ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 травня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/9268/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В. Б.,
представників учасників справи:
позивача - Коваль Н.Т.,
відповідача - Хромов О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л., Скрипка І.М., Шаптала Є.Ю.
від 01.03.2023
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про визнання недійсною заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 24.05.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідає вимогам безспірності, з огляду на наявність спору щодо розміру зобов`язань за договором транспортування газу від 11.12.2019 № 1907000467 та за актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2021 року № 11-2021-1907000467 від 30.11.2021.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" отримало від Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № ТОВВИХ-25-5148 від 24.05.2022 (надалі - Заява), в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" повідомило, що:
- станом на 20.05.2022 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" існують грошові зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за договором транспортування природного газу від 11.12.2019 № 1907000467 у сумі 70 600 017,96 грн на підставі акта врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2022 року № 03-2022-1907000659 від 31.03.2022 в сумі 65 381 919,30 грн та на підставі акта врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2022 року № 04-2022-1907000659 від 30.04.2022 в сумі 5 218 098,66 грн, строк виконання яких настав 20.04.2022 та 20.05.2022, відповідно;
- станом на 20.05.2022 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" існують грошові зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" за договором транспортування природного газу від 11.12.2019 № 1907000467 на підставі акта врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2021 року № 11-2021-1907000467 від 30.11.2021 в сумі 1 094 251 839,94 грн, строк виконання яких настав 20.12.2021;
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на підставі та в порядку статті 601 Цивільного кодексу України повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 70 600 017,96 грн;
- після зарахування зустрічних однорідних вимог, вважаються припиненими зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за договором транспортування природного газу № 1907000467 від 11.12.2019 та актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2022 року № 03-2022-1907000659 від 31.03.2022 в сумі 65 381 919,30 грн і актом врегулювання добових небалансів за газовий місяць квітень 2022 року № 04-2022-1907000659 від 30.04.2022 в сумі 5 218 098,66 грн та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" за договором транспортування природного газу № 1907000467 від 11.12.2019, актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2021 року від 30.11.2021 № 11-2021-1907000467 в сумі 70 600 017,96 грн;
- решта зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" у сумі 1 023 651 821,98 грн на підставі акта врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2021 року від 30.11.2021 № 11-2021-1907000467 є неоплаченими.
У відповідь на Заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" листом № 119/07-7062-2022 від 06.06.2022 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про необґрунтованість зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" не визнає заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" за договором транспортування газу № 1907000467 від 11.12.2019, у тому числі, заборгованість за актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2021 року № 11-2021-1907000467 від 30.11.2021.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/9268/22 у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не підтверджено належними, допустимими, вірогідними та достовірними доказами його твердження щодо спірності вимог, які були означені відповідачем в оспорюваній Заяві, оскільки наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/9268/22 та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано недійсним односторонній правочин Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", оформлений заявою про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № ТОВВИХ-25-5148 від 24.05.2022.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що така умова як безспірність вимог, які зараховуються (відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань), відсутня, оскільки:
- відповідачем не надано жодних доказів які б свідчили про визнання позивачем заборгованості в сумі 1 094 251 839,94 грн, яка виникла на підставі договору транспортування природного газу № 1907000467 від 11.12.2019 та акта врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць листопад 2021 року №11-2021-1907000467 від 30.11.2021, та підлягає частковому зарахування за оспорюваною Заявою, а всі наявні у матеріалах справи докази свідчать про заперечення позивачем такої заборгованості;
- з судових рішень у справі № 910/3971/22 слідує, що будь-які документи, які б свідчили про визнання позивачем вказаної заборгованості взагалі відсутні, а її наявність відповідач обґрунтовує складеною ним Інформацією про остаточну алокацію з 01.11.2021 по 30.11.2021, а також актами приймання-передачі природного газу за листопад місяць 2021 року та зведеними актами приймання-передачі природного газу за листопад 2021 року, що підписувались між Операторами ГРМ та відповідачем, тобто документами, які позивачем не складались та не підписувались.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем доведено наявність встановлених законодавством умов для визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого Заявою.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у даній справі.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суд апеляційної інстанції застосував статтю 601 Цивільного кодексу України без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17, від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц та Верховного Суду, викладених у постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 та від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
5. Позиція Верховного Суду
З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно із частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом частини 5 статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Оспорювана Заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.
При цьому необхідно зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Відповідно до статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання, для цього (припинення зобов`язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.