Постанова
Іменем України
10 травня 2023 року
м. Київ
справа № 756/3891/21
провадження № 61-4834св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, державний нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Раїси Семенівни,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_6, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року в складі судді: Майбоженко А. М., та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Мазурик О. Ф.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, державний нотаріус Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С., про розірвання договору довічного утримання.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 була власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що позивач є людиною похилого віку, вона за своїм фізичним станом потребувала стороннього догляду та допомоги, тому прийняла рішення укласти договір довічного утримання (догляду).
01 квітня 2010 року позивачем було укладено договір довічного утримання (догляду) із ОСОБА_3, відповідно до умов якого позивач передала у власність, а набувач ОСОБА_3 отримала частину квартири та зобов`язалася забезпечувати ОСОБА_1 утриманням (доглядом) довічно на умовах цього договору.
03 листопада 2011 року між позивачем, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про заміну набувача в договорі довічного утримання, за умовами якого відповідач ОСОБА_2 набув статусу набувача квартири за договором.
Сторони домовилися, що матеріальне забезпечення з утримання (догляду), у тому числі для забезпечення харчування, одягом, необхідною допомогою, включаючи медичну, мало бути в сумі 500 грн на місяць, що мали надаватися позивачу шляхом банківського, поштового переказу або готівкою під розписку.
Вказав, що крім зазначеної суми відповідач зобов`язаний був щомісячно сплачувати комунальні послуги до 10 числа за 1/2 частину квартири. Відповідач мав право передавати гроші за комунальні послуги позивачу. До одноразового грошового утримання, яке було визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 51 000 грн та які позивачка одержала повністю від відповідача перед підписанням договору від 01 квітня 2010 року, було додано 3 000 гривень за домовленістю сторін.
Аналогічний договір про довічне утримання від 01 квітня 2010 року було укладено також між власником іншої 1/2 частки квартири - чоловіком позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що посвідчений державним нотаріусом чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. та зареєстрований в реєстрі за №3-985.
03 листопада 2011 року між ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір про заміну набувача в договорі довічного утримання, за умовами якого ОСОБА_5 набув статусу набувача.
Позивач посилалася на те, що, не зважаючи на взяті на себе зобов`язання за договором, ОСОБА_2 грубо їх порушував, ігнорував позивача, ухилявся від піклування, що призвело до виникнення неприязних стосунків між ними. Від відповідача систематично не надходило грошове утримання, зокрема в серпні 2019 року, травні, липні та жовтні 2020 року позивач надав меншу суму, ніж передбачено договором, деякі місяці відповідач взагалі не сплачував кошти. Також відповідач вчасно не сплачував комунальні послуги, які передбачені договором, крім того не сплачував індексацію.
Зауважував, що ОСОБА_1 зверталася до відповідача з проханням погасити заборгованість, однак відповідач продовжував систематично порушувати умови договору, що призвело до того, що позивач втратила можливість на нормальне існування.
ОСОБА_1 просила:
розірвати договір довічного утримання, укладений 01 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. та зареєстрований в реєстрі за номером №3-988;
розірвати договір про заміну набувача в договорі довічного утримання від 03 листопада 2011 року, що був укладений між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. та зареєстрований в реєстрі за реєстровим номером №3-3848.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
на думку позивача підставою для розірвання договору довічного утримання є невиконання відповідачем вимог статті 751 ЦК України. У статті 751 ЦК України передбачено грошову оцінку матеріального забезпечення відчужувача. Зокрема, матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом. За приписами статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини. У частині другій статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
відповідно до пункту 7 договору ОСОБА_2, зобов`язався довічно утримувати ОСОБА_1, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 500 (п`ятсот) грн. на місяць, які будуть щомісячно надаватися відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. З тверджень позивачки вбачається, що до червня 2019 року відповідач вчасно сплачував кошти, передбачені договором від 03 листопада 2011 року, після чого пішли затримки зі сплатою, зокрема в серпні 2019 року грошове утримання надійшло із затримкою, в травні, липні та жовтні 2020 позивач надав суму меншу ніж передбачену договором, в червні вересні та жовтні 2019 року та квітні вересні та грудні 2020 року взагалі не сплачував, однак, зазначене спростовується наданими відповідачем, суду квитанціями про сплату матеріального забезпечення. Всього, за період з моменту зміни набувача за договором довічного утримання (03 листопада 2011 року) до моменту пред`явлення позову (16 березня 2021 року) відповідачем сплачено коштів на утримання позивача за 111 місяців у розмірі 55 500 грн, не враховуючи 3 000 грн, які одноразово ним сплачені при укладанні цього договору Крім того, позивач зазначає, як істотні порушення умов договору заборгованість зі сплати за житлово-комунальні послуги;
щодо заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг, судом з КЦ "Центр комунального сервісу" витребувано інформацію, щодо заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 2019 року по 2022 рік за адресою АДРЕСА_2, як вбачається з довідки про стан заборгованості на 01 серпня 2022 року, заборгованість за послуги: утримання будинку, споруд та прибудинкових територій УБПТ складає 307,87 грн, вивезення твердих побутових відходів ТПВ складає 27,69 грн, вивезення великогабаритних відходів складає 4,63, плата за абонентське обслуговування гаряче водопостачання складає 15,35 грн, плата за абонентське обслуговування ТЕ складає 31,07 грн. При цьому зазначену заборгованість станом на 01 серпня 2022 року за житлово-комунальні послуги, яка в загальному розмірі складає 386,61 грн не може визнати, як істотне порушення умов договору, оскільки заборгованість є незначною, допускаючи певні прострочення відповідач усуває їх шляхом повного погашення поточної заборгованості у наступний платіжний період. Крім того, на думку суду, допущені ним прострочення щодо сплати житлово комунальних послуг можуть призвести до виникнення до нього претензій з боку надавачів послуг, оскільки саме відповідач є власником частини квартири, та ніяким чином не порушують права позивача, оскільки доказів щодо припинення надання цих послуг у зв`язку з неоплатою, матеріали справи не містять;
істотними умовами договору довічного утримання в даному випадку сторони визначили: забезпечення відчужувача житлом, з правом безоплатного проживання; утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 500 (п`ятсот) грн. на місяць, сплата комунальних послуг до 10 числа за частину квартири. У випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувачів іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужувачі самостійно, на свій розсуд несуть всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого договором, згідно обумовлених сум. Виходячи з аналізу умов договору довічного утримання, положень статті 755 ЦК України та правової природи індексації, як механізму підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг у разі перевищення визначеного законом індексу споживчих цін, несплата відповідачем щорічної індексації нарахованої на грошове утримання не може вважатися істотним порушенням ним умов договору довічного утримання. Такий висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 755/5449/17 (провадження № 61-48053св18). Закон чи договір не ставить у залежність факт належності здійсненого забезпечення утриманням чи доглядом від прийняття виконання таких дій відчужувачем. Тому зобов`язання за договором довічного утримання вважається належно виконаним з моменту вчинення передбаченої договором дії набувачем;
підстави для розірвання договору довічного утримання (догляду) в судовому порядку визначені статтею 755 ЦК України. Так, на вимогу відчужувача договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини. Положення частини першої статті 755 ЦК України не містять визначення "неналежне виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання (догляду)", а тому, вирішуючи це питання, суд повинен ураховувати конкретні обставини справи, умови договору довічного утримання (догляду) та положення статті 651 ЦК України, які визначають загальні підстави для зміни або розірвання договору. Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України);
матеріали справи, містять докази того, що відповідач здійснював щомісячне утримання відчужувача ОСОБА_1, крім того, на виконання умов договору довічного утримання ОСОБА_1 отримала одноразове грошове утримання в розмірі 51 000 грн, та 3 000 грн перед підписанням цього договору;
посилання позивача на те, що кошти, які надходили від ОСОБА_2 на виконання умов оскаржуваного договору, не покривали всіх витрат позивачки, зокрема забезпечення себе всім необхідним для нормального життя, є безпідставними, оскільки пунктом 7 оскаржуваного договору відчужувач засвідчив, що у випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужувач самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого договором, згідно обумовлених сум тобто 500 грн. Крім того, в суді позивачка відмовилася від пропозиції ОСОБА_2 про збільшення суми забезпечення;
ураховуючи викладене, оцінивши обставини цієї справи, строк існування договірних правовідносин між сторонами, розмір грошового забезпечення отриманий позивачкою від набувачів за цей період, відсутність істотного порушення умов договору, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
відповідно до пункту 7 договору довічного утримання, з урахуванням внесених договором про зміну набувача в договорі довічного утримання від 03 листопада 2011 року змін, його істотними умовами є: довічне утримання ОСОБА_1, тобто забезпечення грошовими ресурсами у розмірі 500 грн на місяць; щомісячна оплата ОСОБА_2 комунальних послуг, до яких належать послуги ЖЕК по утриманню будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гарячу та холодну воду) та електроенергія в обсязі до 100 кВт-год., абонентська плата за телефон (крім міжнародних і міжміських розмов), оплата домофону та оплата за послуги Інтернет в розмірі до 100 (ста) грн.; надання набувачем довічного проживання у вищезазначеній частині квартири ОСОБА_4, а в разі смерті відчужувача перерахування належної їй щомісячної допомоги у розмірі 500 грн ОСОБА_4 ; поховання відчужувача частини квартири після смерті відчужувача. У випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувачів іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужувачі самостійно, на свій розсуд несуть всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого договором, згідно обумовлених сум (пункт 7 договору довічного утримання). Таким чином, істотними умовами договору довічного утримання сторони визначили: забезпечення відчужувача житлом з правом безоплатного проживання; вчасну сплату місячного грошового утримання у чітко визначеному розмірі щомісячного платежу - 500 грн; оплату комунальних послуг у визначених ними межах; довічне право проживання ОСОБА_4 у квартирі, а також отримання ним після смерті позивача належної їй щомісячної допомоги у розмірі 500 грн; поховання відчужувача частини квартири після смерті відчужувача;
сторона позивача зазначала про те, що до червня 2019 року відповідач вчасно сплачував кошти, передбачені договором від 03 листопада 2011 року, після чого пішли затримки зі сплатою, зокрема в серпні 2019 року грошове утримання надійшло із затримкою, в травні, липні та жовтні 2020 позивач надав суму меншу ніж передбачену договором, в червні, вересні та жовтні 2019 року, а також квітні, вересні та грудні 2020 року взагалі не сплачував. Також посилається на виникнення починаючи з жовтня 2020 року заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг з вини відповідача ОСОБА_2 . Зокрема вказує, що за послуги з надання телекомунікаційних послуг станом на 01 грудня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 227,59 грн, у зв`язку з чим було заблоковано телефон у період з 10 грудня 2020 року по 21 грудня 2020 року. Позивач була вимушена самостійно сплатити заборгованість у розмірі 30,69 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1948053892.1 від 18 грудня 2020 року. Остання оплата за домофон здійснена 29 січня 2020 року у розмірі 100 грн, через наявну заборгованість у розмірі 151,40 грн квартиру позивача було відключено від послуги домофону. З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що всього за період з моменту зміни набувача за договором довічного утримання (03 листопада 2011 року) до моменту пред`явлення позову (16 березня 2021 року) відповідачем ОСОБА_2 сплачено коштів на утримання позивача за 111 місяців у розмірі 55 500 грн, не враховуючи 3 000 грн, які одноразово ним сплачені при укладанні цього договору. З наданих сторонам доказів убачається, що ОСОБА_2 кожного місяця перераховував на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти, які перевищують суму грошового забезпечення 500 грн. Отже, відповідач здійснював щомісячне утримання відчужувача ОСОБА_1, що підтверджується як копіями квитанцій та виписок по руху коштів, наданими ОСОБА_2, так і випискою по руху коштів позивача. Таким чином, доводи сторони позивача в цій частині є необґрунтованими;
аргументи позивача щодо наявності заборгованості з оплати житло-комунальних послуг також не заслуговують на увагу суду. Відповідно до умов договору довічного утримання набувач зобов`язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги до 10 числа за 1/2 частину квартири у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги ЖЕК по утриманню будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гарячу та холодну воду) та електроенергія в обсязі до 100 кВт-год., абонентська плата за телефон (крім міжнародних і міжміських розмов), оплата домофону та оплата за послуги Інтернет в розмірі до 100 (ста) грн. Набувач має право передавати гроші за вказані вище комунальні послуги безпосередньо відчужувачу для їх оплати останнім. У випадку отримання відповідних коштів відчужувач несе відповідальність за сплату вказаних вище комунальних послуг у розмірі отриманих ним коштів. Таким чином, ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати комунальні послуги лише за частину квартири. З наданих стороною позивача квитанцій та інформації з особистого кабінету щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги з водовідведення та водопостачання, опалення, утримання будинків та прибудинкових територій, вивіз побутових відходів, електроенергія, а також доказів оплати, наданих відповідачем, вбачається, що періодично виникає заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, яка погашається шляхом сплати сум за надані послуги у повному обсязі або їх переплати. Згідно довідки Комунального концерну "Центр комунального сервісу" про стан заборгованості на 01 серпня 2022 року, заборгованість за послуги: утримання будинку, споруд та прибудинкових територій УБПТ складає 307,87 грн, вивезення твердих побутових відходів ТПВ складає 27,69 грн, вивезення великогабаритних відходів складає 4,63 грн, плата за абонентське обслуговування гаряче водопостачання - 15,35 грн, плата за абонентське обслуговування ТЕ - 31,07 грн. Таким чином, судом першої інстанції зазначену заборгованість у загальному розмірі 386,61 грн правильно не визнано як істотне порушення умов договору, оскільки заборгованість є незначною, допускаючи певні прострочення відповідач усуває їх шляхом повного погашення поточної заборгованості у наступний платіжний період. Крім того, допущені ним прострочення щодо сплати житлово-комунальних послуг можуть призвести до виникнення до нього претензій з боку надавачів послуг, оскільки саме відповідач є власником частини квартири, та жодним чином не порушують права позивача, оскільки доказів щодо припинення надання цих послуг у зв`язку з неоплатою матеріали справи не містять. Зважаючи на те, що щомісячно ОСОБА_2 перераховував позивачу грошові кошти в рахунок утримання у розмірі більшому, ніж передбачено договором довічного утримання, залишок таких коштів міг бути спрямований ОСОБА_1 на оплату частини коштів за житлово-комунальні послуги, як це передбачено пунктом 7 договору довічного утримання;
щодо доводів сторони позивача про несплату ОСОБА_2 індексації грошового утримання. Обов`язок набувача сплатити індексацію грошового утримання сторони передбачили у пункті 8 договору довічного утримання, а тому він не відноситься до істотних його умов, визначених у пункті 7 договору. Тому несплата ОСОБА_2 щорічної індексації нарахованої на грошове утримання не може вважатися істотним порушенням ним умов договору довічного утримання, що значною мірою позбавляло відчужувача того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Окрім того, в суді позивач відмовилася від пропозиції ОСОБА_2 про збільшення суми забезпечення. Таким чином, виходячи з аналізу умов договору довічного утримання, положень статті 755 ЦК України та правової природи індексації, як механізму підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг у разі перевищення визначеного законом індексу споживчих цін, несплата відповідачем ОСОБА_2 щорічної індексації нарахованої на грошове утримання не може вважатися істотним порушенням ним умов договору довічного утримання, про що обґрунтовано зазначено судом першої інстанції. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 755/5449/17 (провадження № 61-48053св18);
матеріалами справи встановлено, що жодних претензій щодо наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги ОСОБА_1 ОСОБА_2 не заявляла, всі листи-претензії надіслані відповідачу ОСОБА_4 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання, суд першої інстанції, виходячи з аналізу умов договору довічного утримання, положень статті 755 ЦК України, на підставі належним чином оцінених доказів правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обумовлених укладеним договором та чинним законодавством підстав для розірвання договору довічного утримання;
доводи сторони позивача, що кошти, які надходили від ОСОБА_2 на виконання умов оскаржуваного договору, не покривали всіх витрат позивача, зокрема забезпечення себе всім необхідним для нормального життя, є безпідставними, оскільки пунктом 7 оскаржуваного договору відчужувач засвідчив, що у випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, відчужувач самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого договором, згідно обумовлених сум, тобто 500 грн;
аргументи про те, що докази, надані відповідачем, які містяться у т. 2 а. с. 52, 53, 54, 61, 62, 63, 71, 72, 73 викладені іноземною мовою та не містять належним чином засвідченого перекладу на українську мову, а тому є неналежними доказами, є неспроможними, оскільки вказані документи не підтверджують і не спростовують жодних обставин у даній справі та суд першої інстанції при ухваленні рішення не посилався на вказані документи;
посилання на незастосування судом першої інстанції правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 29 серпня 2018 року у справі №755/1226/17-ц, від 16 грудня 2020 року у справі №490/7474/18, від 18 серпня 2021 року у справі №645/3284/19, є безпідставними з огляду на те, що правовідносини у цій справі та у вищезазначених справах не є тотожними.
Аргументи учасників справи
31 березня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_6, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, в якій просила: скасувати оскаржені рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, розірвати договір про заміну набувача у договорі довічного утримання від 03 листопада 2011 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди невірно застосували пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України, яка має вичерпний перелік підстав для розірвання договору довічного утриманця, а саме невиконання або неналежне виконання договору довічного утримання. Невиконання договору довічного утримання полягає у повному ігноруванні набувачем своїх обов`язків по договору довічного утримання, неналежне виконання полягає у частковому порушенні зрушенні обов`язків набувачем, передбачених у договорі довічного утримання, а саме сплата щомісячного грошового утримання або комунальних послуг не в повному обсязі або у порушенням строків оплати тощо;
суд апеляційної інстанції не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 02 березня 2020 року у справі № 756/15307/17, помилково вказавши, що наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги не є істотним порушенням. Згідно довідки КЦ "Центр комунального сервісу" щодо заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 2019 по 2022 рік наявне грубе порушення умов договору довічного утримання щодо оплати житлово-комунальних послуг. За послугу з утримання будинку та прибудинкової території оплати з квітня по грудень 2019 року, лютий 2020 року, листопад 2020 року, грудень 2020 року, жовтень 2021 року, грудень 2021 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, серпень 2022 року взагалі не здійснювалися. За послугу з вивезення побутових відходів оплати в 2019 році, лютому 2020 року, листопаді 2020 року, грудні 2020 року, серпні 2021 року, жовтні 2021 року, грудні 2021 року, квітні 2022 року, травні 2022 року, серпні 2022 року взагалі не здійснювались. Відповідач не здійснює оплату за інтернет та телефон, позивач самостійно його оплачує. Через грубе порушення обов`язку зі сплати комунальних послуг відповідачем, позивач та третя особа були позбавлені права на отримання монетизації субсидії, що підтверджується виписками з АТ "Ощадбанк", оцінку яким не було надано судами попередніх інстанцій. Судами не надано оцінку доказу, а саме листу ТОВ "Домофон Цифрал Сервіс Система" № 02 від 11 січня 2021 року, згідно якого у зв`язку з наявною заборгованістю було відключено переговорний пристрій 18 грудня 2020 року;
судами не було враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц. Судами не враховано позицію Bepxoвного Суду, викладену у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 490/7474/18. Відповідач взагалі не бере участі у житті позивача, жодного разу її не відвідав, не поцікавився станом його здоров`я. Договір, що є предметом спору, укладається людьми похилого віку, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснити свої життєві потреби. Натомість, очікуючи поваги, турботи, допомоги, піклування, а найголовніше - небайдужості, чого позивач від відповідача взагалі не отримує;
судами не було враховано позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 645/3284/19. Суди не врахували, що договором передбачені ще й обов`язки немайнового характеру, які відповідачем взагалі не надаються. Грошовий еквіваленту розмірі 500 грн на місяць без надання лікарських, засобів та догляду є неналежним виконанням обов`язків набувача. З моменту укладення договору довічного утримання до моменту пред`явлення позову, тобто фактично за 10 років відповідачем сплачено позивачу 55 500 грн та 3000 грн при укладенні договору про заміну набувача, а тому фактично суди вважають справедливим, що позивач, малозабезпечена особа за 10 років отримала 58 500 грн, а взамін віддала відповідачу половину квартири вартість якої близько 2 млн грн. Такі умови очевидно є невигідними для позивача, яка уклавши спірний договір позбавилась права отримати соціальну допомогу від держави та за 500 грн в місяць не може її отримати платно, оскільки послуги доглядальниці коштують мінімум 500 грн на день.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
19 квітня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 10 квітня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 березня 2020 року у справі № 756/15307/17; від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц; від 16 грудня 2020 року у справі № 490/7474/18; від 18 серпня 2021 року у справі № 645/3284/19.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 01 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір довічного утримання (догляду), посвідчений державним нотаріусом чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори Іваненко Р. С. та зареєстрований в реєстрі №3-988.
У договорі довічного утримання (догляду) від 01 квітня 2010 року сторони передбачили, що:
позивач передала у власність, а набувач ОСОБА_3 отримала 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, взамін чого ОСОБА_3 зобов`язалась забезпечувати відчужувача утриманням (доглядом) довічно на умовах цього договору (пункт 1);
утримання (догляд), у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 400 грн на місяць, які будуть надаватися відчужувачу щомісячно. Крім того, набувач зобов`язаний щомісячно виплачувати кошти на оплату комунальних послуг до 10 числа за 1/2 частину квартири у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). До оплачуваних комунальних послуг належать: плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гарячу та холодну воду) та електроенергія в обсязі до 100 кВт, абонентська плата за телефон (крім міжнародних і міжміських розмов), оплата за обслуговування домофона, за послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплата за послуги Інтернет у розмірі до 60 (шістдесят) грн. Набувач має право передавати гроші за вказані вище комунальні послуги безпосередньо відчужувачу для їх оплати останнім. У випадку отримання відповідних коштів відчужувач несе відповідальність за сплату вказаних вище комунальних послуг у розмірі отриманих ним коштів (пункту 7);
грошове утримання буде виплачуватись, починаючи з моменту укладання цього договору щомісячно до 10 числа поточного місяця поштовим переказом з доставкою додому за адресою: АДРЕСА_3 або на вказаний розрахунковий рахунок: № НОМЕР_1, код ЗКПО № 21601519, особистий рахунок № НОМЕР_2, МФО 320229, відкритий у філії Оболонського відділення № 8142 ОБУ м. Києва, отримувач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ). Сума грошового утримання підлягає індексації в порядку, встановленому чинним законодавством (пункт 8);
одноразове грошове утримання визначено сторонами за спільною згодою у розмірі 51 000 грн, які відчужувач отримала повністю від набувача при підписанні цього договору (пункту 9);
визначене сторонами грошове утримання є достатнім для підтримання повноцінного та достатнього життєвого рівня відчужувача та не потребуватиме подальшого перегляду сторонами умов договору (пункт 10).
03 листопада 2011 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3 та. ОСОБА_2 укладено договір про заміну набувача в договорі довічного утримання, посвідчений Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 01 квітня 2010 року за реєстровим номером №3-984.
Згідно умов даного договору сторони домовились внести зміни та доповнення до Договору довічного утримання, відповідно до яких ОСОБА_1 передала у власність, а набувач ОСОБА_2 набув 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та взамін чого відповідач зобов`язався забезпечувати відчужувача утриманням довічно на умовах цього договору.
Тобто первісний набувач передав свої права та обов`язки набувача за вказаним договором довічного утримання новому набувачу, а новий набувач прийняв права та обов`язки.
У договорі про заміну набувача в договорі довічного утримання від 03 листопада 2011 року сторони обумовили:
ОСОБА_2 зобов`язався довічно утримувати ОСОБА_1, тобто забезпечувати грошовими ресурсами для задоволення потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності, на які відчужувач самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, необхідними послугами та всім необхідним для повноцінного життя. Сторони домовились, що утримання, у тому числі забезпечення харчуванням, одягом, необхідною допомогою, включаючи і медичну, має грошовий еквівалент і оцінюється сторонами за спільною згодою у розмірі 500 (п`ятсот) грн на місяць, які будуть щомісячно надаватися відчужувачу шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. Крім вищезазначеної суми, набувач зобов`язаний щомісячно сплачувати комунальні послуги до 10 числа за 1/2 частину квартири у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені (набувачем чи відчужувачем). До оплачуваних щомісячних витрат на комунальні послуги належать: послуги ЖЕК по утриманню будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (гарячу та холодну воду) та електроенергія в обсязі до 100 кВт-год., абонентська плата за телефон (крім міжнародних і міжміських розмов), оплата домофону та оплата за послуги Інтернет в розмірі до 100 (ста) грн. Набувач має право передавати гроші за вказані вище комунальні послуги безпосередньо відчужувачу для їх оплати останнім. У випадку отримання відповідних коштів відчужувач несе відповідальність за сплату вказаних вище комунальних послуг у розмірі отриманих ним коштів. Якщо на момент укладання цього Договору відчужувач не користувався якимось видом вищезазначених послуг, а згодом почав ними користуватись, він зобов`язаний протягом п`яти календарних днів письмово повідомити про це набувача. У випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення відчужувача іншими видами матеріального забезпечення чи догляду. Відчужувач самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового забезпечення, передбаченого цим уговором, згідно обумовлених сум (пункт 7);