Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 204/8118/14
провадження № 61-8367св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, приватне підприємство "Техніка", Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області,
третя особа - Українська товарна біржа "ТБУ",
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Мульком Анатолієм Володимировичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року в складі колегії суддів Лаченкової О. В., Городничої В. С., Пищиди М. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ПП "Техніка", Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації та визнання права власності.
Позов мотивував тим, що 01 квітня 2010 року придбав у ПП "Техніка" на Українській товарній біржі зернозбиральний комбайн "Class Lexon 480". Проте, у грудні 2012 року після пред`явлення ОСОБА_2 до нього позову про компенсацію вартості частки в спільному майні дізнався про існування договору купівлі-продажу цього ж комбайна від 02 квітня 2010 року, укладеного на Українській товарній біржі між ПП "Техніка" з однієї сторони та ОСОБА_1 й ОСОБА_2 з іншої, за змістом якого обидві фізичні особи зазначені покупцями та, відповідно, співвласниками придбаного комбайна.
Позивач указував, що відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи №70/04-599 від 26 липня 2013 року підписи в графі "Покупець" біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу від 02 квітня 2010 року виконані не ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а іншими особами.
ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким:
визнати недійсним договір купівлі-продажу зернозбирального комбайна "Claas Lexion 480", серійний номер НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, від 02 квітня 2010 року, укладений на Українській товарній біржі "ТБУ" між приватним підприємством "Техніка" як членом біржі з однієї сторони та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як членами біржі з іншої сторони, з тих підстав, що ОСОБА_1 цей договір не підписував;
скасувати державну реєстрацію зернозбирального комбайна "Claas Lexion 480", серійний номер НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, вчинену Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області 08 квітня 2010 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію машин серії НОМЕР_2 від 08 квітня 2010 року;
визнати за ним право приватної (індивідуальної) власності на вказаний комбайн на підставі договору купівлі-продажу комбайна від 01 квітня 2010 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа судами розглядалася неодноразово.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 21 жовтня 2015 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2016 року, позов задоволено.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що висновком судової почеркознавчої експертизи підтверджується, що підпис в оспорюваному договорі зроблений не ОСОБА_1, а іншою особою, а тому такий договір є недійсним.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 липня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 21 жовтня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 січня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції виходив із того, що суди попередніх інстанцій не з`ясували обставини справи, а саме не надали правової оцінки судовому рішенню в справі № 204/2572/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на зернозбиральний комбайн, яким установлено, що цей комбайн сторони придбали за договором купівлі-продажу від 02 квітня 2010 року й він належить їм на праві спільної власності.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року позов задоволено:
визнано недійсним договір купівлі-продажу зернозбирального комбайна "Claas LexionN 480", серійний номер НОМЕР_4, реєстраційний номер 22196 АЕ, від 02 квітня 2010 року, укладений на Українській товарній біржі "ТБУ" між приватним підприємством "Техніка" як членом біржі з однієї сторони та ОСОБА_1 й ОСОБА_2 як членами біржі з другої сторони;
скасовано державну реєстрацію зернозбирального комбайна "Claas Lexion 480", серійний номер НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, вчинену Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області 08 квітня 2010 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію машин серії НОМЕР_2 від 08 квітня 2010 року;
визнано за ОСОБА_1 право приватної (індивідуальної) власності на комбайн зернозбиральний "Claas Lexion 480", серійний номер НОМЕР_4, 2000 року випуску.
Рішення суду мотивоване тим, що волевиявлення ОСОБА_1 на укладення оспореного договору відсутнє, оскільки сторонами не підписувався примірник біржової угоди № 993300 від 02 квітня 2010 року, на підставі якої було здійснено реєстрацію права власності на спірний комбайн. Крім того, суд указав, що договір купівлі-продажу комбайна від 01 квітня 2010 року укладений у письмовій формі та є дійсним, що є достатньою підставою для задоволення позовної вимоги про визнання права власності на комбайн за позивачем.
Доводи відповідача щодо пропуску ОСОБА_1 позовної давності суд уважав необґрунтованими, адже судом установлено, що позивач оспорюваний договір не підписував, у зв`язку з чим він об`єктивно не міг про нього знати, а тому не пропустив установлений законом строк на звернення до суду.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційний суд виходив із того, що преюдиційним рішенням суду в справі
№ 204/2572/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на зернозбиральний комбайн установлено, що згідно з біржовою угодою купівлі-продажу транспортного засобу від 02 квітня 2010 року спірний комбайн було придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках та він їм належить на праві спільної власності.
Постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року касаційну скаргу адвоката Мулька Анатолія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1, задоволено частково:
постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу зернозбирального комбайна "Claas Lexion 480", серійний номер НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1, від 02 квітня 2010 року змінено та викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови;
постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації та визнання права приватної (індивідуальної) власності на комбайн за позивачем скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що, установивши, що ОСОБА_1 не підписував оспорюваний договір купівлі-продажу, тобто волевиявлення учасника правочину на його укладення відсутнє, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та з порушенням норм процесуального права дійшов безпідставного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав існування преюдиційного рішення в справі № 204/8118/14. Колегія суддів зазначила, що відсутність волевиявлення сторони договору свідчить про його неукладеність, а тому в задоволенні позову про визнання договору недійсним необхідно відмовити з цих підстав. Оскільки наслідки спливу позовної давності за заявою сторони у спорі застосовуються лише в разі обґрунтованості позовних вимог, а в цій справі підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02 квітня 2010 року не встановлено, тому підстави для застосування наслідків спливу позовної давності відсутні.
Колегія суддів указала, що апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позову в цілому з підстав існування договору від 02 квітня 2010 року, за яким власниками комбайна є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не надав правової оцінки висновкам суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про скасування державної реєстрації та визнання за ОСОБА_1 права власності на комбайн і доказам на підтвердження дійсності договору купівлі-продажу комбайна від 01 квітня 2010 року, на підставі якого ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності, а тому справа в цій частині підлягає направленню на новий розгляд до апеляційного суду.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації та визнання права власності на комбайн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що вимога про скасування державної реєстрації є похідною від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу, а тому оскільки оспорюваний договір є неукладеним і в задоволенні позову про визнання його недійсним відмовлено, то в задоволенні вимоги про скасування державної реєстрації комбайна теж слід відмовити.
Щодо заявлених вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на комбайн на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року, то суд зазначив, що право власності на комбайн було зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі біржевої угоди купівлі-продажу транспортного засобу від 02 квітня 2010 року, а не договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року, на який послався позивач.
Суд зазначив, що відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи №70/04-599 від 26 липня 2013 року підпис від імені ОСОБА_1 у графі "Прийняв" акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 01 квітня 2010 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Інших доказів передачі комбайна позивачу матеріали справи не містять.
Колегія суддів зазначила, що якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, то право власності в набувача виникає з моменту такої реєстрації. Таким чином, вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 2010 року є безпідставною та в її задоволенні слід відмовити, оскільки спірний комбайн у власність позивача не переходив, а договір, який вчинений у простій письмовій формі без реєстрації транспортного засобу, не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.
Крім того, суд прийняв до уваги, що в рішенні апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2014 року встановлено, що спірний комбайн було придбано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках та він їм належить на праві спільної власності, що є преюдиційною для розгляду цієї справи обставиною.
Аргументи учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на постанову апеляційного суду, в якій просив її скасувати як прийняту з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації та визнання права власності залишити в силі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на тому, що державна реєстрація комбайна проведена на підставі неукладеного правочину, а тому підлягає скасуванню. Вказує, що чинним (укладеним) є саме договір від 01 квітня 2010 року, за яким він є одноосібним покупцем комбайна, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання за ним права індивідуальної власності на комбайн. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції помилково послався на обставини, встановлені в рішенні апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2014 року в справі № 204/2572/13-ц, оскільки з урахуванням різного суб`єктного складу сторін такі обставини не є преюдиційними при розгляді цієї справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі; витребувано матеріали справи з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року відмовлено.
У вересні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в складі колегії з п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року зупинено касаційне провадження в справі № 204/8118/14 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 911/1278/20 (провадження № 12-33гс22).
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року касаційне провадження поновлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 15 вересня 2022 року вказано, що ОСОБА_1 як на підстави касаційного оскарження посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 204/8118/14, від 19 грудня 2019 року в справі № 520/11429/17, а також указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо скасування державної реєстрації, проведеної на підставі неукладеного правочину.
В суді апеляційної інстанції рішення місцевого суду переглядалося виключно в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації та визнання права власності. Предметом касаційного оскарження є постанова Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2022 року в повному обсязі.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 01 квітня 2010 року ОСОБА_1 уклав з ПП "Техніка" договір купівлі-продажу комбайна зернозбирального "CLAAS Lexion 480", серійний № НОМЕР_4, 2000 рік випуску, державний номерний знак (транзит) НОМЕР_3 (далі - комбайн). За умовами договору ціна за товар складає 163 000 грн, а покупець зобов`язався здійснити оплату до 15 квітня 2010 року. Відповідно до акту прийому-передачі сільськогосподарської техніки єдиним одержувачем зернозбирального комбайна є ОСОБА_1 .
У той же час, згідно з умовами біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 993300 від 02 квітня 2010 року член УТБ ПП "Техніка" в особі Сологуба О. Б. продав, а члени УТБ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 купили транспортний засіб, а саме комбайн зернозбиральний "CLAAS Lexion 480", серійний № НОМЕР_4, 2000 рік випуску, державний номерний знак (транзит) НОМЕР_3 .
08 квітня 2010 року Державною інспекцією сільського господарства в Дніпропетровській області проведено державну реєстрацію зернозбирального комбайна "Claas Lexion 480", серійний номер НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 із зазначенням двох співвласників: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Під час розгляду в Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська цивільної справи № 204/2572/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права приватної власності на зернозбиральний комбайн за ухвалою суду було проведено судову почеркознавчу експертизу № 70/04-599 від 26 липня 2013 року, згідно з висновками якої підписи у графі "Покупець" біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу від 02 квітня 2010 року виконані не ОСОБА_2 та ОСОБА_1, а іншими особами. Установлено також, що акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки від 01 квітня 2010 року підписаний не
ОСОБА_1, а іншою особою.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2014 року, в справі № 204/8799/13 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПП "Техніка", треті особи: Українська товарна біржа "ТБУ", Державна інспекція сільського господарства в Дніпропетровській області, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу зернозбирального комбайна та скасування державної реєстрації в частині співвласника комбайна.
У суді першої інстанції ОСОБА_2 подав клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.
Позиція Верховного Суду
Щодо позовних вимог, пред`явлених до ОСОБА_2 .