ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 443/1909/20
провадження № 51-1378км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
представника потерпілої ОСОБА_7,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Жидачівського районного суду Львівської області від 17 червня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 8 лютого 2023 року щодо
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Зарічне Жидачівського району Львівської області, жителя
АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жидачівського районного суду Львівської області від 17 червня 2022 року ОСОБА_9 засуджено за ч. 1 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задоволено та стягнуто з засудженого ОСОБА_8 на її користь 100 000 грн відшкодування завданої моральної шкоди.
Згідно з вироком 27 вересня 2020 року, приблизно о 00:20, ОСОБА_8 направлявся до місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1, де на сходовій клітці між першим й третім поверхами побачив ОСОБА_10, яка сиділа на сходах і якій з зовнішнього вигляду було погано. В цей час у ОСОБА_8 виник умисел на зґвалтування останньої.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, скориставшись безпорадним станом
ОСОБА_10, за якого остання не усвідомлювала, що відбувається, ОСОБА_8 взяв її за руку і провів до автомобіля марки "Renault Logan" білого кольору, н.з. НОМЕР_1, який належить ТОВ "МОДЕРН ПАК" та яким він користується, з метою вчинення дій сексуального характеру. Після цього, ОСОБА_8 відвіз ОСОБА_10 неподалік колишньої пожежної станції ПАТ "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат", що по вул. Фабричній, де близько 03:15, перемістившись на заднє сидіння автомобіля та скориставшись станом потерпілої, за якого остання не могла чинити опір, адже була без свідомості, зняв з неї одяг. Після цього, проти волі ОСОБА_10 та долаючи її фізичний опір у вигляді спроби звільнитися від нього, оскільки потерпіла прийшла до свідомості та почала чинити опір, повалив її вагою свого тіла на заднє пасажирське сидіння автомобіля та вчинив дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним проникненням в тіло ОСОБА_10 з використанням геніталій, без добровільної згоди останньої.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 8 лютого 2023 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_8 залишив без зміни.
Вимоги та доводи, викладені у касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник засудженого просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вказує, що довідка лікаря від 27 вересня 2020 року і показання свідка ОСОБА_11 свідчать про те, що потерпіла на час статевого акта з ОСОБА_8 не була незайманою, а, як слідує з її показань та показань свідків ОСОБА_12 і
ОСОБА_13, 20 вересня 2020 року у період з 19:00 до 23:00 потерпіла відпочивала з останнім у квартирі за відсутності сторонніх осіб, відтак у цей час у потерпілої міг бути перший статевий акт з цим свідком. Ушкодження у потерпілої могли виникнути не внаслідок статевого акту потерпілої та засудженого, а з добровільної згоди потерпілої. Водночас зазначає, що судом у вироку не наведено доводи на спростування такої позиції захисту, не враховано, що у справі не проведено освідування свідка ОСОБА_13, огляд його квартири і одягу. До того ж, захистом наведено доводи, що сліди крові на губах ОСОБА_10 виникли під час її поцілунків з ОСОБА_8 . Також захисник вказує, що оскільки сліди крові на руках ОСОБА_10 походять від її крові, а не від крові ОСОБА_8, на що вказує висновок експерта
№ 416/2020-ім, то це заперечує її показання у тій частині, що вона, намагаючись звільнитись, правою рукою подряпала його губу.
Крім того, суд не спростував доводів сторони захисту, що синець на задній поверхні лівого стегна ОСОБА_10 міг виникнути, коли вона сиділа на бетонній східці, ще до її зустрічі з ОСОБА_8, що базується на його показаннях про те, що коли він побачив її, то вона сиділа на сходах, контактувала зі сходинкою задньою частиною стегна.
Захисник звертає увагу, що позиція захисту не полягає у тому, щоб заперечити статевий акт між засудженим і потерпілою, а у тому, що ОСОБА_8 не примушував ОСОБА_10 до статевого акту, а її показання, що вона опиралася, як і те, що з моменту зустрічі до початку статевого акту була без свідомості, неправдиві. Також сторона захисту вказувала суду першої інстанції, що оскільки потерпіла та її батько є поліцейськими органу поліції, який здійснював досудове розслідування, то усі докази сторони обвинувачення мають бути ретельно перевірені, але суд зайняв позицію, спрямовану на підтвердження обвинувачення, а не перевірку версій обох сторін для встановлення істини, що є порушенням ч. 1 ст. 21, ч. 6 ст. 22 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Захист звертає увагу суду, що порівняння результатів огляду ОСОБА_10 лікарем ОСОБА_11 і експертом ОСОБА_14, які проведено у той же день - 27 вересня 2020 року,однозначно свідчать, що вони у частині слідів зовсім різні, адже вони не співпадають за жодним критерієм, крім зазначеного розриву дівочої пліви.
Вказує, що ні результати огляду лікарем, ні результати огляду експертом не вказують на сліди на зап`ястях обох рук ОСОБА_10, що спростовує її показання, що
ОСОБА_8, долаючи опір, стискав руками ці частини тіла потерпілої.
Суд обґрунтував свій висновок показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що лікар ОСОБА_11 міг не побачити у потерпілої слідів, які побачив він, а синці могли проявитись після огляду потерпілої лікарем і до її огляду експертом. Однак, ці показання свідка ОСОБА_14 є припущенням, а не твердженням, відтак, суд, використавши їх для обґрунтування вироку, порушив вимоги ст. 17 КПК.
3 приводу оглядів ОСОБА_10 лікарем і експертом захист навів доводи, що згідно з
п. 1.8 Правил проведення судово-медичних експертиз (обстежень) з приводу статевих станів у бюро судово-медичної експертизи (наказ МОЗ України № 6 від 17 січня
1995 року) проведення експертизи осіб жіночої статі експертом-чоловіком повинно здійснюватися у присутності середнього медичного працівника, але у висновку експерта № 47/2020 не вказано, хто ще був присутній при експертизі, що свідчить про порушення істотних умов її проведення. Також додає, що у вироку не згадано про ці доводи захисту і не наведено мотиви їх відхилення, чим теж порушено вимоги щодо вмотивованості судового рішення.
Стверджує, що показання ОСОБА_14 неспроможні, бо експерт не пояснив, чому він не виявив сліди, які виявив лікар, і навпаки виявив інші сліди та не пояснив динаміку проявлення у часі слідів на тілі людини у контексті події. У висновку № 47/2020 ОСОБА_14 вказав, що усі синці на обох руках і правій нозі ОСОБА_10 мають блідо-фіолетовий колір, то йдеться про 6-12 годин від травми, тобто, ці синці не могли виникнути після огляду ОСОБА_10 лікарем і до її огляду експертом. У вироку не згадано про ці доводи захисту і не наведено мотиви їх відхилення, чим також порушено вимоги щодо вмотивованості судового рішення.
Також зазначає, що виходячи з обставин, пов`язаних з результатами огляду
ОСОБА_10 лікарем і експертом, захист зазначив, що ймовірно експерт не оглядав потерпілу, а виклав у висновку дані про тілесні ушкодження на тілі потерпілої, які типово характерні для зґвалтувань, що може свідчити про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 384 КК. Про ці доводи захисту у вироку не згадано, що ставить під сумнів неупередженість суду.
Захисник звертає увагу, що оскільки результати огляду потерпілої ОСОБА_10 лікарем і експертом мають істотні суперечності й істотне значення для прийняття правосудного рішення у справі, то для їх усунення захист заявляв клопотання про допит у суді як свідка лікаря ОСОБА_15, яка приймала участь в огляді
ОСОБА_10 лікарем ОСОБА_11, але суд його відхилив, що суперечить вимогам об`єктивного дослідження обставин події, як це передбачено ст. 94 КПК.
Стверджує, що вирок не містить оцінки висновку експерта № 46/2020 з точки зору того, чи ушкодження, які були на тілі ОСОБА_8, виникли від дій ОСОБА_10 та у зв`язку з якими її діями виникли такі ушкодження, що вимагає ст. 94 КПК.
Також вказує, що захист навів доводи, що висновок експерта підтверджує показання ОСОБА_8 про те, що 27 вересня 2020 року, після доставлення у приміщення поліції, працівники правоохоронного органу наносили йому удари руками в ділянку голови та інші частини тіла, оскільки у висновку прямо вказано, що синці на чолі зліва, у лівій скуловій ділянці, на слизовій верхньої губі могли виникнути від ударів кулаками, а ОСОБА_10 не вказала, що наносила ОСОБА_8 удари кулаками, і очевидно, що удару кулаком правої руки відповідають ушкодженням у ділянці голови зліва. Захист вважає, що працівники поліції нанесли ОСОБА_8 побої з метою створити на його тілі сліди, які будуть вказувати, що їхня колега - потерпіла не бажала статевого акта та чинила фізичний опір.
Наголошує, що суд, не навівши у вироку мотивів, відхилив доводи сторони захисту про те, що на добровільний характер статевого акта вказують речові докази - одяг потерпілої, у якому вона була під час події, які згідно з висновками експертів
№ 1567/2020-ім, № 1380 не мали пошкоджень. До того ж зазначає, що місцевий суд не звернув увагу на те, що потерпіла, коли виходила з автомобіля, залишила там власні речі, пояснивши це тим, що нібито втікала від засудженого, але із відеозапису з камери відеоспостереження, що на будівлі магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2", видно як потерпіла йде спокійною ходою.
Захисник вказує, що суд першої інстанції неповно дослідив тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_10 - за різних даних про результати її огляду лікарем і експертом, відхилив клопотання сторони захисту, заявлене для перевірки достовірності довідки лікаря та висновку експерта, про допит як свідка лікаря ОСОБА_15, яка приймала участь у медичному огляді потерпілої лікарем, в супереч п. 3 ч. 1 ст. 332 КПК не призначив додаткову судово-медичну експертизу.
Сторона захисту стверджує, що суди не перевірили чи дійсно потерпіла була без свідомості під час вчинення відносно неї насильницьких дій та чи перебувала у стані алкогольного сп`яніння.
зазначає, що судами не надано оцінки доводам про те, що потерпіла була без свідомості і не перебувала в стані алкогольного сп`яніння.
Представник потерпілої ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 подав заперечення, в якому касаційну скаргу просить залишити без задоволення, а судові рішення ? без зміни. Посилається на те, що суд узяв до уваги всі фактичні дані, надав належну оцінку доказам та прийняв обґрунтоване рішення. Також зазначив, що покази потерпілої ОСОБА_10, свідка ОСОБА_16, лікаря-гінеколога ОСОБА_11, судово-медичного експерта ОСОБА_17, досліджені письмові докази та відеозаписи є такими, що знаходяться в об`єктивному взаємозв`язку з пред`явленим ОСОБА_8 обвинуваченням та нічим не спростовані.
Позиції учасників судового провадження
Захисник просив касаційну скаргу задовольнити.
Прокурор та представник потерпілої заперечували проти задоволення касаційної скарги та просили рішення місцевого та апеляційного суддів залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, представника потерпілої та прокурора, перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі та запереченнях, матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
За змістом ст. 438 вказаного Кодексу при здійсненні касаційного провадження Суд не вправі скасувати оскаржені рішення через неповноту судового розгляду та невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, а виходить з обставин, установлених судами попередніх інстанцій.
У касаційній скарзі захисник заперечує повноту судового розгляду, правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження та достовірність окремих доказів. Розгляд цих питань, з урахуванням положень ст. 433 КПК, до повноважень Верховного Суду законом не віднесено, а тому вони не підлягають перевірці, оскільки не є предметом касаційного розгляду.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За правилами ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими з урахуванням вимог ст. 94 цього Кодексу.
Зокрема, обґрунтовуючи висновок про доведеність винуватості засудженого у пред`явленому обвинуваченні, суд послався на:
· показання потерпілої ОСОБА_10, яка категорично наполягала, що
ОСОБА_9 її зґвалтував, застосовуючи насильство, до цього в неї не було статевих актів, у тому числі з ОСОБА_13 ;
· показання свідка ОСОБА_16 (матері потерпілої), яка вказала про те, що обставини подій 27 вересня 2020 року їй відомі зі слів доньки, яка повідомила про зґвалтування та зазначила, що не знає хто це зробив, але вказала про те, що подряпала кривднику губу, змогла би його впізнати, запам`ятала його автомобіль, а також, що він тримав її за руки та притискав голову;
· показання свідка ОСОБА_13, який підтвердив факт, що проводив час із потерпілою 26 вересня 2020 року з 19:30 - 20:00 по 23:30 - 00:00 за місцем свого проживання, де вони розпивали спиртні напої, після чого провів потерпілу до під`їзду її будинку;
· показання свідка ОСОБА_11, який вказав, що працює лікарем акушер-гінекологом в Жидачівській ЦРЛ. Під час чергування до нього в супроводі батьків та працівників поліції привезли ОСОБА_10, яка перебувала в стані стресу та повідомила, що її зґвалтували. Він провів повний огляд потерпілої, однак не виключає, що він міг чогось не замітити, а тілесні ушкодження могли проявитись на тілі після того як він проводив огляд. Зазначив, що ссадини на стінках піхви вказують на травму завдану стороннім тілом, в тому числі чоловічим статевим органом;
· показання експерта ОСОБА_14, який вказав, що проводив огляд ОСОБА_10 та ОСОБА_8 в лікарні. При огляді була присутня медичний працівник, яка допомагала у його проведенні. Під час огляду ОСОБА_10 повідомляла, що під час зґвалтування до неї застосовувалось фізичне насильство. Не пам`ятає, чи повідомляв ОСОБА_8 про застосування щодо нього фізичного насильства працівниками поліції та про те, що напередодні пошкодив губу при ремонті автомобіля, але зазначив, що якщо у висновку експерта цього не вказано, то останній цього не повідомляв, оскільки усі відомості повідомлені особою, щодо якої проводиться експертиза, зазначаються у висновку. Також вказав, що усі виявлені ним тілесні ушкодження висвітлені у його висновку. Щодо розбіжностей виявлених тілесних ушкоджень у висновку експерта та при огляді у лікаря-гінеколога зазначив, що на його думку жодних розбіжностей немає, у кожної людини тілесні ушкодження (синці) проявляються індивідуально та сліди таких можуть з`явитися на тілі протягом доби. Лікар-гінеколог міг не помітити тілесних ушкоджень поза ділянкою об`єкту дослідження за напрямком його безпосереднього профілю. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_8 на губі, з більшою вірогідністю могли виникнути при обставинах, на які вказує потерпіла, ніж при ремонті автомобіля об виступаючі частини або ремонтним ключем, хоча це не виключається. Таке тілесне ушкодження цілком можливо було нанести нігтем пальців руки, оскільки нігті це тупий предмет. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_8, виникли у один період часу протягом не більше доби та могли утворитись від дій потерпілої.
Суд також дав оцінку:
· показанням ОСОБА_8, який заперечував зґвалтування потерпілої та вказував, що повертаючись додому на сходовій клітці другого поверху побачив потерпілу, якій було погано. Остання попросила його поїхати купити води. Вони поїхали на заправку, де ОСОБА_10 попросила, щоб він купив ще вина та презерватив, але він їх не купив, оскільки не хотів чекати у черзі. Після цього потерпіла сказала йому поїхати ще кудись. Виїхавши з автозаправки, вона почала до нього приставати, згодом вони побачили аптеку, де він купив презерватив та вони направились до Жидачівського целюлозно-паперового комбінату на стоянку. В них зав`язалась розмова і вони почали цілуватись. В нього була тріснута губа, яку він напередодні поранив. Потерпіла декілька разів виходила з автомобіля, а згодом вони перемістились на заднє сидіння. На прохання потерпілої близько 3:10 між ними відбувся статевий акт. Десь о 03:40 у потерпілої задзвонив телефон і вона почала швидко вдягатись. Він запропонував підвезти її додому, але вона відмовила. Через декілька хвилин поїхав додому, а речі потерпілої, які вона залишила (труси, одну шкарпетку та парасолю), заніс в підвал будинку, щоб віддати при зустрічі. Зранку приїхали працівники поліції і повідомили, що потерпіла написала заяву про зґвалтування. Зазначав, що працівники поліції його били, але з цього приводу нікуди не звертався. Вказував, що статевий акт між ним та потерпілою відбувся за її згодою, насильство не застосовував та що дівчина не була незайманою;