Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 761/23538/20
провадження № 61-10026св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "ТВК",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М.,
Кирилюк Г. М., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "ТВК" (далі - ДП "ТВК") про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що з 23 березня 2020 року вона працювала у ДП "ТВК" на посаді радника директора. Наказом від 23 березня 2020 року № 21/1-а позивачці до особового розпорядження змінено істотні умови праці, а саме запроваджено дистанційний режим роботи із визначенням робочого місця за її місцем проживання та встановленням робочих годин.
Позивачка зазначає, що 03 липня 2020 року на її адресу від відповідача засобами поштового зв`язку надійшов лист з доданим до нього наказом від 16 червня
2020 року № 40-а про зміну істотних умов праці, яким із 17 червня 2020 року скасовано наказ від 23 березня 2020 року № 21/1-а та зобов`язано позивачку з`явитись на робоче місце 18 червня 2020 року. Вказує, що була позбавлена можливості виконати наказ від 16 червня 2020 року № 40-а та з`явитись на робоче місце у визначену в ньому дату, оскільки дізналась про нього тільки 03 липня
2020 року. Таким чином, у зв`язку з відсутністю позивачки на роботі без поважних причин, наказом від 02 липня 2020 року № 45-к її звільнено із займаної посади згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Звертає увагу суду, що у супровідному листі зазначено, що нібито вона була попереджена про зміни істотних умов праці по телефону, проте наголошує, що їй ні телефоном, ні електронною поштою не було повідомлено про наказ від 16 червня 2020 року № 40-а.
Отримавши наказ від 16 червня 2020 року № 40-а, вона направила доповідну записку новому керівнику ДП "ТВК" ОСОБА_2, в якій зазначала, зокрема, про несвоєчасність ознайомлення її із наказом від 16 червня 2020 року та про неузгодженість наказу із трудовим колективом.
01 серпня 2020 року засобами поштового зв`язку вона отримала відповідь на її доповідну записку, в якій зазначалось, що її було звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули. Сам наказ про звільнення вона не отримувала та з його змістом не ознайомлена.
03 липня 2020 року вона отримала засобами поштового зв`язку копію наказу
від 16 червня 2020 року № 40-к "Про зміну істотних умов працівників",
але 02 липня 2020 року, не дочекавшись відповіді (доповідної), її було звільнено за прогули.
Вважає, що наказ про звільнення є незаконним і підлягає скасуванню. Крім того,
у зв`язку із звільненням вона втратила життєві орієнтири та перебуває в сильному нервовому стресі.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила поновити її на роботі на посаді радника директора ДП "ТВК", стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 237 944,54 грн до дня поновлення її на роботі та стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірним наказ виконуючого обов`язки директора ДП "ТВК" ОСОБА_2 від 02 липня 2020 року № 45-К про звільнення ОСОБА_1 з посади радника директора ДП "ТВК" та поновлено ОСОБА_1 на цій посаді з 03 липня 2020 року. Стягнуто з ДП "ТВК" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 03 липня 2020 року до 14 грудня 2021 року включно в сумі 300 306,66 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Стягнуто з ДП "ТВК" на користь
ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн. У решті вимог позов залишено без задоволення. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді радника директора ДП "ТВК" та стягнення середнього заробітку за один місяць у сумі 16 000,00 грн без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що відповідачем у порушення вимог законодавства про працю не було повідомлено позивачку за два місяці про зміну істотних умов праці, викладених у наказі від 16 червня 2020 року № 40-а, а тому відсутність позивачки на робочому місці була зумовлена виключно неналежним повідомленням її про зміну істотних умов праці, причини відсутності її на робочому місці є поважними.
Постановою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року апеляційну скаргу ДП "ТВК" задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивачку 16 червня 2020 року повідомлено телефоном та на електронну пошту про припинення дистанційної роботи та необхідність з`явитись на робочому місця 18 червня 2020 року. Проте,
з 18 червня до 02 липня 2020 року ОСОБА_1 на роботу до ДП "ТВК" не з`являлась, про причин своєї неявки не повідомляла. Факт відсутності позивачки на роботі у ДП "ТВК" 18, 19, 22, 23, 24, 30 червня 2020 року підтверджується складеними комісією актами та не заперечується самою позивачкою. Доказів відсутності позивачки на роботі з поважних причин ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції позивачкою не надано, тому наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади радника директора за прогули без поважних причин на підставі пункту 4 статі 40 КЗпП України є законним, підстави для поновлення на роботі відсутні.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 18 січня 2018 року
у справі № 607/83/16, від 08 травня 2019 року у справі № 489/1609/17, від 27 квітня 2021 року у справі № 461/8132/17.
У грудні 2022 року ДП "ТВК" подало до суду заперечення та відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги,
а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки це рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
Наказом в. о. директора ДП "ТВК" Лагойко Т. Ю. від 23 березня 2020 року № 24-к ОСОБА_1 з 23 березня 2020 року прийнято на постійну роботу до відділу адміністрації на посаду радника директора без випробувального терміну з окладом згідно з штатним розписом. Підставою для видачі наказу стала письмова заява ОСОБА_1 від 23 березня 2020 року (т. 1, а. с. 114).
23 березня 2020 року ОСОБА_1 ознайомлена з посадовою інструкцією радника директора ДП "ТВК" (т. 1, а. с. 115-116).
В той же день за заявою ОСОБА_1 в. о. директора ДП "ТВК" Лагойко Т. Ю. видав наказ "Про зміну істотних умов праці працівників", відповідно до якого
із 23 березня 2020 року до особового розпорядження змінено істотні умови праці,
а саме: переведено на дистанційну роботу з можливістю віддаленого доступу до робочого комп`ютера та з дотриманням встановленого на підприємстві режиму праці з 08 год 00 хв до 14 год 45 хв та обідньою перервою з 12 год 00 хв до 12 год 30 хв ОСОБА_1 - радника директора та ОСОБА_3. - контролера. Визначено робоче місце працівників за їх місцем проживання. ОСОБА_4, адміністратора системи, зобов`язано створити для працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_3. умови для виконання ними своїх обов`язків в умовах дистанційної роботи (т. 1, а. с. 123).
24 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про тимчасову видачу їй трудової книжки для оформлення пенсії (т. 1, а. с. 124).
10 червня 2020 року змінився керівник ДП "ТВК". Наказом Фонду державного майна України від 09 червня 2020 року № 975 виконання обов`язків керівника
ДП "ТВК" покладено на ОСОБА_2
12 червня 2020 року ОСОБА_1 засобами електронного зв`язку з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту ДП "ТВК" ІНФОРМАЦІЯ_2 направила звіт за період дистанційної роботи з 23 березня до 12 червня
2020 року (т. 1, а. с. 127-128).
За змістом звіту ОСОБА_1 у період з 23 березня 2020 року до 12 червня
2020 року виконала такі роботи:
- у взаємодії з юридичним фірмами "TOTUM" (адвокат Яськів Б.), "ФОРТІС" (адвокат Биков С. Г.) та адвокатом Чубаровим С. В. проведена юридична експертиза всіх правовстановлюючих документів ДП "ТВК" та розробка договорів;
- консультації з усіх судових справ за участю ДП "ТВК" (13 справ) та виконавчих проваджень;
- надано консультації з практичного застосування законодавства;
- представлення інтересів підприємства в установах, підприємствах та організаціях у м. Києві.
До звіту не долучено жодного документу, який би підтверджував виконання таких дій. За відомостями ДП "ТВК" ОСОБА_1 не видавалася довіреність на представництво інтересів підприємства.
16 червня 2020 року в. о. директора ДП "ТВК" ОСОБА_2. видав наказ № 40-а, яким із 17 червня 2020 року скасував наказ від 23 березня 2020 року № 21/1-к "Про зміну істотних умов праці працівників" (дистанційний режим роботи). Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3. з`явитися на робочому місці 18 червня 2020 року. Також зазначено про необхідність повідомити особисто телефоном та електронною поштою ОСОБА_1 - радника директора та ОСОБА_3. - контролера.
У графі "З наказом ознайомлені" навпроти ОСОБА_1 написано електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер телефону НОМЕР_1 . Також зазначено дату та час повідомлення ОСОБА_1 про винесений наказ, а саме: 16 червня
2020 року о 15 год 34 хв (т. 1, а. с. 7).
18 червня 2020 року адміністративним помічником ОСОБА_5 на ім`я
в. о. директора ДП "ТВК" подано доповідну записку, відповідно до якої, на виконання вимог наказу від 16 червня 2020 року № 40-а, адміністративним помічником ОСОБА_5 16 червня 2020 року здійснено телефонні дзвінки раднику директора ОСОБА_1 за номером телефону НОМЕР_2 о 15 год
34 хв та ознайомлено ОСОБА_1 з наказом ДП "ТВК" від 16 червня 2020 року
№ 40-а, а також повідомлено її про необхідність з`явитися на робочому місці не пізніше 18 червня 2020 року. Також зазначено, що сканкопію наказу від 16 червня
2020 року № 40-а направлено на електронну пошту ОСОБА_1 18 червня
2020 року. ОСОБА_6 на робочому місці не з`явилася, на телефонні дзвінки, здійснені о 14:09 год та 14:25 год, не відповіла (т. 1, а. с. 136).
18 червня 2020 року в. о. директора ДП "ТВК" ОСОБА_2 видано наказ № 41-а "Щодо створення тимчасової комісії", відповідно до якого у зв`язку з невиходом на роботу радника директора ОСОБА_1 та контролера ОСОБА_3. створено тимчасову комісію із фіксації прогулів працівників підприємства в складі: юрисконсульта ОСОБА_7, адміністративного помічника ОСОБА_5, контролера ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 139).
18 червня 2020 року комісією із фіксації прогулів працівників підприємства
в складі: юрисконсульта ОСОБА_7., адміністративного помічника ОСОБА_5, контролера ОСОБА_8, складено акт № 1/Б про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 18 червня 2020 року радник директора ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці протягом усього дня без попередження відсутності
з 08 год 00 хв до 15 год 00 хв (т. 1, а. с. 140).
19 червня 2020 року комісією із фіксації прогулів працівників підприємства
в складі: юрисконсульта ОСОБА_7., адміністративного помічника ОСОБА_5, контролера ОСОБА_8, складено акт № 2/Б про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 19 червня 2020 року радник директора ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці без попередження відсутності з 08 год 00 хв до 15 год 00 хв (т. 1, а. с. 141).
22 червня 2020 року комісією із фіксації прогулів працівників підприємства
в складі: юрисконсульта ОСОБА_7., адміністративного помічника ОСОБА_5, контролера ОСОБА_8, складено акт № 3/Б про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 22 червня 2020 року радник директора ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці без попередження відсутності з 08 год 00 хв до 15 год 00 хв (т. 1, а. с. 142).
22 червня 2020 року ДП "ТВК" направлено ОСОБА_1 лист, в якому зазначалося, що відповідно до наказу від 16 червня 2020 року № 40-к "Про зміни істотних умов працівників" у ДП "ТВК" з 17 червня 2020 року скасовано режим дистанційної роботи, про що її повідомлено телефоном. У зв`язку з тим, що вона була відсутня на роботі 18 червня 2020 року, ОСОБА_1 просили надати пояснення щодо причин її неявки на роботу та надати документальне підтвердження відсутності на роботі
з поважних причин. До листа долучено копію наказу від 16 червня 2020 року № 40 (т. 1, а. с. 143).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала лист ДП "ТВК" від 22 червня 2020 року -
01 липня 2020 року (т. 1, а. с. 137-138).
23 червня 2020 року комісією із фіксації прогулів працівників підприємства
в складі: юрисконсульта ОСОБА_7., адміністративного помічника ОСОБА_5, контролера ОСОБА_8, складено акт № 4/Б про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 23 червня 2020 року радник директора ОСОБА_1 відсутня на робочому місці без попередження відсутності з 08 год 00 до 15 год 00 хв (т. 1,
а. с. 144).
24 червня 2020 року комісією із фіксації прогулів працівників підприємства
в складі: юрисконсульта ОСОБА_7., адміністративного помічника ОСОБА_5, контролера ОСОБА_8, складено акт № 5/Б про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 24 червня 2020 року радник директора ОСОБА_1 відсутня на робочому місці без попередження відсутності з 08 год 00 хв до 15 год 00 хв (т. 1,
а. с. 145).
30 червня 2020 року комісією із фіксації прогулів працівників підприємства
в складі: юрисконсульта ОСОБА_7., адміністративного помічника ОСОБА_5, контролера ОСОБА_8, складено акт № 6/Б про відсутність на робочому місці, відповідно до якого 30 червня 2020 року радник директора ОСОБА_1 відсутня на робочому місці без попередження відсутності з 08 год 00 хв до 15 год 00 хв (т. 1,
а. с. 146).
02 липня 2020 року комісією із фіксації прогулів працівників підприємства в складі: юрисконсульта ОСОБА_7., адміністративного помічника ОСОБА_5, контролера ОСОБА_8, складено акт № 3/П відповідно до якого станом на 02 липня 2020 року радник директора ОСОБА_1 не надала відповіді, пояснень щодо відсутності її на робочому місці з 18 червня 2020 року до 30 липня 2020 року. Також зазначено, що повідомлення від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 проігноровано, а тому комісія вважала, що радник директора ОСОБА_1 відмовилася надавати пояснення щодо причин її відсутності на робочому місці (т. 1, а. с. 147).
02 липня 2020 року в. о. директора ДП "ТВК" ОСОБА_2. видано наказ № 45-к "Про звільнення радника директора ОСОБА_1 за прогули без поважних причин", пункт 4 статті 40 КЗпП України. Підстави: акт від 18 червня 2020 року № 1/Б; акт
від 19 червня 2020 року № 2/Б; акт від 22 червня 2020 року № 3/Б; акт від 23 червня 2020 року № 4/Б; акт від 24 червня 2020 року № 5/Б; акт від 30 червня 2020 року
№ 6/б; акт від 02 липня 2020 року № 3/П про відмову ОСОБА_1 надати пояснення (т. 1, а. с. 148).
02 липня 2020 року ДП "ТВК" направлено ОСОБА_1 лист, в якому зазначалося, що 02 липня 2020 року наказом № 45-к її звільнено. У зв`язку з цим їй необхідно ознайомитися із розрахунком виплат всіх сум, що їй належать (т. 1, а. с. 12).
03 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до в. о. директора ДП "ТВК"
з доповідною запискою, в якій зазначала, що лише 03 липня 2020 року засобами поштового зв`язку вона отримала копію наказу від 16 червня 2020 року № 40-а "Про зміну істотних умов праці працівників", проте виконати наказ та вийти на роботу 18 червня 2020 року вона не має можливості, оскільки він стосується минулого часу та вона не була ознайомлена з ним своєчасно. Також у доповідній записці зазначає, що засобами електронного зв`язку та в телефонному режимі її не повідомлено про винесений 16 червня 2020 року наказ № 40-а (т. 1, а. с. 8-10).
20 липня 2020 року на доповідну записку ОСОБА_1 ДП "ТВК" надано відповідь,
в якій зазначалося, що ОСОБА_1 не виконала вимог наказу керівника підприємства та не з`явилася на робочому місці, незважаючи на те, що була належно повідомлена про необхідність перебування на роботі. Зазначено, що на підставі актів про її відсутність на роботі її звільнено за прогули на підставі
пункту 4 статті 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 14-15).
Правове обґрунтування
Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Під істотними умовами праці розуміють (частина третя статті 32 КЗпП України):
- системи та розміри оплати праці, тобто розмір тарифної ставки або окладу (посадового окладу), доплати, премії, надбавки, заохочувальні й компенсаційні виплати, оплата роботи в нічний і надурочний час, у святкові, неробочі та вихідні дні;
- пільги, які надаються згідно зі статутом підприємства, установи, організації та колективним договором;
- режим роботи, який містить, зокрема, час початку й закінчення робочого дня (зміни), тривалість робочого дня (зміни) і робочого тижня, кількість змін на добу; час надання обідньої перерви та її тривалість; вихідні дні тощо; встановлення або скасування неповного робочого часу,
- суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інше.
Перелік умов праці, які є істотними, не є вичерпним. Істотні умови праці можуть бути передбачені як трудовим договором, так і визначатися локальними документами на підприємстві (в установі, організації) - у колективному договорі, правилах внутрішнього трудового розпорядку, штатному розписі, положенні про оплату праці та інше.
Отже потрібно розрізняти істотні умови праці та форми організації праці.
Постановою від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" Кабінет Міністрів України в межах усієї території України встановив карантин на період з 12 березня до 03 квітня 2020 року, який неодноразово продовжувався (останнього разу - до 30 квітня 2023 року).
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 17 березня
2020 року № 530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17 березня 2020 року, установлено, що на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) роботодавець може доручити працівникові,
у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором, вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби
(COVID-19)", який набрав чинності 02 квітня 2020 року, статтю 60 КЗпП України викладено у такій редакції:
"Стаття 60. Гнучкий режим робочого часу
За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом.
На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.