Постанова
Іменем України
03 травня 2023 року
м. Київ
справа № 336/3964/20
провадження № 61-3800св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Запорізька обласна прокуратура, Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гребнєв Ігор Ігорович, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, в складі судді Дмитрюк О. В., від 30 липня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду, в складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Онищенка Е. А., від 02 лютого 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Запорізької обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.
Позов мотивований тим, що 24 червня 2018 року на трасі Харків-Сімферополь в районі с. Григорівка сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), що стало підставою для внесення 25 червня 2018 року прокуратурою Запорізької області відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42018080000000236 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Він, маючи статус адвоката та депутата обласної ради, 07 листопада
2018 року був допитаний слідчим в якості свідка у вказаному кримінальному провадженні, однак 29 серпня 2019 року прокурор Запорізької області, перебуваючи в сесійній залі Запорізької обласної ради, всупереч вимог частини першої статті 31 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", пункту 13 частини першої статті 23 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та пункту 1 частини першої статті 481 КПК України за його відсутності, здійснив незаконне повідомлення про підозру.
В подальшому прокурор та слідчий тричі незаконно ініціювали в суді застосування до нього запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту у вказаному кримінальному провадженні.
02 вересня 2019 року прокурор прийняв постанову про оголошення його у розшук, проте він ніколи не переховувався від органу досудового розслідування, брав участь у сесіях Запорізької обласної ради, а також у судових засіданнях, пов`язаних із розглядом клопотань сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу.
Незаконний розшук тривав понад 6 місяців.
У зв`язку з безпідставним звинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення йому доводилось постійно виправдовуватися перед друзями, рідними, оточуючими людьми, роз`яснювати їм дійсні причини ситуації, яка склалася, що викликало у нього додаткові хвилювання, спричинило душевний біль та небезпідставні занепокоєння щодо погіршення репутації, яка була позитивною та складалась багато років. Він був змушений завершити свою політичну діяльність.
Для здійснення захисту у кримінальному провадженні він звертався за правовою допомогою адвоката, внаслідок чого поніс витрати на загальну суму 106 000 грн.
Посилаючись на викладене і остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути із держави Україна за рахунок коштів державного бюджету 765 126 грн на відшкодування моральної шкоди, кошти, сплачені у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні в розмірі 106 000 грн, а також всі понесені ним судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня
2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили із відсутності судових рішень, у яких встановлено факт незаконного повідомлення ОСОБА_2 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження наявності завданої йому моральної шкоди, протиправності діяння (визнання незаконними дій) органу досудового розслідування та прокуратури, наявності причинного зв`язку між шкодою і діями посадових осіб прокуратури чи органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4201808000000023.
Закриття прокурором 04 травня 2020 року кримінального провадження на підставі абзацу другого пункту 10 частини першої статті 284 КПК України не є реабілітуючою обставиною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзіОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гребнєв І. І., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22 квітня 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Гребнєв І. І., подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із районного суду.
У травні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права, що виявилось у не дослідженні зібраних у справі доказів та розгляді у порядку спрощеного позовного провадження справи, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій невірно тлумачать положення пункту 1-1 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", у якому вказано, що право на відшкодування шкоди виникає у випадках встановлення в рішенні суду факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян. З аналізу вказаної норми вбачається, що "іншим рішенням суду (крім ухвали про призначення нового розгляду)" може бути будь-яке судове рішення.
Вказує, що прокурор прийняв рішення про закриття кримінального провадження, а не складання та передання обвинувального акта до суду, тобто не виявив бажання відстоювати свою позицію в суді.
Суди попередніх інстанцій не дослідили судові рішення, які підтверджують незаконність повідомлення про підозру.
Поза увагою судів також залишився науково-правовий висновок, у якому вказано, що незаконність повідомлення про підозру в конкретному судовому рішенні може бути виражена, зокрема, через вказівку на те, що внаслідок допущених процесуальних порушень підозра з юридичної точки зору взагалі не вважається пред`явленою.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу Запорізька обласна прокуратура просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на мотиви, викладені судами в оскаржених судових рішеннях.
У відзиві на касаційну скаргу Головне управління Національної поліції в Запорізькій області звертає увагу, що підстава закриття кримінального провадження (абзац другий пункту 10 частини першої статті 284 КПК України) не є реабілітуючою обставиною.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Головним слідчим управлінням Національної поліції в Запорізькій області під процесуальним керівництвом прокуратури Запорізької області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному проваджені
№ 42018080000000236 зареєстрованому 25 червня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
29 серпня 2019 року прокурор Запорізької області склав письмове повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України та в це же день оголосив його на черговій сесії Запорізької обласної ради, за відсутності позивача.
02 вересня 2019 року прокурор у вказаному кримінальному провадженні - начальник відділу прокуратури Запорізької області, прийняв постанову про оголошення ОСОБА_1 як підозрюваного у розшук та зупинення досудового розслідування.
02 вересня 2019 року прокурор звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1, а також клопотанням про надання дозволу на затримання ОСОБА_1 з метою приводу.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2019 року у справі № 335/9740/19 (провадження № 1-кс/335/6104/2019) відмовлено прокурору в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 . При цьому слідчим суддею встановлено, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2019 року у справі № 335/9742/19 (провадження № 1-кс/335/6105/2019) відмовлено прокурору в задоволенні клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу відносно ОСОБА_1 . Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування не надано повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі
№ 335/9740/19 (провадження № 11сс/807/920/19) залишено без задоволення апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Апеляційний суд вказав, що доводи прокурора щодо повідомлення
ОСОБА_1 29 серпня 2019 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, не підтверджені матеріалами провадження.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у справі
№ 335/9742/19 (провадження № 11сс/807/921/19) залишено без задоволення апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02 вересня 2019 року про відмову в задоволенні клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу.
25 жовтня 2019 року прокурор повторно звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з клопотаннями про застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою та про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 жовтня 2019 року у справі № 335/11981/19 (провадження № 1-кс/335/7554/2019) відмовлено прокурору в задоволенні клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_1 з метою приводу.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2019 року у справі № 335/11980/19 (провадження № 1-кс/335/7553/2019) відмовлено прокурору в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 .
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2020 року у справі № 335/7408/18 (провадження № 1-кс/335/107/2020) відмовлено в задоволенні скарги захисника ОСОБА_1 на постанову про зупинення досудового розслідування від 02 вересня 2019 року. При цьому судом встановлено, що у ОСОБА_1 відсутній статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 42018080000000236.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2020 року у справі № 335/7408/18 (провадження № 1-кс/335/1413/2020) органу досудового розслідування відмовлено в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 . Судом встановлено, що ані з клопотання, ані з долучених до нього документів, неможливо встановити у який спосіб
ОСОБА_1 був повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та чи був він взагалі про це повідомлений у встановленому законом порядку.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 квітня 2020 року у справі № 335/3300/20 (провадження № 1-кс/335/1799/2020) відмовлено прокурору та слідчому в задоволенні клопотання про продовження строків досудового розслідування. Судом встановлено, що органом досудового розслідування не надано доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про підозру. Аналізуючи у сукупності докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, а також фактичні обставини, встановленні судовими рішеннями у кримінальному провадженні № 42018080000000236, слідчий суддя виходив із того, що ОСОБА_1 не має статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2020 року у справі № 335/3588/20 (провадження № 1-кс/335/1900/2020) відмовлено слідчому в задоволенні клопотання про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні в якому жодній особі не було повідомлено про підозру.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 29 квітня 2019 року у справі
№ 335/7408/18 (провадження № 11-сс/807/508/20) відмовлено прокурору в задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2020 року.
Постановою прокурора від 04 травня 2020 року кримінальне провадження
№ 42018080000000236 закрите на підставі абзацу другого пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що в результаті незаконних дій прокуратури та органу досудового розслідування, які виявились в незаконному повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконному оголошенні в розшук та неодноразовому намаганні ініціювати обрання запобіжних заходів йому була завдана майнова та моральна шкода.