ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2023 року
м. Київ
справа № 697/2906/13-к
провадження № 51-3789км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 червня 2022 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 1 вересня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250020000391, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, особи без громадянства, уродженця с. Новий Геташен Мартунинського району, Вірменія, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого Черкаським обласним судом 14 лютого 2000 року за ст. 93 п. "а" та "і", ч. 3 ст. 142 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років, звільненого умовно-достроково 25 жовтня 2010 року з невідбутим строком покарання 2 роки 4 місяці 10 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він 23 травня 2013 року приблизно о 1:00 керував автомобілем "OPEL ASTRA" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), у порушення п. 2.1 а) правил дорожнього руху, не маючи при собі посвідчення водія на право керувати транспортним засобом відповідної категорії "В", та вимог п. 2.9 а) вказаних правил, керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.
Так, ОСОБА_6 рухаючись від м. Ржищів до м. Канів по автомобільні дорозі сполученням "Фастів-Митниця-Обухів-Ржищів-Канів", на 148 км + 400 м, на території Канівського району Черкаської області, порушуючи вимоги п. 2.3 б) правил дорожнього руху, для безпеки дорожнього руху не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, у порушення вимог п. 31.4.5 г) правил, не стежив за технічним станом транспортного засобу, керуючи легковим автомобілем, на передньою вісь якого встановлено шини з різним типом малюнка протектора, у порушення вимог п. 12.1 правил, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, на заокругленій ділянці дороги, виїхав на ліве узбіччя по напрямку свого руху вперед, скоїв наїзд на перешкоду у вигляді стовпа дорожнього знаку, після чого допустив перекидання транспортного засобу.
В наслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких загинула на місці події.
Згідно з висновком експертизи, різниця між залишковою висотою малюнка протектора шин передньої вісі автомобіля складає близько 4 мм, що могло привести до втрати керованості транспортним засобом під час маневрування, та передбачає заборону експлуатації. Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм ОСОБА_6, а саме пунктів 2.3 б), 2.9 а), 12.4 г) правил, перебуває в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та настанням смерті ОСОБА_7 .
Вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК та виправдано, у зв`язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку прокурора, суд не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення, а рішення про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення побудував на доводах сторони захисту. При цьому поза увагою суду залишились ряд доказів, зокрема, показання ОСОБА_6 надані під час досудового розслідування, висновки експертиз щодо наявності у нього тілесних ушкоджень, а також щодо його вірогідного перебування за кермом автомобіля в момент ДТП, показання експерта та свідків. Судом апеляційної інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про повторне дослідження доказів, допиті потерпілої, свідків та експерта, а також безпідставно відмовлено у задоволенні заявленого відводу суддям, які входили до складу колегії. При цьому суд апеляційної інстанції не навів переконливих аргументів на спростування доводів апеляційної скарги прокурора, тому його рішення не відповідає вимогам ст. 419 КПК та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 404 КПК, апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Положеннями ст. 419 КПК передбачено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути наведені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
До того ж, суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
Недотримання вказаних положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
Під час перегляду вироку щодо ОСОБА_6 апеляційний суд зазначених вимог закону в повному обсязі не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погоджуючись із вироком місцевого суду, прокурор подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати цей вирок суду та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.
При цьому на обґрунтування своїх доводів сторона обвинувачення посилалася на те, що суд першої інстанції у вироку не навів відповідних мотивів та не вказав чому він взяв до уваги одні докази і відкинув інші. Тобто, суд однобічно та упереджено підійшов до оцінки доказів, на яких ґрунтується обвинувачення. Крім того сторона обвинувачення вказувала, що викладені висновки суду містять істотні суперечності.