Постанова
Іменем України
03 травня 2023 року
м. Київ
справа № 541/1512/21
провадження № 61-3067св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Великосорочинська сільська рада Миргородського району Полтавської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області на ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, у складі судді Ситник О. В., від 09 вересня 2021 року, рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, у складі судді Ситник О. В.,від 26 жовтня 2021 року, постанови Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л., від 11 січня 2022 року та від 15 лютого 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (далі - Великосорочинська сільська рада) про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працював в КСП "Нива" Миргородського району Полтавської області та мав право на земельну частку (пай), що встановлено рішенням Миргородського міськрайонного суду від 16 липня 2008 року, яким зобов`язано Миргородську районну державну адміністрацію, яка на той час була розпорядником земель, видати йому сертифікат на право на земельну частку (пай) в розмірі 3,8 умовних кадастрових гектарів із земель запасу Савинцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
На виконання вказаного судового рішення він отримав сертифікат серії РН № 782631 від 01 жовтня 2008 року. Після чого неодноразово звертався із заявами про виділення в натурі земельної ділянки, проте земельну ділянку так і не отримав.
21 лютого 2021 року звернувся до Великосорочинської сільської ради із заявою, в якій просив виділити в натурі земельну ділянку.
Рішенням Великосорочинської сільської ради № 156 від 23 квітня 2021 року йому було відмовлено у задоволенні вказаної заяви, оскільки відповідно до рішення суду сільську раду не зобов`язано виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) в натурі на місцевості.
Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконними дії Великосорочинської сільської ради щодо відмови у задоволенні його заяви від 21 лютого 2021 року;
- зобов`язати Великосорочинську сільську раду виділити йому у приватну власність земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності, розташованих за межами населеного пункту в натурі на місцевості відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай)
серії РН № 782631, виданого Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області 01 жовтня 2008 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 02 жовтня 2008 року за № 287, який підтверджує право на земельну частку (пай) розміром 3,8 в умовних кадастрових гектарах.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, яка мотивована тим, що предметом спору є виділення на місцевості на території Великосорочинської об`єднаної територіальної громади земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН № 782631.
Відповідач позов не визнає, при цьому відчужує вільні землі запасу. За наслідком огляду відомостей Публічної кадастрової карти України встановлено, що у відповідача наявні вільні землі запасу, з яких найменшою є земельна ділянка з кадастровим номером 5323281000:00:011:0417, площею 12,2192 га.
Заборона передавати вказану земельну ділянку у власність, користування чи оренду буде співмірною до позовних вимог та найменш обтяжливим заходом забезпечення позову.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Великосорочинській сільській раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323281000:00:011:0417, площею 12,2192 га, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яка згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності Великосорочинської об`єднаної територіальної громади в особі Великосорочинської сільської ради, а саме - надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), проектів землеустрою та іншої землевпорядної документації, передавати в оренду, передавати в постійне користування, передавати у власність та інше до виконання рішення суду.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області
від 09 вересня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 09 вересня 2021 року, залишеними без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2022 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Великосорочинській сільській раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323281000:00:011:0417, площею 12,2192 га, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яка згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності Великосорочинської об`єднаної територіальної громади в особі Великосорочинської сільської ради (Великосорочинська об`єднана територіальна громада), а саме: надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), проектів землеустрою та іншої землевпорядної документації, передавати в оренду, передавати в постійне користування, передавати у власність та інше до виконання рішення суду.
Заборонено державному реєстратору вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5323281000:00:011:0417, площею 12,2192 га.
Забезпечуючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами виник спір щодо земельної ділянки та в результаті не забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області
від 26 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконними дії Великосорочинської сільської ради щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 21 лютого 2021 року, яка отримана відповідачем 25 лютого 2021 року за вх. № 181, та зобов`язано Великосорочинську сільську раду виділити ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель комунальної власності, розташованих за межами населеного пункту в натурі, на місцевості відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай)
серії РН № 782631, виданого Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області 01 жовтня 2008 року та зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 02 жовтня 2008 року за № 287, що підтверджує право на земельну частку (пай) розміром 3,8 в умовних кадастрових гектарах. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 має бути виділена земельна частка (пай) в натурі на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), а відмова Великосорочинської сільської ради є необґрунтованою. При цьому судами відхилені доводи відповідача щодо відсутності вільних земель запасу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі на ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2022 року Великосорочинська сільська рада просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.
У касаційній скарзі на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року Великосорочинська сільська рада просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволені позову.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
31 березня 2022 року Великосорочинська сільська рада звернулася до Верховного Суду з касаційними скаргами на ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2021 року, рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 жовтня 2021 року, постанови Полтавського апеляційного суду від 11 січня
2022 року та від 15 лютого 2022 року.
Ухвалами Верховного Суду від 25 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами, витребувано матеріали справи № 541/1512/21 із суду першої інстанції.
У червні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Підставою касаційного оскарження ухвал Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 11 січня 2022 року заявник зазначає порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судові рішення судів попередніх інстанцій суперечать висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18.
Зазначає, що рішенням Великосорочинської сільської ради від 23 квітня 2021 року, тобто до подання ОСОБА_1 цього позову та заяви про забезпечення позову, вже надано фізичним особам дозвіл (згоду) на розробку технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5323281000:00:011:0417, площею 12,2192 га.
Наголошує, що суди попередніх інстанцій не дали належної правової оцінки відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач до заявлених ним вимог. Не звернули уваги, що позовні вимоги стосуються отримання земельної ділянки, площею 3,83 га, а застосовані судами заходи забезпечення позову вжиті стосовно конкретної земельної ділянки, площею 12,2192 га, що перевищує площу спірної ділянки. При цьому земельна ділянка, площею 12,2192 га, не є предметом спору, щодо цієї земельної ділянки не заявлено жодних вимог, а тому суди, забезпечивши позов, вийшли за межі позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 жовтня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Наголошує, що судами попередніх інстанцій не враховано доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), що унеможливлює виділення земельної частки (паю) позивачу, оскільки землі КСП вже розпайовані. Звертає увагу, що на території сільської ради відсутні вільні землі запасу для виділення земельної частки (паю) у розмірі 3,83 га, а наявні в матеріалах справи графічні матеріали (викопіювання) відображають перерозподіл земель станом на 1994-1996 роки.
Стверджує, що позивач упродовж 10 років допускав бездіяльність, не вчиняв усіх необхідних та достатніх дій для набуття та оформлення свого права на спірну землю.
Відзив на касаційні скарги не подано
Фактичні обставини справи
Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 16 липня 2008 року зобов`язано Миргородську районну державну адміністрацію, яка на той час була розпорядником земель, видати ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) в розмірі 3,8 умовних кадастрових гектарів із земель запасу (ріллі) Савинцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
Вказаним рішення встановлено, що ОСОБА_1 працював теслярем в КСП "Нива" Миргородського району, на час паювання земель колишнього КСП в 1997 році членських відносин з цим господарством не втратив, однак в списки на отримання земельної частки паю включений не був.
На виконання рішення Миргородського міськрайонного суду від 16 липня 2008 року ОСОБА_1 було видано сертифікат серії РН № 782631
від 01 жовтня 2008 року.
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Великосорочинської сільської ради із заявою про добровільне виконання рішення суду та просив виділити йому в натурі на місцевості земельну ділянку відповідно до виданого сертифікату, вказавши місце розташування, межі та площу земельної ділянки.
Рішенням Великосорочинської сільської ради № 156 від 23 квітня 2021 року "Про відмову у наданні гр. ОСОБА_1 дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (виділення земельної частки паю) у натурі на місцевості" ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні заяви, оскільки відповідно до рішення суду не зобов`язано сільську раду виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) в натурі на місцевості. Вільні землі запасу (рілля) на території Савинцівської сільської ради відсутні.
КСП "Нива" на день розгляду справи ліквідовано, відомості про правонаступництво КСП "Нива" відсутні.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 03 вересня 2019 року ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів із заявою про притягнення до відповідальності посадових осіб за невиконання рішення суду від 16 липня 2008 року щодо виділення земельної ділянки в натурі.
Відповідно до графічних матеріалів (викопіювання) із перерозподілів земель між землеволодільцями і землекористувачами колишніх Великообухівської, Великобайрацької, Савинцівської, Солонцівської, Полив`янської та Ковалівської сільських рад народних депутатів Миргородського та Шишацьких районів Полтавської області, а також Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області вбачається наявність земель з умовними позначками - землі запасу.
Сесією Великосорочинської сільської ради восьмого скликання рішення стосовно розробки технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації всіх земель, розташованих у межах Великосорочинської сільської ради, не приймалися.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у
пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, зокрема ухвал суду першої інстанції про забезпечення позову, після їх перегляду в апеляційному порядку, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо вирішення заяви про забезпечення позову
Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.