Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 461/6347/15-ц
провадження № 61-3429св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична Уляна Вікторівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року складі судді Стрельбицького В. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 20 січня 2022 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
12 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Галицького районного суду м. Львова від 26 травня 2020 року у цій справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична У. В., про визнання договору дарування будинку недійсним та призначити справу до судового розгляду.
Заява мотивована тим, що нововиявленою обставиною є скасування 14 липня 2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постанови Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, якою було скасовано рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 травня 2016 року у справі №461/10750/14 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична У. В., про визнання договору дарування будинку недійсним та визнання права на обов`язкову частку власності будинку та визнано недійсним договір від 08 червня 2012 року дарування 60/100 частин будинковолодіння і скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на будинок, яка проведена на підставі договору від 08 червня 2012 року.
Cаме постанова Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року була підставою для прийняття судом рішення про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, тобто на даний час існують підстави, визначені пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 04 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20 січня 2022 року, у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.
Судове рішення від 26 травня 2020 року про закриття провадження у цивільній справі № 461/6347/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Пшенична У. В., про визнання договору дарування будинку недійсним залишено в силі.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що посилання заявника на скасування постанови Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року не можуть бути прийняті судом до уваги, як належна підстава для задоволення заяви, оскільки судові рішення у цій справі, не були підставою для ухвалення судом рішення про закриття провадження у цій справі. Ухвалою суду від 26 травня 2020 року провадження у справі закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору. Підставою для ухвалення даного рішення стала відповідна заява позивача про закриття провадження у справі, саме у зв`язку з відсутністю предмета спору. При винесенні судом даного рішення було враховано, що згідно частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Роз`яснено позивачу те, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Тобто, підставою для закриття провадження стало виключно волевиявлення позивача, за яким вона вказала на відсутність спору між сторонами на час закриття провадження. Тому доводи заяви зводяться до помилкового тлумачення суті судового рішення від 26 травня 2020 року.
Апеляційний суд вказав, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/8782/16-ц). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Таких правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі №456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20).
Аналізуючи заяву позивача про закриття провадження у справі через відсутність предмета спору з врахуванням наведеної правової позиції, а також беручи до уваги закріплений у статті 13 ЦПК України принцип диспозитивності цивільного процесу, колегія суддів вважає, що 21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 подала заяву про закриття провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору (т. 3, а. с. 92), а постанова Львівського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 461/10750/14 (т. 3, а. с. 94) тільки спонукала ОСОБА_1 прийняти рішення про відмову від позову, і не була самостійною та обов`язковою підставою прийняття ухвали про закриття провадження від 26 травня 2020 року.
Крім цього, постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року прийнята значно пізніше, ніж було постановлено ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 26 травня 2020 року, наведена заявником обставина є новою, але не нововиявленою обставиною, тому не є підставою для перегляду судового рішення.
Аргументи учасників справи
24 лютого 2022 року представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення, направити справу на новий розгляд до Галицького районного суду м. Львова.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував, що підставою для постановлення ухвали від 26 травня 2020 року Галицького районного суду м. Львова про закриття провадження у справі, залишеної в апеляційному порядку без змін постановою від 23 лютого 2021 року Львівського апеляційного суду, є прийняття у цивільній справі № 461/10750/14 Львівським апеляційним судом постанови від 17 жовтня 2019 року, якою скасовано рішення від 10 травня 2016 року Галицького районного суду м. Львова і позов ОСОБА_4 вирішено по суті. У зв`язку з прийняттям судом апеляційної інстанції вказаної постанови предмет позову у цій справі перестав існувати.
Верховний Суд щодо практики застосування пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, у поєднанні з частиною першою статті 423 ЦПК України, у постановах від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011, від 25 березня 2020 року у справі № 1327/4552/17, від 13 лютого 2020 року у справі №1711/712/12, від 11 вересня 2019 року у справі № 461/159/16-ц, від 13 травня 2019 року у справі № 253/1133/13-ц зробив висновки, згідно яких ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є, зокрема, ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
Отже, оскільки постанова суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 461/10750/14, яка стала підставою для постановлення ухвали суду від 26 травня 2020 року у справі № 461/6347/15-ц, була скасована Верховним Судом із залишенням в силі рішення суду від 10 травня 2016 року у справі № 461/10750/14, то за приписами пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України, у поєднанні з частиною першою статті 423 ЦПК України, це є безумовною підставою для перегляду ухвали суду від 26 травня 2020 року за нововиявленими обставинами.
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2, поданий адвокатом Дема Н. І., на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення - без змін, оскільки касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення такими, що винесені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що переглянутими можуть бути виключно ті рішення по яких розгляд завершено, а спір вирішено, а ухвала від 26 травня 2020 року Галицького районного суду м. Львова про закриття провадження у справі таким рішенням не є, оскільки прийнята до вирішення спору та за заявою позивача. Крім того, касаційна скарга міститьклопотання про направлення справи на новий розгляд, що не передбачено ЦПК України при перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами, що ще раз підтверджує той факт, що переглянутими можуть бути виключно ті рішення по яких розгляд завершено, а спір вирішено. Дії позивача містять ознаки зловживання правами, оскільки зводяться до намагання повторно переглянути спір, який вже був розглянутий судами, хоч формально і за заявою іншого позивача, і тільки через те, що результат його вирішення не влаштовує заявницю.
У травні 2022 року ОСОБА_1 подала заперечення на відзив ОСОБА_2, в якому зазначає, що відзив не містить жодного обґрунтування заперечень сторони відповідача щодо змісту п. 2.3.11 касаційної скарги, не зазначено, яким чином впливає на перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 26 травня 2020 року з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, процесуальні підстави для прийняття такої ухвали визначені пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України (відсутній предмет спору), якщо ключовою обставиною є набрання чинності постановою суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 461/10750/14, якою вирішено такий же предмет спору між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, який між ним і ОСОБА_1 передував на розгляді у цій справі.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
В указаній ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду