військову службу відповідно до абзацу 4 частини тринадцятої статті 17 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), так як з 01.10.2017 призначений на посаду священнослужителя - служителя (диякона) релігійної організації "Кіровоградська місцева релігійна громада Свідків Єгови". Однак йому протиправно було відмовлено відповідачем у її наданні через відсутність доказів закінчення ним вищого або середнього духовного навчального закладу.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Відповідно до облікової картки призовника ОСОБА_1, останній пройшов медичний огляд і за станом здоров`я визнаний придатним до військової служби (т.1, а.с. 84,85).
4. 01 жовтня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на строкову військову службу, яка, з посиланням на частини першу, тринадцяту статті 17 Закону №2232-XII, мотивована тим, що він має право на таку, адже є охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, з 01.10.2017 займає посаду та має духовний сан священнослужителя - служителя (диякон) збору (т. 1, а.с. 14).
5. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано довідку Релігійної організації "Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні" від 17.09.2018 №1731 та витяг з статуту Релігійної організації "Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні" (т. 1, а.с. 15,16).
6. Згідно з довідкою Релігійної організації "Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні" від 17.09.2018 №1731 ОСОБА_1 з 16.07.2016 є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні. ОСОБА_1 призначений 01.10.2017 Керівним комітетом Релігійної організації "Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні" на посаду священнослужителя - служителем (дияконом) збору. На цю посаду він призначений на підставі пункту 3.1.5 Статуту Релігійної організації "Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні", який зареєстрований 30.03.1992 Радою у справах релігії при Кабінеті Міністрів України зі змінами та доповненнями, зареєстрованими 19.12.2017 Міністром культури України (т. 1, а.с.15).
7. Листом Кропивницього міського військового комісаріату від 11.01.2018 №3201/бс позивача було поінформовано, що у зв`язку з тим, що він не закінчував вищий або середній духовний навчальний заклад, він не має права на відстрочку від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності, відповідно до абзацу 4 частини тринадцятої статті 17 Закону №2232-XII (т. 1, а.с. 19,20).
8. Згідно з витягом з книги протоколів засідань Міської призовної комісії м. Кропивницького від 11.10.2018 позивача визнано придатним до військової служби. Відповідно до пункту 1 статті 15 Закону №2232-XII позивача вирішено призвати на строкову військову службу, попереднє призначення - спеціальні частини Національної гвардії України з охорони особливо важливих державних об`єктів та спецвантажів, зарахування до команди 210 (т. 1, а.с. 23,80-83).
9. Уважаючи вказану відмову протиправною, оскільки це суперечить положенням статей 24, 35 Конституції України та свідчить про дискримінаційний характер норми абзацу 4 частини тринадцятої статті 17 Закону №2232-XII щодо інших священнослужителів, ніж тих, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
11. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на отримання відстрочки від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності законодавець, згідно з положенням абзацу 4 частини тринадцятої статті 17 Закону №2232-XII, пов`язує із сукупністю ознак: 1) особа є священнослужителем; 2) особа закінчила вищий або середній навчальний духовний заклад; 3) особа здійснює професійну діяльність, займаючи посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку. Отож посада священнослужителя в релігійній організації має бути професійною діяльністю особи.
12. Відповідно до розділу 5 Додатку А Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 16.08.2021 №923, професіонали в галузі релігії віднесені за кодом професії 2460 та за цим кодом передбачені такі назви робіт: "Єпіскоп (архієпіскоп, митрополит, голова об`єднання, старший пресвітер)", "місіонер", "священнослужитель (пастор, пресвітер)".
13. Водночас професійною діяльністю позивача є робота на посаді інженера-конструктора, тобто служіння позивача дияконом у релігійній організації "Кіровоградська місцева релігійна громада Свідків Єгови", статут якої зареєстровано у новій редакції розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 28.11.2016 №511-р, є не його професійною діяльністю, а фактично особистим (внутрішнім) переконанням щодо бачення на свободу віросповідання.
14. Таким чином, за відсутністю таких обов`язкових складових, як наявність освіти у вищих або середніх навчальних духовних закладах і зайняття професійною діяльністю за набутою освітою, суди попередніх інстанцій визнали відсутніми підстави для надання позивачеві права на відстрочку від призову на строкову військову службу з підстав, визначених абзацом 4 частиною тринадцятою статті 17 Закону №2232-XII.
15. Спростовуючи доводи позивача про дискримінаційний характер указаних положень Закону №2232-XII, суди попередніх інстанцій наголосили, що державою на законодавчому рівні забезпечено дотримання рівності прав осіб, які за своїми внутрішніми (релігійними) переконаннями не допускають користування зброєю, спрямованих на виконання конституційного обов`язку, шляхом його заміни альтернативною службою.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. 05 серпня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 і на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019.
17. У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, просить їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.
18. Скаржник посилається на те, що Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 р. прямо гарантовано рівність прав і недопустимість дискримінації особи за будь-якою ознакою. Надання будь-яких переваг віруючим однієї релігійної організації, без надання таких переваг віруючим інших релігійних організацій, забороняється.
19. Скаржник пояснює, що Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" не встановлено обов`язку щодо обов`язкового навчання особи у вищому чи середньому навчальному закладі для здобуття духовного сану священнослужителя. Відсутність у всесвітньої конфесії Свідків Єгови вищих чи середніх духовних навчальних закладів, як і спосіб призначення священнослужителів у такій конфесії не через навчання у таких навчальних закладах, є внутрішніми канонічними правилами та традиціями цієї конфесії, які держава, відповідно до частини третьої статті 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", взяла на себе обов`язок поважати та визнавати.
20. Аналогічно Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" не передбачено і те, що виконання священнослужителями своїх обов`язків має здійснюватися виключно на умовах трудового договору. Відповідно до канонічних настанов і правил всесвітньої конфесії Свідків Єгови усі старшини (єпископи) та служителі збору (диякони) виконують свої обов`язки безкоштовно, оскільки їхня діяльність є добровільним релігійним служінням і не має на меті отримання за це оплати у будь-якій формі, прибутку чи доходу.
21. Отже, скаржник уважає, що право священнослужителя зареєстрованої релігійної громади на відстрочку від призову на строкову військову службу не може залежати від наявності диплома про закінчення духовного навчального закладу та/чи запису у трудовій книжці про виконання трудових функцій як священнослужителя, адже це веде до дискримінації.
22. Позивач також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях стосовно членів Релігійної організації "Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні", яким відмовлено у звільненні від військової чи альтернативної цивільної служби через відсутність офіційного визнання релігійних громад (рішення ЄСПЛ від 12.03.2009 у справі "Лоффельманн проти Австрії" ("Loffelmann v. Austria", заява №42967/98), рішення ЄСПЛ від 12.03.2009 у справі "Гютл проти Австрії" ("Gutl v. Austria", заява №49686/99), рішення ЄСПЛ від 19.03.2009 у справі "Ланг проти Австрії" ("Lang v. Austria", заява №28648/03). Згідно з цією практикою пункт 3 статті 24 Закону "Про військову службу", що передбачає звільнення від обов`язкової військової служби виключно для членів офіційно визнаних релігійних громад, носить дискримінаційний характер, і заявники зазнали дискримінації за ознакою своєї релігії внаслідок застосування цих положень Закону. Отож мало місце порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у поєднанні зі статтею 9 цієї Конвенції.
23. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
24. Ухвалою Суду від 08.08.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
25. Від відповідача та третьої особи надійшли заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких вони наполягають на безпідставності останньої, просять у її задоволенні відмовити і залишити оскаржувані судові рішення без змін.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
26. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унесені зміни.
27. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
28. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.
29. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
31. Статтею 35 Конституції України передбачено, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
32. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
33. Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
34. Преамбулою Закону №2232-XII встановлено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
35. Відповідно до статті 3 Закону №2232-XII правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
36. На строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку) (частина перша статті 15 Закону №2232-XII).
37. Призов громадян України на строкову військову службу включає проходження ними призовної комісії та відправлення їх до військових частин (частина третя статті 15 Закону №2232-XII).
38. Порядок організації підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу визначається цим Законом і нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України (частина п`ята статті 15 Закону №2232-XII).
39. Для проведення призову громадян України на строкову військову службу в районах (містах) утворюються призовні комісії (частина перша статті 16 Закону №2232-XII).
40. На районні (міські) призовні комісії покладається, зокрема надання призовникам відстрочки від призову на строкову військову службу на підставах, передбачених статтею 17 цього Закону (частина третя статті 16 Закону №2232-XII).
41. Згідно з абзацом 4 частини тринадцятої статті 17 Закону №2232-XII відстрочка від призову на строкову військову службу для продовження професійної діяльності надається громадянам призовного віку священнослужителям, які закінчили вищі або середні духовні навчальні заклади і займають посаду в релігійних організаціях, що діють за статутом (положенням), зареєстрованим у встановленому порядку, - на час виконання обов`язків священнослужителя.
42. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2002 №352 затверджено Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом (далі - Положення №352; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).