Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 761/27714/16
провадження № 61-17790св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи за позовом про усунення перешкод у користуванні майном:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2,
треті особи: Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації,
учасники справи за позовом про визнання права власності та витребування майна:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: ОСОБА_2, ОСОБА_4,
треті особи: державний реєстратор філії Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" міста Києва Лазор Іван Володимирович,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., суддів - Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні майном, припинення сервітуту шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та зняття з реєстрації за місцем проживання.
Позовна заява мотивована тим, що 14 грудня 2005 року між Акціонерним банком "Таврика" (далі - АБ "Таврика"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" (далі - ПАТ "Банк "Таврика"), та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого надано кредит у розмірі 167 000,00 дол США зі сплатою 11 % річних на строк до 13 грудня 2006 року.
У рахунок забезпечення належного виконання боржником зобов?язань 14 грудня 2005 року між АБ "Таврика" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 взяті на себе зобов?язання за кредитним договором не виконувала належним чином, у зв?язку з чим станом на 26 травня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 121 156,24 доларів США.
26 травня 2016 року між ПАТ "Банк "Таврика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" (далі - ТОВ "Кредекс Фінанс") укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким банк відступив новому кредиторові своє право вимоги в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за кредитним договором від 14 грудня 2005 року. Цього ж дня між ПАТ "Банк "Таврика" та ТОВ "Кредекс Фінанс" укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тембарською С. І. та зареєстрований в реєстрі за № 431, предметом якого є відступлення новому кредиторові прав за договором іпотеки квартири від 14 грудня 2005 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передала первісному кредитору в іпотеку майнові права на квартиру АДРЕСА_1 .
26 травня 2016 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги та нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за іпотечним договором, за умовами яких ТОВ "Кредекс Фінанс" відступило ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором від 14 грудня 2005 року та право за договором іпотеки від 14 грудня 2005 року.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, ОСОБА_1 прийняла рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та умов договору іпотеки, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Проте у спірній квартирі зареєстровані відповідачі, які в ній не проживають, виїхали на проживання до Автономної Республіки Крим, де у ОСОБА_2 наявне у власності інше житло. Крім того місце проживання відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було зареєстровано у спірній квартирі за заявою матері ОСОБА_2 та без отримання на це згоди ПАТ "Банк "Таврика".
Оскільки відповідачі мали право користування квартирою, проте втратили таке право на підставі статті 405 ЦК України у зв`язку зі зверненням на нього стягнення, а відмова у знятті з реєстрації місця проживання порушує право власності нового власника спірного нерухомого майна, то ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають визнанню такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні належним їй майном шляхом визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа - державний реєстратор філії Комунального підприємства Київської обласної ради "Готово" міста Києва Лазор І. В. (далі - державний реєстратор), про визнання права власності на майно.
Вимоги позивач обґрунтовувала тим, що на підставі статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" та умов договору іпотеки від 14 грудня 2005 року вона як іпотекодержатель задовольнила забезпечену іпотекою вимогу та набула права власності на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Однак її право власності не визнається колишнім власником спірної квартири ОСОБА_2, яка вважає, що нотаріус неправомірно зареєструвала право власності на нерухоме жиле приміщення за іпотекодержателем. Крім того право власності ОСОБА_1 на квартиру скасовано на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 липня 2016 року у справі № 35885/16 та зареєстровано право власності на цю квартиру за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року, посвідченого Першою Київською державною нотаріальною конторою. Однак судом не приймалося рішення про скасування права власності ОСОБА_1 на квартиру, а також в Першій Київській державній нотаріальній конторі правочин щодо відчуження спірної квартири ОСОБА_1 не посвідчувався.
ОСОБА_4 незаконно отримав у власність спірне нерухоме майно та такими діями порушив права ОСОБА_1 як законного власника квартири, у зв`язку з чим остання має право витребувати своє майно.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:
визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
витребувати у ОСОБА_4 на свою користь квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року об`єднано в одне провадження цивільну справу № 761/27714/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні майном, припинення сервітуту шляхом визнання особи такою, що втратила право користування квартирою, та зняття з реєстрації за місцем проживання, і справу № 761/35597/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, третя особа - державний реєстратор, про визнання права власності на майно під номером № 761/27714/16-ц.
Короткий зміст судових рішень
Справа переглядалася судами неодноразово.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовів.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 набуто право власності на спірну квартиру на підставі чинного, ніким неоспореного договору купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року, посвідченого Першою Київською державною нотаріальною конторою. Правові підстави для визнання права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру відсутні, тому відсутні підстави і для задоволення її позову про витребування нерухомого майна та усунення перешкод у користуванні цим майном, визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування квартирою. При цьому, в порушення Закону України "Про нотаріат" реєстрацію права власності на квартиру проведено приватним нотаріусом Гембарською С. І. без отримання дозволу органу опіки та піклування, тоді як договір іпотеки в 2005 році посвідчено приватним нотаріусом Шепелюк, тому також порушено права малолітньої дитини, а юридично значимі дії з майном фактично не здійснювалися.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Єгоров О. Ф., залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 19 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що зазначаючи, що реєстрація права власності в Державному реєстрі за ОСОБА_4 була проведена саме на підставі договору купівлі-продажу спірного майна від 02 серпня 2016 року, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою обставини правомірності цього правочину, які були підставою набуття відповідачем права власності на спірне майно та підставою внесення до Державного реєстру запису про право власності на спірне майно, не з`ясував з достовірністю обставини того, чи вчинявся цей правочин, чи створив він правові наслідки для його сторін, чи набув відповідач право власності на спірне майно за цим правочином, оскільки згідно з листом Першої Київської державної нотаріальної контори від 16 серпня 2016 року в цій нотаріальній конторі 02 серпня 2016 року правочини щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 не посвідчувалися.
Суд апеляційної інстанції не перевірив правомірності набуття позивачем права власності на спірну квартиру, чи було дотримано нею процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, чи була згода боржника ОСОБА_2, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовів, посилаючись як на підставу відмови у позові лише на те, що право власності на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_4 .
Судом апеляційної інстанції не з`ясовано чи була придбана спірна квартира за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою квартири, та чи є підстави для визнання відповідачів, в тому числі малолітньої дитини, такими, що втратили право користування жилим приміщенням, чи мають наслідком такі заявлені вимоги - виселення із спірного майна.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Єгоровим О. Ф., задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_4 на корить ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 17 225,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, мають відповідати даним реєстраційної справи у паперовій формі, що містять документовані записи щодо прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а такі відсутні (відсутні правовстановлюючі документи - рішення суду або договір купівлі-продажу, на підставі яких проведені реєстраційні дії щодо реєстрації права власності за ОСОБА_4 на спірну квартиру, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 набула прав кредитора у зобов`язанні, що виникло на підставі кредитного договору від 14 грудня 2005 року, договору іпотеки квартири від 14 грудня 2005 року, що були укладені між АТ "Таврика" та ОСОБА_2, а також на підставі укладених 26 травня 2016 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ОСОБА_1 договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та нотаріально посвідченого договору про відступлення права за іпотечним договором. Рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. від 05 липня 2016 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно не скасоване та є чинним. ОСОБА_4 заволодів квартирою АДРЕСА_1 незаконно та без відповідної правової підстави, тому позовна вимога ОСОБА_1 про витребування у ОСОБА_4 спірної квартири є обґрунтованою.
ОСОБА_1 набула право власності на спірну квартиру в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки, шляхом позасудового врегулювання спору. У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та малолітня дочка останньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 30 травня 2016 року ОСОБА_2 та малолітня дочка проживали в спірній квартирі, що підтверджується фактом отримання відповідачем вимоги про виконання зобов`язання. Установлено, що спірна квартира, загальна площа якої складає 88,10 кв. м., виступала як забезпечення зобов`язань громадянки України ОСОБА_2 за споживчим кредитом, наданим їй кредитною установою - АТ "Таврика" в іноземній валюті. Квартира на момент звернення позивача до суду з вимогою про усунення перешкод у користуванні майном, що має наслідком виселення відповідачів, в тому числі малолітню дитину, із спірного майна, використовувалась як постійне місце проживання відповідача, іншого житла відповідачі у власності не мають. Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності ОСОБА_5 на частину квартиру, що розташована в м. Сімферополь не приймається апеляційним судом до уваги як належний доказ на підтвердження реальної можливості відповідача користуватися цієї квартирою. За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном, припинення сервітуту користування квартирою, шляхом визнання ОСОБА_2 та її малолітньої дочки ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою та зняття з реєстрації за місцем проживання задоволенню не підлягають
Аргументи учасників справи
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання такими, що втратили право користування житлом, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Судові витрати покласти на відповідачів.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 19 травня 2021 року у цій справі. В суді апеляційної інстанції зверталася увага колегії суддів на необхідність з`ясування обставин придбання квартири за кредитні кошти, на що суд не звернув уваги. Згідно з її письмовими поясненнями від 20 липня 2021 року, долученими судом до справи, зокрема зазначено: " ОСОБА_8 придбала спірну квартиру за кредитні кошти, що визнавав її представник в суді першої інстанції. Зокрема, нею було отримано в ПАТ "Банк Таврика" згідно з п. 1.1,1.3 кредитного договору від 14.12.2005 р. 167 000 доларів США на придбання та ремонт квартири (т.1 а. с. 5). Згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу від 14.12.2005 р. квартира була придбана за 782 750 грн. (т. 1 а. с. 90), така ж вартість визначена сторонами в договорі іпотеки квартири від 14.12.2005 р. (т. 1 а. с. 10). Згідно з офіційним курсом НБУ на 14.12.2005 р. 100 доларів США коштували 505 грн., відтак квартира була придбана за 155 000 доларів США (782 750 грн./5,05) (роздруківка з архіву курсів валют додається). Згідно з судовою практикою Верховного Суду України придбання житла повністю за кредитні кошти є підставою для виселення боржника без надання іншого житла. Ці обставини є обов`язковими для встановлення судом, оскільки від них залежить вирішення спору. Також ОСОБА_8 є власником частини квартири в АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності та інформаційною довідкою з ДРРП (т. 1 а. с. 34-35,36-39, т. 2 а. с. 42-43,44-45)".
Вказані докази підтверджують придбання квартири повністю за рахунок кредиту та ще й отримання додаткових 12 000,00 дол. США на її ремонт. Тобто ОСОБА_2 та її батько ОСОБА_9, який на момент кредиту і до ліквідації банку працював головою правління АБ "Таврика", а в 2013 році виїхав на постійне проживання до АРК, придбали квартиру повністю за кредитні кошти, не вкладаючи гроші навіть в ремонт, що є суттєвим, оскільки застосування статті 109 ЖК України залежить від вказаних обставин. Таким чином, суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 109 ЖК України та статтю 40 Закону України "Про іпотеку", оскільки без з`ясування вказаних обставин прийшов до висновку, що відповідачів не можна вважати такими, що втратили право користування житлом.
При тому, що не можна ігнорувати обставину, що у відповідачів є інше житло й на них не розповсюджується законодавство щодо захист малозабезпечених верств населення або осіб, у яких предмет іпотеки є єдиним житлом. Батько малолітньої ОСОБА_3, громадянин російської федерації ОСОБА_4, зареєстрований в московській області, але має і зареєстроване місце проживання на території України по АДРЕСА_3, на що суд апеляційної інстанції також не звернув уваги. Малолітня ОСОБА_3 в 2013 році набула громадянство російської федерації (т. 1 а. с. 32, 33), доказів набуття нею громадянства України відповідачі суду не надали, відтак щодо захисту прав діють закони російської федерації, а Україна не зобов`язує українських громадян надавати житло російським громадянам. В 2016 році відповідачі виїхали з спірної квартири до власної квартири у місті Сімферополь.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року в справі № 761/27714/16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 753/12729/15-ц, у постановах Верховного Суду України від 22 червня 2016 року в справі № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року в справі № 6-1731цс16).
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про визнання їх такими, що втратили право користування житлом. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 14 грудня 2005 року між АБ "Таврика" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 167 000,00 дол. США зі сплатою 11 % річних на строк до 13 грудня 2006 року.
У рахунок забезпечення належного виконання боржником взятих на себе зобов?язань 14 грудня 2005 року між АБ "Таврика" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2015 року у справі № 761/3124/15-ц стягнено солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на користь ПАТ "Банк "Таврика" заборгованість за кредитним договором від 14 грудня 2005 року у розмірі 1 359 017,44 грн.
26 травня 2016 року між ПАТ "Банк "Таврика" та ТОВ "Кредекс Фінанс" укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким банк відступив новому кредиторові своє право вимоги в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за кредитним договором від 14 грудня 2005 року.
Цього ж дня між ПАТ "Банк "Таврика" та ТОВ "Кредекс Фінанс" укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором від 14 грудня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тембарською С. І. та зареєстрований в реєстрі за № 431.
26 травня 2016 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ "Кредекс Фінанс" відступило ОСОБА_1 право вимоги за кредитним договором від 14 грудня 2005 року, та нотаріально посвідчений договір про відступлення прав за іпотечним договором, за умовами яких ТОВ "Кредекс Фінанс" відступило ОСОБА_1 передані іпотекодавцем в іпотеку майнові права на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .